Рішення № 75292275, 03.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2/522/611/18

Справа № 522/16895/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 р. м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про встановлення порядку користування квартирою, зобов’язання приведення приміщення в попередній стан та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 08.09.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – КП «ЖКС «Порто-Франківський», який було уточнено 20.02.2018 року, та просив встановити порядок користування квартирою №15 в будинку №34 по вул. Жуковського в м. Одеса наступним чином:

- у користування ОСОБА_1, власнику 241/1000 частин квартири, надати житлові кімнати за номерами на плані технічного паспорту, літ.4 - житловою площею 10,2 кв.м та літ.6/1 – площею 6,95 кв.м, з встановленням стінок та двері на вказаному плані квартири в кімнаті за номером літ.6 та з збереженням в цій кімнаті житлової площі літ.6- 17,15 кв.м;

- у користування ОСОБА_5, власнику 277/1000 частини квартири, надати житлову кімнату номер на плані технічного паспорту літ.5- площею 21,5 кв.м;

- у користування ОСОБА_6, в надати житлову кімнату номер на плані технічного паспорту літ.2 - площею 16,1 кв.м;

- у користування ОСОБА_2, надати житлову кімнату номер на плані технічного паспорту літ.6 - площею 17,15 кв.м.

У загальному користуванні всіх співвласників квартир залишити: коридори: номер на плані технічного паспорт літ.1 – площею 9,5 кв.м, та літ.11 – площею 7,2 кв.м, літ.7 – площею 2,7 кв.м, літ.10 – площею 2,9 кв.м, кухню літ.9 – площею 12,1 кв.м, комору (кладовка) літ.8 – площею 4,0 кв.м, допоміжне приміщення літ.3 – площею 6,2 кв.м, туалет літ.12 – площею 2,5 кв.м, що входять до складу місць загального користування квартири.

Також ОСОБА_1 просив зобов’язати ОСОБА_2 привести в первісний стан комору (кладовку) літ.8 – 4.0 кв.м, допоміжне приміщення літ.7 – 2,7 кв.м, а також примикаючи приміщення – кухню літ.9 - 12,1 кв.м шляхом демонтажу самовільно встановлених дверей та стінки, стягнути з ОСОБА_2 на його користь за незаконне користування його житловою площею строком 24 місяці за період з 10.02.2016 року по 10.02.2018 року – 72 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 2 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є власником 241/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №87. Загальна площа квартира АДРЕСА_1 становить 119,0 кв.м., житлова площа – 71,9 кв.м., 241/1000 частка квартири складає 28,66 кв.м..

Квартира АДРЕСА_1, загальною площею 119,0 кв.м, житловою – 71,9 кв.м, згідно технічного паспорту складається з чотирьох житлових кімнат: Л.2. – 16,1 кв.м, Л.4 – 10,2 кв.м, Л.5 – 21,5 кв.м, Л.6 -24,1 кв.м; коридорів: Л.1 – 9,5 кв.м, Л.11 – 7,2 кв.м, Л.7 – 2,7 кв.м, Л.10 – 2,9 кв.м; кухні: Л.9 – 12,1 кв.м; комора (кладовка): Л.8 – 4,0 кв.м., допоміжне приміщення: Л.3 – 6,2 кв.м, туалет: Л.12 – 2,5 кв.м.

Власником 277/1000 часток квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1717, є ОСОБА_5

Також, посилався на те, що в зазначеній квартирі ще мешкають ОСОБА_6 та ОСОБА_2. На даний час кімнатою Л.5 – 21,5 кв.м користується ОСОБА_5, ОСОБА_6 користується кімнатою Л.2 – 16,1 кв.м, а кімнату Л.6 – 24,1 кв.м та допоміжне приміщення: Л.7 – 2,7 кв.м, Л.8 – 4,0 кв.м, в якій проживав ОСОБА_9, зайняла ОСОБА_2

Посилався на те, що власником 482/1000 частини квартири АДРЕСА_3, загальною площею 57,32 кв.м, був ОСОБА_10, який помер 30.06.2015 року. Відповідачка ОСОБА_2 самовільно зайняла та користується житловою кімнатою Л.6 - 24,1 кв.м, коридором Л.7 - 2,7 кв.м. коморою Л.8 - 4,0 кв.м, встановивши двері на вхід в коридор Л.7 - 2,7 кв.м, проте сплачує всі комунальні послуги із рахунку 17,15 кв.м житлової площі. Фактично ОСОБА_2 користується 65,2 кв.м (30,8 кв.м. особисто та 34,4 кв.м загального користування: коридор: Л.1 - 9,5 кв.м, Л.11 - 7,2 кв.м, Л.7 - 2,7 кв.м, Л.10 - 2,9 кв.м, кухня: Л.9 - 12,1 кв.м), замість 28,6 кв.м. загальної площі, в з яких житлової 17,15 кв.м.

Позивач вважає, що у зв’язку з самоправним заволодінням ОСОБА_2 вказаної житлової площі та приєднанням загальної площі, порушується його право на володіння, користування та розпорядження 241/1000 частини квартири №15 по вул. Жуковського у м. Одесі, тобто, замість 17,15 кв.м, фактично в його користуванні лише 10,2 кв.м житлової площі згідно договору дарування, чим зменшено його житлову площу на 6,95 км.м, за яку він сплачує комунальні послуги, а його площею - 6,95 кв.м в кімнаті Л.6 користується ОСОБА_2, яка сплачує комунальні послуги лише за 17,15 кв.м житлової площі. У зв’язку з тим, що його права порушені, він змушений був звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 11.09.2017 року позов було залишено без руху. 11.10.2017 року позивачем було подано заяву на виконання ухвали суду, якою він усунув недоліки, встановлені в ухвалі суду від 11.09.2018 року.

Ухвалою суду від 12.10.2017 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду у попереднє судове засідання на 06.11.2017 року.

У судове засідання призначене на 06.11.2017 року з’явилися представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

У судове засідання призначене на 06.11.2017 року з’явилася онука ОСОБА_13, померлої 26.03.2015 року, яка зазначила, що ОСОБА_5 була власницею 277/1000 часток квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1717.

У судове засідання призначене на 06.11.2017 року з’явилася відповідачка ОСОБА_14, яка зазначила, що вона, її вин ОСОБА_15 та її донька ОСОБА_16 є власниками 241/1000 частини квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 29.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17А, зареєстрованого в реєстрі за №1716.

У судове засідання призначене на 06.11.2017 року відповідач ОСОБА_6, та представник 3-ої особи КП «ЖКС «Порто-Франківський» не з’явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

За клопотанням представника позивача – ОСОБА_12 (по довіреності від 15.02.2017 року) згідно ст. 33 ЦПК України (в редакції на 06.11.2017 року) суд протокольно залучив в якості співвідповідачів по справі ОСОБА_4, ОСОБА_15 та залучено в якості правонаступника ОСОБА_13 – ОСОБА_5. По справі оголошено перерву до 27.11.2017 року.

27.11.2017 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву.

У судове засідання призначене на 27.11.2017 року з’явилися представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_11 та ОСОБА_12, позов підтримали, просили його задовольнити.

У судове засідання призначене на 27.11.2017 року з’явилася відповідачка ОСОБА_14, позов не визнала, просила у задоволені позову відмовити. Також з’явилася відповідачка ОСОБА_4, позов не визнала, просила у задоволені позову відмовити.

У судове засідання призначене на 27.11.2017 року відповідачі ОСОБА_15 та ОСОБА_6, та представник 3-ої особи КП «ЖКС «Порто-Франківський» не з’явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.11.2017 року зазначену справу призначено до розгляду у судове засідання на 07.02.2018 року.

02.02.2018 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву.

Згідно довідки від 07.02.2018 року, розгляд справи №522/16895/17 відкладено на 26.02.2018 року, у зв’язку із слуханням справи №522/17111/17. Відповідачам вручено уточнену позовну заяву.

20.02.2018 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву.

Розгляд справи 26.02.2018 року відкладено на 02.04.2018 року, у зв’язку з находженням судді Домусчі Л.В. на семінарі.

02.04.2018 року розгляд справи відкладено на 04.05.2018 року, у зв’язку з находженням судді Домусчі Л.В. у відпустці.

Розгляд справи 04.05.2018 року відкладено на 03.07.2018 року, у зв’язку із слуханням справи №522/436/18.

У судове засідання призначене на 03.07.2018 року з’явилися представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Представник ОСОБА_12Х у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав, просив визначити порядок користування квартирою №15 по вул. Жуковського, 34 у м. Одесі, та пояснив, що ОСОБА_1 є власником 241/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.02.2016 року. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 є власником 277/1000 часток квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2015 року. Також зазначеною квартирою користуються сім’я ОСОБА_15 та ОСОБА_6, але належні документи на частку квартири ОСОБА_6 у них відсутні та він їх не надав.

Також представник позивача зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спір щодо користування житловою площею відсутній, а існує спір тільки між позивачем та ОСОБА_14. Він не може пояснити, коли саме ОСОБА_14 зайняла кімнату Л6 – 24,1 кв.м., зазначив, що раніше там жив ОСОБА_9, який був власником 482/1000 частини спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Житлово-Комунального Господарства виконкому Одеської міської ради від 20.01.1997 року, у тому числі кімнат – 10,2 кв.м та 24,1 кв.м, а у подальшому ОСОБА_14 зайняла кімнату 24,1 кв.м та приєднала комору – 4,0 кв.м та коридор – 2,7 кв.м, самовільно встановила металеві двері, тим самим влаштувала окрему квартиру. А позивач сплачує рахунки як за 17,15 кв.м. житлової площі.

Представник позивача прояснив, що позивач має 4-х дітей та у зв’язку з тим, що розділити та виділити в окреме користування квартиру не є можливим, вважає можливим лише встановити порядок користування зазначеною квартирою, а саме, виділивши в користування позивача кімнату Літ.6 - 24,1 кв.м, а щодо встановлення перегородки та вхідних дверей, вважає, що дозвіл не потрібен. Просив встановити простінок та двері, оскільки це ніяким чином не погіршить права інших співвласників.

Щодо самовільних дій ОСОБА_14, просив зобов’язати її за власний рахунок привести в первісний стан комору (кладовку) – 4.0 кв.м, допоміжне приміщення – 2,7 кв.м, а також примикаючи приміщення – кухню - 12,1 кв.м, шляхом демонтажу самовільно встановлених дверей та стінки.

Далі зазначив, щ у користуванні ОСОБА_5 є житлова кімната 21,5 кв.м, у ОСОБА_6 – житлова кімната 16,1 кв.м, у ОСОБА_14 – житлова кімната 17,15 кв.м.

У загальному користуванні просив залишити коридори - 9,5 кв.м, 7,2 кв.м, 2,7 кв.м, 2,9 кв.м; кухню – 12,1 кв.м; комору (кладовку) – 4,0 кв.м., допоміжне приміщення – 6,2 кв.м, туалет – 2,5 кв.м.

Представник позивача ОСОБА_11 доводи, надані представником ОСОБА_12, підтримав, та просив стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 кошти за незаконне користування нею його житловою площею.

У судове засідання призначене на 03.07.2018 року з’явилася відповідачка ОСОБА_14, позов ОСОБА_1 не визнала, та зазначила, що ОСОБА_9 був її чоловіком. Вона була власником квартири АДРЕСА_4, яку згідно договору купівлі продажу від 29.03.2001 року було продано. На підставі договору дарування від 29.03.2001 року ОСОБА_9 подарував їй - ОСОБА_14 та її дітям, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 241/1000 частини квартири АДРЕСА_3, який було зареєстровано в ОМБТІ та РОН. Згідно технічного паспорту від 23.12.1996 року за ОСОБА_9 було зареєстровано 34,3 кв.м., куди вона з дітьми переїхала після продажу квартири АДРЕСА_4. ОСОБА_9 віддав в її та дітей користування кімнату 24,1 кв.м, а у кімнаті 10,2 кв.м ніхто не проживав. Коли ОСОБА_14 та ОСОБА_9 посварилися, ОСОБА_9 перейшов жити у кімнату 10,2 кв.м, він вів нездоровий спосіб життя, почав пити, були приводи міліції. Броньовані двері вона встановила для того, щоб захистити своїх дітей від ОСОБА_9. Гроші від продажу своє квартири відповідачка віддала ОСОБА_9, для відкриття ним СПД, але останній їх пропив. Також, ОСОБА_14 пояснила, що позивач ОСОБА_1 ніколи не був прописаний, не проживав та не сплачував кошти за користування кімнатою літ.6 - 24,1 кв.м. Комунальні послуги за вказану кімнату - 24,1 кв.м сплачувала сама, боргів не мала.

Також пояснила, що в квартирі є три жилих кімнати, з яких кімнату літ. 6 - 24,1 кв.м - займає вона, ОСОБА_5 займає 21,5 кв.м, та кімната площею 10,2 кв.м. У ОСОБА_6 2 житлових кімнати площею 16,1 кв.м та 16,2 кв.м..

Представник 3-ої особи КП «ЖКС «Порто-Франківський» у судове засідання з’явився, проти позову не заперечував, також зазначив, що встановлювати перегородки без узгодження, не порушуючи несучі конструкції можливо.

Відповідачі ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання призначене на 03.07.2018 року не з’явилися, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Суд з урахування положень ст.223 ЦПК України, розумних строків розгляду справи, зважаючи на належне сповіщення представника відповідача та відсутність з його боку належних та допустимих доказів щодо поважності неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 241/1000 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №87 (а.с.6).

Право власності позивача було зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2016 року (а.с.7).

Загальна площа квартира АДРЕСА_1 становить 119,0 кв.м., житлова площа – 71,9 кв.м., 241/1000 частка квартири складає 28,66 кв.м..

Згідно довідки (виписки з домової книжки про склад сім’ї та реєстрації) від 19.05.2016 року також у вказаній квартирі були зареєстровані та проживали ОСОБА_13, яка займала кімнату площею 19,91 кв.м., ОСОБА_6, який займав кімнату площею 16, 00 кв.м., та ОСОБА_14 зі сім’єю, які займають кімнату площею 17,15 кв.м. (а.с.10).

Судом встановлено, що ОСОБА_13 померла 26.03.2015 року, остання була власницею 277/1000 часток квартири АДРЕСА_3.

На теперішній час власником 277/1000 часток квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1717, є ОСОБА_5 (а.с.35-39).

Також, 482/1000 частин спірної квартири належали ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради 20.01.1997 року за р.№11-8766, та зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості в реєстровій книзі за №219пр., під реєстровим №403 на стор. №1.

У подальшому, за договором дарування від 29.03.2001 року ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_14 та ОСОБА_15, ОСОБА_16 прийняли в дар в рівних частках кожний 241/1000 частин вказаної квартири загального заселення №15 по вул. Жуковського, 34 в м. Одесі (а.с.40).

Право власності відповідачів було зареєстровано 19.04.2001 року в органах КП «ОМБТІ та РОН» (а.с.40).

Власником інший 241/1000 часток вказаної квартири стала ОСОБА_18 у порядку спадкування за законом після смерті у червні 2015 року ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.02.2015 року (а.с.74).

У свою чергу, ОСОБА_18 у подальшому за договором дарування від 10.02.2016 року передала безоплатно вказані 241/1000 часток квартири позивачу – ОСОБА_1 (а.с.6). Згідно договору дарування 241/1000 часток квартири складають 28.66 кв.м..

Згідно технічного паспорту від 02.03.2011 року на ім’я ОСОБА_9, за останнім було зареєстровано 34,3 кв.м., у тому числі житлова кімната літ. 6, площею 24.1 кв.м., також приміщення загального користування: кухня літ. 9 - площею 12,1 кв.м, туалет – літ. 12 - 2,5 кв.м. – заг., коридор заг. користування – літ.1 - 9,5 кв.м., літ. 11 - 7.2 кв.м, літ. 7 - 2.7 кв.м., літ. 10 - 2.9 кв.м., кладовка літ. 8 – 4.0 кв.м.,

Згідно пояснень відповідачки ОСОБА_14, її чоловік ОСОБА_9 віддав їй та дітям у користування кімнату 24,1 кв.м, а у кімнаті 10,2 кв.м ніхто не проживав.

З довідки (виписки з домової книжки про склад сім’ї та реєстрації) від 30.10.2017 року суд вбачає, що ОСОБА_5 займає кімнату площею 19,91 кв.м., ОСОБА_6 займає кімнату площею 16, 00 кв.м., ОСОБА_1 займає кімнату площею 17,15 кв.м. та ОСОБА_14 зі сім’єю займають кімнату площею 17,15 кв.м.(а.с.46).

За розглядом справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спору з приводу користування квартирою не існує і вимог до них не пред’явлено. Згідно пояснень представника позивача, спір щодо порядку користування квартирою існує лише між позивачем та відповідачкою ОСОБА_14.

Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 самовільно зайняла та користується житловою кімнатою Літ.6 - 24,1 кв.м, коридором Л.7 - 2,7 кв.м. коморою Л.8 - 4,0 кв.м, встановивши двері на вхід в коридор Л.7 - 2,7 кв.м, проте сплачує всі комунальні послуги із рахунку 17,15 кв.м житлової площі.

Посилався на те, що фактично ОСОБА_2 користується 65,2 кв.м (30,8 кв.м. особисто та 34,4 кв.м загального користування: коридор: Л.1 - 9,5 кв.м, Л.11 - 7,2 кв.м, Л.7 - 2,7 кв.м, Л.10 - 2,9 кв.м, кухня: Л.9 - 12,1 кв.м), замість 28,6 кв.м. загальної площі, в з яких житлової 17,15 кв.м..

Житлова кімната літ.4- пл..10,2 кв.м. є вільною.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно положень статей 319, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до вимог частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За правилами ст. 358 ч. 3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене ч. 3 ст. 358 ЦК України.

У відповідності до ст.. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Отже, за змістом статей 319, 358 ЦК України встановлення порядку користування приміщеннями квартири між співвласниками є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого, що такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки (пункт 33 постанови Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.

Таким чином, виходячи з того, що позивач за договором дарування є власником 17,15 кв.м., що становить 241/1000 часток квартири спільного заселення, то суд дійшов до висновку, що позивачу належить згідно правовстановлюючих документів житлова кімната пл.10,2 кв.м. та частина житлової кімнати літ. 6 (площею 6,95 кв.м.), яку займає відповідачка зі своєю родиною. Проте вказану кімнату неможливо розділити реально, як того просить позивач, пропонуючи варіант поділу, оскільки на таке переобладнання немає згоди відповідачки та немає висновку експерта або фахівця у галузі будівництва. Поділ квартири між позивачем і відповідачкою ОСОБА_2 неможливий.

У зв’язку з чим такі вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає можливим визначити порядок користування іншими загальними приміщеннями, які згідно законодавства є місцями загального користування з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників При цьому судом встановлено що відповідачка також зайняла приміщення літ.8-пл.4,0 кв.м. (кладовка) та коридор літ. 7- пл.. 2,7 кв.м., перед входом до яких самовільно влаштувала та поставила двері з перестінком.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч.2 ст. 382 ЦК України).

Отже, суд вбачає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 та вважає необхідним зобов’язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) привести в первісний стан комору (кладовку) літ.8 – 4.0 кв.м, допоміжне приміщення літ.7 – 2,7 кв.м, а також примикаючи приміщення – кухню літ.9 - 12,1 кв.м шляхом демонтажу самовільно встановлених дверей та стінки.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15-16, 319, 321, 355, 358, 360, 364, 386 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 221, 210, 211, 223, 241, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.12/7, кв.6) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), місце реєстрації: АДРЕСА_5), ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_5), ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_5), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_5), ОСОБА_6 (паспорт серії КЕ 759324, виданий Жовтневим РВ м. Одеси 17.09.1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_5), третя особа – Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (код ЄДРПОУ 35303262, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Л.Толстого, буд.5), про встановлення порядку користування квартирою, зобов’язання приведення приміщення в попередній стан та стягнення коштів – задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою №15 в будинку №34 по вул. Жуковського в м. Одеса наступним чином:

- у користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), власнику 241/1000 частин квартири, надати житлову кімнату за номером на плані технічного паспорту, виданого 02.03.2001 року, літ.4 - житловою площею 10,2 кв.м;

- у користування в рівних частках ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) надати житлову кімнату літ.6 – житловою площею 24,1 кв.м.

У загальному користуванні всіх співвласників квартир залишити: коридори: номер на плані технічного паспорт літ.1 – площею 9,5 кв.м, літ.7 – площею 2,7 кв.м, літ.10 – площею 2,9 кв.м, кухню літ.9 – площею 12,1 кв.м, комору (кладовка) літ.8 – площею 4,0 кв.м, допоміжне приміщення літ.3 – площею 6.2 кв.м, туалет літ.12 – площею 2,5 кв.м, що входять до складу місць загального користування квартири.

Зобов’язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) привести в первісний стан комору (кладовку) літ.8 – 4.0 кв.м, допоміжне приміщення літ.7 – 2,7 кв.м, а також примикаючи приміщення – кухню літ.9 - 12,1 кв.м шляхом демонтажу самовільно встановлених дверей та стінки.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.12/7, кв.6) судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.