Рішення № 75292198, 05.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1816/18

Справа № 522/13186/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 19.07.2017 року до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором №1KAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року, яка становить 215 651,29 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 26.08.2014 року між ПАТ «Всеукраїнським банком розвитку» та ОСОБА_1 Юрієвичем укладено кредитний договір №1KAPUG.246289.001. Відповідно до п. п. 1.1-1.6 Кредитного договору Банк зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 184 150 на придбання автомобіля, строком до 25 серпня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5% річних. Згідно п. 1.8. Кредитного договору банк відкриває позичальнику рахунок для погашення кредиту, сплати відсотків та комісій – 37395180635683. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №1KAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 26.08.2013 року укладено Договір поруки №РХ029031.246280.001, згідно п. 1 якого ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ «ВБР» за виконання ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором. За п. 2 договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед позивачем за виконання зобов’язань за Кредитним договором в тому ж обсязі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. Тож відповідачі відповідають як солідарні боржники. Станом на 10.07.2017 року заборгованість за Кредитним договором №1KAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року становить 215 651,29 грн., у тому числі:

- поточна заборгованість по тілу кредиту – 65 155,77 грн.;

- прострочена заборгованість по тілу кредиту – 64 144,86 грн.;

- поточна заборгованість за процентами по кредиту – 1 128,37 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами – 32 936,47 грн.;

- поточна заборгованість за комісією – 552,45 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією – 7 181,85 грн.;

- сума штрафу та пені – 44 551,52 грн.

У зв’язку з невиконання боржником своїх зобов’язань належним чином позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Після автоматизованого розподілу справа надійшла до провадження судді Свяченої Ю.Б. та ухвалою суду від 20.07.2017 року провадження у справі відкрите, судове засідання призначене на 07.09.2017 року.

Ухвалою суду від 18.08.2017 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції, проведення відео конференції доручено Апеляційному суду Київської області.

Ухвалою суду від 19.09.2017 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції, проведення відео конференції доручено Апеляційному суду Київської області.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII Цивільно-процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв`язку з рішенням Дисциплінарної палати від 22.11.2017 року № 3723/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та внесення подання ОСОБА_3 Правосуддя про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси, на підставі наказу керівника апарату суду ОСОБА_5 від 08.12.2017 року № 218/а про передачу нерозглянутих справ, та на підставі службової записки помічника судді – Діденко К.В., з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі було здійснено повторний авто розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 19.03.2018 року була прийнята до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 30.04.2018 року.

У зв’язку з тим, що 30.04.2018 року є неробочим, вихідним днем, то розгляд справи було відкладено на 05.05.2018 року.

Ухвалою суду від 05.05.2018 року закрите підготовче засідання, справа призначена до розгляду по суті на 25.07.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 просив позовну заяву задовольнити, оскільки є заборгованість за кредитним договором. Зазначив, що строк позовної давності вони не пропустили, оскільки крдетиним договором строк позовної давності визначений у 10 років.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_7 зазначив, що сторона відповідачів не погоджується з позовом. Визнають тільки заборгованість у розмірі 65 155,77 грн., 64 144,86 грн., за відсотки – 1128,37 грн., 92 936,47 грн. Не визнають 44 551,52 грн. оскільки сума штрафу та пені може нараховуватися лише за 1 рік згідно ст. 258 ЦК України, тож сума пені в розрахунку за 1 рік, з 16.04.2015 року по 16.04.2016 року становить 3 037,74 грн., тож просив застосувати строк позовної давності.

ОСОБА_1 погодився з твердженням свого представника

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.08.2014 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 Юрієвичем укладено кредитний договір №1KAPUG.246289.001, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 184 150,00 грн. під 16,5 % за користування кредитом зі строком користування кредитом до 25.08.2018 року.

Дружина ОСОБА_1 ОСОБА_2 надала згоду на укладення кредитного договору №1KAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року та ознайомилася з умовами кредитного договору, про що свідчить її підпис на Згоді дружини/чоловіка від 26.08.2014 року.

Меморіальним ордером №54777759 від 26.08.2014 року підтверджується, що ОСОБА_1 було видано кошти у розмірі 184 000 грн. за кредитним договором.

Згідно Додатку №1 до кредитного договору Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки термін користування кредитом становить 48 місяців та сума платежу за розрахунковий період складає 332 550,10 грн.

Додатком №2 до кредитного договору передбачений графік погашення кредиту з обчисленням суми, що підлягає сплаті щомісячно з 01.08.2014 року до 01.08.2018 року.

26.08.2014 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №РХ029031.246280.001, згідно якого було надано поруку ПАТ «ВБР» за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором.

ОСОБА_1Ю надав свою згоду на укладення договору поруки між позивачем та ОСОБА_2, що підтверджується згодою чоловіка від 26.08.2014 року.

Відповідно до п. 6 Договору поруки №РХ029031.246280.001 від 26.08.2014 року у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Згідно п. 14 Договору поруки порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 та частини першої статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Отже, умови договору поруки про її дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним у постанові від 10 вересня 2014 року у справі №6-32цс14, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

У постанові від 02 вересня 2015 року у справі №6-1077цс15 Верховний Суд України зазначив, що при вирішенні спорів щодо дії договору поруки суд має враховувати те, що згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов’язання згідно з такими умовами.

Згідно із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 та від 11 листопада 2015 року у справі №6-2056цс15, строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 вказав на те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що останній раз ОСОБА_1 сплачував кошти за кредитним договором 21.05.2016 року.

30.03.2016 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» надсилав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про заборгованість за кредитним договором станом на 25.03.2016 року з вимогою про сплату простроченої заборгованості.

Виходячи з наведеного, положень ст. 526, ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд вважає, що вимога до ОСОБА_2 як поручителя про виконання ним солідарно із позичальником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором повинна була бути пред’явлена до суду протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (яким є 21 травня 2016 року), тобто у строк до 21 листопада 2016 року, оскільки згідно із умовами кредитного договору погашення кредиту здійснюється періодичними платежами з 01 до 10 числа кожного місяця (п.2.4. Кредитного договору).

Проте, банк з вимогами до поручителя не звертався аж до 19.07.2017 року (дати, коли було пред’явлено даний позов).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що строк на пред’явлення позову до Поручителя ОСОБА_2 з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором сплинув, оскільки порука за договором поруки №РХ029031.246280.001 від 26.08.2014 року є припиненою, тому позов у частині вимог до ОСОБА_2 як поручителя задоволенню не підлягає.

Кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.ст..525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Підставою звернення банку до суду з відповідним позовом стало те, що у порушення умов договору свої зобов'язання позичальник належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед Банком виникла заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 10.07.2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 215 651,29 грн., що складається з наступного:

- поточна заборгованість по тілу кредиту – 65 155,77 грн.;

- прострочена заборгованість по тілу кредиту – 64 144,86 грн.;

- поточна заборгованість за процентами по кредиту – 1 128,37 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами – 32 936,47 грн.;

- поточна заборгованість за комісією – 552,45 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією – 7 181,85 грн.;

- сума штрафу та пені – 44 551,52 грн.

Документами доданими до матеріалів справи, а саме постановою Правління НБУ №914 від 21.12.2015 року, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №234 від 22.12.2015 року, Наказом Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №441 від 22.12.2015 року встановлюється, що з 23.12.2015 року розпочалася процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», яка мала закінчитися 22.12.2017 року.

Проте, згідно інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «ВБР» станом на дату винесення рішення ще перебуває в процесі ліквідації.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, а ОСОБА_1 свої зобов’язань за кредитним договором порушив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, штрафу (комісій), заявлені обґрунтовано, так як це передбачено укладеним договором та діючим законодавством.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач визнав позов в частині, крім стягнення штрафу та пені, беручи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права інших осіб, суд в часині визнання позову вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до п. 8.6 Кредитного договору сторони домовилися, що строк позовної давності до вимог за цим Договором (у тому числі щодо стягнення неустойки) становить 10 років.

Проте, Цивільним кодексом України передбачено, що до штрафу та пені застосовується спеціальна позовна давність, яка не може бути продовжена, тому суд виходить з вимог чинного законодавства, та задовольняє позов в частині стягнення штрафу та пені за останніми 12 місяців.

Тобто, згідно розрахунку заборгованості, нарахована пеня на 16.04.2016 року становить 3 037,74 грн. За рік, коли позивач був обізнаний про існування заборгованості, тобто з 2015 року виникла пеня в сумі 3 037,74 грн., тому суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочену заборгованість саме в такому розмірі.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості, яку, між іншим, визнав позивач у судовому засіданні, не враховуючи стягнення штрафу та пені за період, що перевищує встановлений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором банк був змушений звернутися до суду з даним позовом та поніс витрати по сплаті судового збору. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ПАТ «ВБР» при зверненні до суду, а саме розмір судового збору становить 3234,78 грн. згідно платіжного доручення №142272 від 11.07.2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15-16, 206, 256, 258, 266-267, 509, 524, 525, 526, 527, 530, 533, 536, 546, 549-552, 559, 610-612, 624 ч.2 ст.625, 626, 627-629, 631, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 3-13, 27,48, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, ч.1 ст.223, 235, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України; суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, місцезнаходження : м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, буд. 25) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: Одеська обл.., АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, місцезнаходження : м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, буд. 25) заборгованість за кредитним договором №IKAPUG.246289.001 від 26.08.2014 року у розмірі 174 137 (сто сімдесят чотири тисячі сто тридцять сім) гривень 51 копійок, з яких:

- поточна заборгованість по тілу кредиту – 65 155, 77 грн.;

- прострочена заборгованість по тілу кредиту – 64 144,86 грн.;

- поточна заборгованість за процентами по кредиту – 1 128, 37 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами – 32 936, 47 грн.;

- поточна заборгованість за комісією – 552, 45 грн.;

- прострочена заборгованість за комісією – 7 181, 85 грн.;

- пеня – 3 037, 74 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнського банку розвитку» (код ЄДРПОУ 36470620, місцезнаходження : м. Київ, вул. Чорновола В’ячеслава, буд. 25) судовий збір у розмірі 3 234 (три тисячі двісті тридцять чотири) гривень 78 копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2018 року.

Суддя Домусчі Л.В.