Рішення № 75292123, 25.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16438/17

Провадження № 2/522/2455/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк», у якому просив зобов’язати уповноваженого ліквідатора ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» продовжити строк прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання її кредитором банку, а також доручити ОСОБА_2 акціонерному товариству «Платинум Банк» виплатити залишок суми вкладів за договорами з 30.09.2016 року по 11.09.2017 року в порядку черговості до 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 30.09.2016 року по 11.09.2017 року є кредитором ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк».

Однак, згідно рішення Правління Національного банку України від 23.02.2017 року № 95-рш «Про відзив банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2017 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування уповноваженому ліквідатору банка». Згідно вищевикладеному розпочато процедуру ліквідації з 24.02.2017 року по 23.02.2019 року включно. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважений ліквідатор Фонду гарантування призупиняє прийом претензій після закінчення 30 днів, про що було опубліковано в газеті «Голос України» № 39 (6544) від 01.03.2017 року.

З заявою про визнання її кредитором банку вона зверталась 25.04.2017 року за № К-43-од-ліквідація та 22.06.2017 року за № К-142-од-ліквідації, на які були отримані відповіді № 60-02/4022-Л від 18.05.2017 року та № 60-02/6271-Л від 21.07.2017 року про відмову у задоволенні вимог позивача та роз’яснення про те, що будь-які спори, претензії кредиторів вирішуються в судовому порядку.

У зв’язку з чим, позивач просила зобов’язати уповноваженого ліквідатора ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» продовжити строк прийняття її заяви про визнання її кредитором банку та доручити ОСОБА_2 акціонерному товариству «Платинум Банк» виплатити залишок суми вкладів за договорами з 30.09.2016 року по 11.09.2017 року в порядку черговості до 2019 року.

Позивач просила слухати справу без фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представив, але надав відзив на позову, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Платинум Банк» укладено договір № 00493981 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця» (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з подовженням строку зберігання).

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного ОСОБА_3 приймає від Вкладника на Вкладний рахунок №26308000006106 грошову суму у розмірі 12800(Дванадцять тисяч вісімсот доларів США 00 центів) (надалі - Вклад) та зобов'язується повернути Вклад та сплатити проценти за користування Вкладом на умовах та у порядку, передбачених цим ОСОБА_3.

Згідно п. 1.2. вищевказаного ОСОБА_3 Вкладник доручає Банку без додаткового узгодження та без надання платіжного доручення здійснити перерахування коштів в сумі Вкладу з поточного/карткового рахунку №26204771192001, який відкрито у Банку на ім'я Вкладника, на Вкладний рахунок, що зазначений у п. 1.1 цього ОСОБА_3, з метою внесення суми Вкладу. Банк не здійснює зазначене в цьому пункті доручення Вкладника, у разі якщо внесення Вкладу на Вкладний рахунок здійснюється через касу Банку.

30 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Платинум Банк» укладено аналогічний договір № 00493992 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця» (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з подовженням строку зберігання) на грошову суму у розмірі 30000 (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

04 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Платинум Банк» укладено договір № 00534039 про розміщення вкладу «Строковий» (без права дострокового повернення вкладу, з виплатою процентів в кінці строку зберігання вкладу та з подовженням строку зберігання)

Відповідно до п. 1.1. зазначеного ОСОБА_3 приймає від Вкладника на Вкладний рахунок №26307771192005, грошову суму у розмірі 200(Двісті доларів США 00 центів) (надалі - Вклад) та зобов'язується повернути Вклад та сплатити проценти за користування Вкладом на умовах та у порядку, передбачених цим ОСОБА_3.

Згідно п. 1.2. зазначеного ОСОБА_3 Вкладник доручає Банку без додаткового узгодження та без надання платіжного доручення здійснити перерахування коштів в сумі Вкладу з поточного/карткового рахунку №26204771192001, який відкрито у Банку на ім'я Вкладника, на Вкладний рахунок, що зазначений у п. 1.1 цього ОСОБА_3, з метою внесення суми Вкладу. Банк не здійснює зазначене в пункті доручення Вкладника, у разі якщо внесення Вкладу на Вкладний рахунок здійснюється через касу Банку.

04 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Платинум Банк» укладено аналогічний договір № 00534039 про розміщення вкладу «Строковий» (без права дострокового повернення вкладу, з виплатою процентів в кінці строку зберігання вкладу та з подовженням строку зберігання) на грошову суму у розмірі 20000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

На підтвердження виконання ОСОБА_1 умов вказаних договорів позивачем надано копії відповідних квитанцій № 649063387 від 04.01.2017 року; № 602969183 від 30.09.2016 року; № 649064343 від 04.01.2017 року та меморіального ордеру № 602960051 від 30.09.2016 року.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

10 січня 2017 року Національним банком України було прийнято рішення № 14рш/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЛАТИНУМ БАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого 11.01.2017 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даними рішеннями розпочато процедуру виведення ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» (надалі ПАТ «ПтБ») з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11 січня 2017 року по 10.02.2017 року включно.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ПтБ» було призначено ОСОБА_4 (далі - Уповноважена особа Фонду).

09 лютого 2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від № 501 відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «ПТБ» з 11 лютого 2017 року до 10 березня 2017 року включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 р. № 743 «Про початок процедури ліквідації ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ПтБ» з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПтБ» ОСОБА_4.

Частиною 5 статті 45 Закону встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Отже, ПАТ «ПтБ» приймав вимоги кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування інформації про прийняте рішення щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації неплатоспроможного банку - по 31 березня 2017 року включно. (Публікація у газеті Голос України (№ 39 (6544) від 01.03.2017 року).

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону Фонд/Уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, шо надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

25 квітня 2017 року за № К-43-од-ліквідація та 22 червня 2017 року за № К-142-од-ліквідації ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПтБ» ОСОБА_4 з заявою про визнання її кредитором банку.

Однак, згідно відповідей № 60-02/4022-Л від 18.05.2017 року та № 60-02/6271-Л від 21.07.2017 року, ОСОБА_3 не вбачав правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1

У відповідності до п. 5 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, ОСОБА_1 згідно положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є кредитором ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк».

Водночас, згідно довідки ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» № 60-02/3681-Л від 03.05.2018 року станом на 11.01.2017 року залишки по рахунках ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) у ПАТ «ПтБ» складали: всього UAH - 50247,30 гривень (Піятдесят тисяч двісті сорок сім гривень 30 копійок); всього USD - 13033,40 Доларів США (Тринадцять тисяч тридцять три долари США 40 центів), загалом у гривневому еквіваленті сума складала 354336,87 гривень (Триста п'ятдесят чотири тисячі триста тридцять шість гривень 87 копійок).

При цьому, за твердженням відповідача 24.03.2017 року Фондом було виплачено Позивачу гарантовану суму вкладу в межах 200 000 гривень у відділені банку-агенту – ПАТ «Альфа-Банк» у відповідності до вимог Закону. Однак, жодних доказів цього до суду не надано.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення.

За статтею 16 Цивільногокодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ч. 1, ч. 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Враховуючи вищезазначене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 27, 64, 76-81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223,ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» про стягнення заборгованості – задовольнити.

Зобов’язати уповноваженого ліквідатора ОСОБА_2 акціонерного товариства «Платинум Банк» продовжити строк прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання її кредитором банку.

Доручити ОСОБА_2 акціонерному товариству «Платинум Банк» виплатити залишок суми вкладів за договорами з 30.09.2016 року по 11.09.2017 року в порядку черговості до 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

25.06.18