Ухвала суду № 75292764, 13.07.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1842/17

Провадження № 2-а/591/67/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі – Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради

про визнання протиправним та скасування припису №21 від 17 березня 2017 року та постанови №11 від 29 березня 2017 року -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і свої вимоги мотивує тим, що постановою №11 ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради від 29 березня 2017 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст. 96 КУпАП. 17 березня 2017 року винесено припис за №21, відповідно до якого приписано усунути порушення містобудівного законодавства, зазначені в акті перевірки №21 від 16 березня 2017 року у термін до 17 липня 2017 року. Зазначає, що акт перевірки від 16 березня 2017 року йому взагалі не вручався, чим порушено його права, в тому числі і його право на захист.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки вказаного правопорушення не вчиняв. Також зазначає, що належна йому на праві власності земельна ділянка №35 по вул. Братській в м. Суми межує з земельною ділянкою ОСОБА_3, належний їй житловий будинок побудовано на межі земельних ділянок; встановлена нею огорожа зміщена в бік належної йому земельної ділянки на 60 см, а тому фактично її огорожа знаходиться на належній йому земельній ділянці, в зв»язку з чим площа земельної ділянки, яка перебуває в його фактичному користуванні менша ніж зазначено в правовстановлюючих документах. Належний сусідам ОСОБА_3 житловий будинок було збудовано самовільно, а тому право власності на нього визнавалось рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 листопада 2006 року. Причому самочинно збудована житлова прибудова а1 була збудована з порушенням вимог ДБН та потребувала згоди власника сусіднього будинку і земельної ділянки. Тому власником земельної ділянки та будинку надавалась суду нотаріально посвідчена заява, в якій зазначено, що в разі виникнення конфлікту з приводу встановлення меж користування земельної ділянки з власником сусідньої земельної ділянки, зобов»язується виконати всі його вимоги, в тому числі по демонтажу прибудови а1, влас-ником якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Побудуваний ним ОСОБА_1 житловий будинок відповідає Будівельному паспорту та змінам до нього; перед початком його будівництва було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт та повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт; після завершення будівництва подано Декларацію про готовність об»єкта до експлуатації. Сусідка ОСОБА_3 ігноруючи правила добросусідства, не реагувала на численні прохання перенести огорожу з його земельної ділянки, облаштувати інженерне обладнання для відведення стічних вод з даху її будинку, оскільки опади стікають на належну йому земельну ділянку; прибрати фруктові дерева, гілки яких перехиляються на належну йому земельну ділянку, створюючи затінок та бруд від падаючого листя та плодів, сусіди почали створювати конфліктні ситуації та звертатися з численними скаргами, наслідком такого звернення і стало винесення оскаржуваної постанови. Зазначає, що в постанові, відстань між його будинком та суміжною будівлею, яка належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, становить близько 6,24 м, тобто в самій постанові навіть зазначено не точне визначення цієї відстані; не було враховано, що після будівництва будинку ним проведено його утеплення утеплювачем, товщина якого становить 12 см; приблизно визначена також відстань між вікном по осі В у стіні будинку та кутом суміжного будинку, а саме «близько 7,45 м». В той час як відповідно до вимог чинного законодавства такі заміри повинні проводитись від капітальних стін, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати припис №21 від 17 березня 2017 року та постанову №11 від 29 березня 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради – ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала повністю, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, так як припис та постанова винесені згідно діючого законодавства, а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою №11 ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради від 29 березня 2017 року на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст. 96 КУпАП. 17 березня 2017 року винесено припис за №21, відповідно до якого приписано усунути порушення містобудівного законодавства, зазначені в акті перевірки №21 від 16 березня 2017 року у термін до 17 липня 2017 року, що підтверджується копіями постанови та припису (а.с.7-11).

На порушення вимог ст. 283 КУпАП відповідач не вірно встановив дійсні обставини справи, а в постанові не зазначив навіть дату вчинення адміністративного правопорушення. Як в постанові №11 від 29 березня 2017 року, так і в протоколі №21 від 17 березня 2017 року є посилання на повідомлення про початок виконання будівельних робіт СМ 062161160223 від 25 квітня 2016 року та Декларацію про готовність до експлуатації об»єкта СМ 142163231449 від 18 листопада 2016 року.

Статтею 38 КУпАП передбачено строк, не пізніше якого може бути накладено адміністративне стягнення. А в даному випадку, якщо навіть допустити те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, то сплинув строк накладання стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Позивач також зазначив, що акт перевірки від 16 березня 2017 року йому взагалі не вручався. Відповідач не надав суду доказів того, що дійсно акт перевірки було вручено позивачу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган / вищестоящій посадовій особі/ або в районний у місті, міський, міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим кодексом.

За правилами предметної підсудності, встановленої ст. 18 КАСУ місцевим загальним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності / п.2 ч.1 ст. 18 КАС України/.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган / вищестоящій посадовій особі/ або в районний у місті, міський, міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, закінчення на момент розгляду справи

про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст. 283, п.3 ч.1 ст. 284, ст.287- 289 КУпАП, ст. ст. 7, 71, 86, 159, ч.1 ст. 160, ст. 161, п. 1 ч.2 ст. 162, ст. 163, ст. 171-2 КАС України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправними та скасувати припис №21 від 17 березня 2017 року та постанову №11 від 29 березня 2017 року ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 96 КУпАП закрити в зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржено Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.