Рішення № 75290963, 20.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4956/18

В справі № 760/5073/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника відповідача - Ніколаєва О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЮНСЕЛ» про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 43 780, 00 гр. матеріальної шкоди за втрату і пошкодження багажу, з яких: 11 880, 00 гр. - вартість втраченого товару, 9 500, 00 гр. - вартість зберігання і транспортних послуг, 22 400, 00 гр. - вартість пошкодженого товару.

Посилається в позові на те, що 20 серпня 2017 року між ним та відповідачем був укладений договір перевезення, декларація №8867508, відповідно до якого відповідач зобов'язався перевезти вантаж з м. Одеси до м. Дніпра в кількості 3 місць в збереженому стані.

Вантажем були рулони тканини в стандартній заводській упаковці в кількості 3 місць, загальною вартістю 4 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на день укладення договору становило 101 960, 00 гр.

За вказаним договором він здійснив оплату послуг перевізника в повному обсязі, а саме: 2 756, 00 гр.

При отриманні вантажу частина його була пошкоджена, а товар був доставлений із запізненням більш ніж на тиждень.

19 жовтня 2017 року він подав заяву перевізнику про відшкодування шкоди.

29 листопада 2017 року частина грошей йому була повернута, а саме: 4 000, 00 гр. з 15 880, 00 гр.

Решта грошових коштів йому повернута не була, а саме: 11 880, 00 гр. - вартість втраченого товару, 9 500, 00 гр. - вартість зберігання і транспортних послуг, 22 400, 00 гр. - вартість пошкодженого товару.

Вважає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором №8867508, чим йому завдано матеріальної шкоди в розмірі 43 780, 00 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

На виконання вимог ст. 178 ЦПК України представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачу було відшкодовано 38 880, 00 гр. на підставі поданої ним заяви від 19 жовтня 2017 року.

Так, з даної заяви вбачається, що позивач вимагав відшкодувати вартість його товару на суму 1 440, 00 доларів США та вартість послуг із перевезення та зберігання.

Згідно курсу, вказаному ним у позові, сума вимоги становила 36 705, 60 гр.

23 жовтня 2017 року позивачеві було виплачена ТОВ «Гюнсел» 23 000, 00 грн. в якості компенсації вартості втраченого багажу (вантажу), про що ним була написана розписка.

Таким чином, написавши 19 жовтня 2017 року до ТОВ «Гюнсел» заяву про компенсацію витрат у сумі 1 440, 00 доларів США, позивач вже через три доби отримав виплату у розмірі 23 000, 00 грн., про що не згадав у своїй позовній заяві та не надав суду відповідних документів.

В подальшому, 29 листопада 2017 року позивач отримав 11 880, 00 гр., тобто протягом періоду з 23 жовтня 2017 року по 29 листопада 2017 року позивачем було отримано від ТОВ «Гюнсел» отримано ще 4 000,00 гр., що також не зазначається позивачем у позові.

Таким чином, загалом позивач отримав від перевізника ТОВ «Гюнсел» грошові кошти у розмірі 23 000, 00 гр. + 4 000, 00 гр. + 11 880, 00 гр. = 38 880, 00 гр.

Крім того, зазначив, що позивач не довів, що саме він перевозив та в якій кількості, і чим підтверджується вартість товару, приведену ним у позові.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Встановлено, що 20 серпня 2017 року між сторонами був укладений договір перевезення - декларація № 8867508 , за яким ТОВ «Гюнсел» зобов'язалося перевезти вантаж з м. Одеси до м. Дніпро.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що дана послуга позивачу була надана, однак у зв»язку з не витребуванням адресатом товару в м. Дніпро він у подальшому був повернутий позивачу до м. Одеси.

Претензій з приводу неякісно наданих послуг позивач не заявляв.

19 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування вартості пошкодженого товару, вартості зберігання та вартості вантажу перевезення в сумі 1 440, 00 долара США.

З розписки позивача від 29 листопада 2017 року, адресованої відповідачу та наданої ним же до суду, вбачається, що ним отримано від ТОВ «Гюнсел» грошові кошти в розмірі 11 880, 00 гр., які є залишком від загальної суми 15 880, 00 гр.

З даної розписки вбачається, що дана сума та отримана раніше сума 4 000, 00 гр. є відшкодуванням вартості пошкодженого товару в кількості 1 місця.

При цьому в розписці ним було зазначено, що будь - яких претензій матеріального, фінансового та іншого характеру до ТОВ «Гюнсел» він не має.

Однак, 20 січня 2018 року позивач направив на адресу ТОВ «Гюнсел» претензію, в якій зазначив, що вартість загубленого товару становить 11 880, 00 гр., вартість зберігання та транспортних послуг становить 9 500, 00 гр., вартість пошкодженого товару становить 22 400, 00 гр., а загалом ТОВ «Гюнсел» не виконав свої зобов'язання перед ним, завдавши йому матеріальну шкоду в розмірі 43 780, 00 гр.

/ а. с. 9 - 13 /

З розписки позивача від 23 жовтня 2017 року, наданої представником відповідача в судовому засіданні, вбачається, що останній у цей день отримав від відповідача 23 000, 00 гр. компенсації вартості пошкодженого товару.

Звертаючись до суду, позивач надав розписку від 29 листопада 2017 року, адресовану відповідачу, згідно з якою ним було отримано від відповідача грошові кошти в розмірі 11 880, 00 гр.

Зі змісту даної розписки вбачається, що отримана ним сума є залишком від суми 15 880, 00 гр. за вирахуванням отриманих 4 000, 00 гр.

Отримання позивачем 4 000, 00 гр. від відповідача позивачем підтверджується в позові.

Тобто, загальна сума отриманих ним коштів від відповідача становить 38 880, 00 гр.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз»яснено, що виходячи з принципу роцесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

За правилами з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як зазначено вище, позивачем отримано від відповідача грошові кошти в загальному розмірі 38 880, 00 гр.

В розписці від 29 листопада 2017 року, наданій ним же до суду, позивач зазначив про відсутність претензій до відповідача з приводу виконання умов даного договору.

Будь-яких доказів, які б свідчили про невиконання відповідачем своїх зобов»язань перед позивачем по відшкодуванню збитків, або неповне виконання, останній суду не надав.

Отримавши від відповідача грошові кошти, позивач вимагає повторно стягнути з відповідача уже отримані кошти.

Виходячи з цих обставин, недоведеність позивачем невиконання відповідачем умов договору та пред»явленої ним претензії, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 14, 15, 16, 908, 909, 916, 919 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 110, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ГЮНСЕЛ» про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 липня 2018 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва