Постанова № 75290657, 27.06.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Чернівці

справа № 713/725/16

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

за участю представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

учасники справи

позивач ОСОБА_7

відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Чорногузівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області

за апеляційної скаргою ОСОБА_7 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року,

встановила:

ОСОБА_7 у квітні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8. ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, Чорногузівської сульської ради Вижницького району Чернівецької області про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, визнання права приватної власності

Справа №713/725/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Кибич І.А.

Провадження №22-ц/794/8/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 69

на майно.

Просила встановити факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2006 року по день смерті 27 листопада 2015 року, визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на житловий будинок літ.А, гараж лі.В, сарай літ.Д, літню кухню літ.Е, сарай літ.Ж, убиральню літ.З, вигрібну яму літ.В.я, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, автомобіль Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, автомобіль Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, , визнати рішення Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 16 грудня 2009 року №103 в частині оформлення права власності ОСОБА_12 на ? частину жилого будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області протиправним та скасувати, визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно САС №544412, видане ОСОБА_12 20 грудня 2009 року на ? частину жилого будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області недійсним та скасувати, визнати право власності ОСОБА_7 на ? частину житлового будинку літ.А, гаражу лі.В, сараю літ.Д, літньої кухні літ.Е, сараю літ.Ж, убиральні літ.З, вигрібної ями літ.В.я, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, ? частину автомобіля Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №675139, ? частину автомобіля Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №128916.

Під час розгляду справи ОСОБА_7 у червні 2016 року доповнила позовні вимоги, просила визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на будівельні матеріали, що були використані у незавершеному будівництвом житловому будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, визнати право власності ОСОБА_7 на ? частину будівельних матеріалів, що були використані у незавершеному будівництвом житловому будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, визнати право ОСОБА_7 на спадкування за законом в порядку зміни черговості, визнати право власності ОСОБА_7 на спадкове майно 1/10 частину житлового будинкц літ.А, гаражу лі.В, сараю літ.Д, літньої кухні літ.Е, сараю літ.Ж, убиральні літ.З, вигрібної ями літ.В.я, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/10 частину будівельних матеріалів, що були використані у незавершеному будівництвом житловому будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/5 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані вул.Українська,24 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/5частину земельної ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0021 га кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, яка розташована на території Чорногузівської сільської ради, 1/10 частину автомобіля Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №675139, 1/10 частину автомобіля Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №128916.

ОСОБА_11, ОСОБА_10 у червні 2016 року звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, прав та обов»язків забудовника в порядку спадкування.

Просили визнати право власності ОСОБА_11, ОСОБА_10 на ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0021 га кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, яка розташована на території Чорногузівської сільської ради, ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані вул.Українська,24 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, ? частину будівельних матеріалів, що були використані у незавершеному будівництвом житловому будинку, що розташований по вул.Українська,78-А с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, ? частину автомобіля Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №675139, 1/8 частину автомобіля Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №128916 кожного, визнати права та обов»язки забудовника житлового будинку, що розташований по вул.Українська,74-А с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 2 червня 2016 року позови об»єднано в одне провадження.

ОСОБА_9 у червня 2016 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_11, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадщину.

Просив визнати право власності на спадкове майно на 1/10 частину земельної ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0021 га кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, яка розташована на території Чорногузівської сільської ради, 1/10 частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/10 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані вул.Українська,24 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/10 частину автомобіля Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №675139, 1/10 частину автомобіля Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №128916.

ОСОБА_9 у липні 2016 року змінив позовні вимоги, просив визнати право власності на спадкове майно 1/5 частину земельної ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0021 га кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, яка розташована на території Чорногузівської сільської ради, 1/10 частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/5 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані вул.Українська,24 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, 1/10 частину будівельних матеріалів, що були використані у незавершеному будівництвом житловому будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області , 1/10 частину автомобіля Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №675139, 1/10 частину автомобіля Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №128916.

Позови об»єднано в одне провадження ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2016 року.

ОСОБА_8 у липні 2016 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадщину частково.

Просила визнати право власності на спадкове майно ? частину земельної ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0021 га кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, яка розташована на території Чорногузівської сільської ради, ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташовані по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, ? частину житлового будинку літ.А, сараю літ.Б, сараю літ.В, сараю літ.Г, сараю літ.Д, вбиральні літ.Е, що розташовані вул.Українська,24 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, ? частину будівельних матеріалів, що були використані у незавершеному будівництвом житловому будинку, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області , ? частину автомобіля Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА №675139, 1/8 частину автомобіля Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №128916.

Позов об»єднано в одне провадження ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 2 серпня 2016 року.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та померлим 27 листопада 2015 року ОСОБА_14 з 15 грудня 2006 року по 27 листопада 2015 року.

Визнано транспортний засіб Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску - спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_12

Визнано право власності ОСОБА_7 на ? ідеальну частку транспортного засобу Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску.

Зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадщину задоволено частково.

Визнано право власності ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом на ? ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. «Б», що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Л.Українки 24, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz E 300D, легковий, номер шасі WDB1241331C088101, д/н НОМЕР_2, 1995 року випуску, на 1/8 ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску, на ? ідеальну частку земельної ділянки площею 1,0021 га, кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, у межах згідно з планом, яка розташована за межами населеного пункту Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням 2.1 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ОСОБА_12 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №368994, виданого 06 листопада 2009 року на підставі Розпорядження Вижницької районної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010981000293.

Зустрічний позов ОСОБА_11, ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, прав та обов»язків забудовника в порядку спадкування задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_10 на ? ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. «Б», що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Л.Українки 24, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz E 300D, легковий, номер шасі WDB1241331C088101, д/н НОМЕР_2, 1995 року випуску, на 1/8 ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску, на ? ідеальну частку земельної ділянки площею 1,0021 га, кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, у межах згідно з планом, яка розташована за межами населеного пункту Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням 2.1 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ОСОБА_12 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №368994, виданого 06.11.2009 року на підставі Розпорядження Вижницької районної державної адміністрації від 20.10.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010981000293.

Визнано право власності ОСОБА_11 в порядку спадкування за законом на ? ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. «Б», що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Л.Українки 24, Вижницького району Чернівецької області, на ? ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz E 300D, легковий, номер шасі WDB1241331C088101, д/н НОМЕР_2, 1995 року випуску, на 1/8 ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску, на ? ідеальну частку земельної ділянки площею 1,0021 га, кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, у межах згідно з планом, яка розташована за межами населеного пункту Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням 2.1 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ОСОБА_12 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №368994, виданого 06 листопада 2009 року на підставі Розпорядження Вижницької районної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010981000293.

Права та обов’язки спадкодавця ОСОБА_12 як забудовника незавершеного будівництвом житлового будинку під літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, переведено по ? ідеальній частці на спадкоємців ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_11, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадщину задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за закономна 1/10 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на 1\10 ідеальну частку будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку під літ. «Б», що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на 1\5 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Л.Українки 24, Вижницького району Чернівецької області, на 1\10 ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz E 300D, легковий, номер шасі WDB1241331C088101, д/н НОМЕР_2, 1995 року випуску, на 1\10 ідеальну частку транспортного засобу марки Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску, на 1/10 ідеальну частку земельної ділянки площею 1,0021 га, кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, у межах згідно з планом, яка розташована за межами населеного пункту Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням 2.1 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ОСОБА_12 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №368994, виданого 06 листопада 2009 року на підставі Розпорядження Вижницької районної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010981000293.

ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_15 задовольнити.

Посилається на порушення норм ч.1 ст.74 у редакції від 6 квітня 2006 року, ч.2 ст.114 СК України при встановленні часу проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 15 грудня 2006 року по 27 листопада 2015 року , набуття права спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ за час перебування у іншому шлюбі.

Вказує на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, участі ОСОБА_15 грошовими коштами у набутті транспортного засобу марки Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ за рахунок зняття з депозитного рахунку публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» грошових коштів в сумі 125591 грн. 18 коп., видачі ОСОБА_12 20 грудня 2009 року виконавчим комітетом Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області свідоцтва про право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, істотного збільшення вартості житлового будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами внаслідок спільних трудових та грошових затрат на капітальний ремонт житлового будинку та літньої кухні, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, хвороби ОСОБА_16 протягом тривалого часу і потреби сторонньої допомоги, перебування з вересня 2015 року у безпорадному стані.

Зазначає про порушення норм процесуального права щодо безпідставної відмови у призначенні будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року, оцінки письмових поясненнь ОСОБА_17, ОСОБА_18 стосовно здійснення переказів для лікування ОСОБА_16, висновку комісійної судово-медичної експертизи Чернівецького обласного бюро судово-медичних експертиз від 1 грудня 2016 року №179, який містить протиріччя в тому, що за проміжок часу з квітня 2015 року по листопад 2015 року не отримано даних про можливий безпорадний стан хворого, який би вимагав стороннього догляду за ним, хоча, безпосередньо в період, що передував моменту настання смерті ОСОБА_12 міг перебувати в безпорадному стані та міг потребувати стороннього догляду.

Крім того, судом першої інстанції не постановлено ухвалу про прийняття відмови Чорногузівської сільської ради Вижницького раону Чернівецької області від визнання обставин, зазначених у довідці виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 24 березня 2016 року №1130 щодо проживання з ОСОБА_14 з жовтня 2006 року та довідці виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 11 квітня 2016 року №1225 щодо здійснення догляду за ОСОБА_14, здійснено вихід за межі зустрічних позовних вимог ОСОБА_11 та ОСОБА_10

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_19 просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, посилаючись на недоведеність позовних вимог ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

На підставі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає повністю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу частково суд першої інстанції керувався положеннями ч.2 ст.3, ч.1,2 ст.74 СК України, та вважав доведеним факт проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_12 ї О.М. з 15 грудня 2006 року по 27 листопада 2015 року.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про перебування ОСОБА_12 у шлюбі з ОСОБА_20, що виключає можливість встановлення факту спільного проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім»єю без реєстрації шлюбу у оспорюваний період.

Водночас задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на майно та право власності на частину майна частково, суд першої інстанції послався на правила ч.1 ст.60, ч.1 ст.70, п.1 ч.2 ст.71 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України та вважав доведеним набуття ОСОБА_14 та ОСОБА_7 за час проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу транспортного засобу Mercedes Benz 815 з номерним знаком СЕ3824АХ.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не є об»ектом спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 автомобіль Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ, набутий за час перебування ОСОБА_12 у шлюбі з ОСОБА_20

Крім того, суд першої інстанції вважав недоведеним здійснення за час проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_7 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу будівництва житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, незавершеного будівництвом житлового будинку літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

При цьому суд першої інстанції встановив здійснення за час перебування ОСОБА_12 та ОСОБА_7 у шлюбі, який розірваний рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 5 серпня 1988 року, будівництва фундаменту житлового будинку, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Також зазначив про завершення будівництва житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, здійснення незавершеного будівництвом житлового будинку літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, за час шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_20

Мотивовано такі висновки суду першої інстанції відомостями з погосподарської книги щодо 2002 року побудови житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Відмовляючи у позові ОСОБА_7 про визнання права власності на ? частину будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українська,78, Вижницького району Чернівецької області, суд першої інстанції послався на вимоги ст.331 ЦК України та вказав на не зазначення ОСОБА_7 будівельних матеріалів, які були використані при будівництві, та їх вартість.

Крім того, суд першої інстанції послався на ненадання ОСОБА_7 доказів особистої участі у будівництві, квитанцій та накладних щодо закупівлі будівельних матеріалів.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання рішення виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради від 16 грудня 2009 року №103 в частині оформлення права власності ОСОБА_12 на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, протиправним, свідоцтва про право власності недійсним в частині суд першої інстанції керувався ч.1 ст.21 ЦК України, ч.1 ст.10, ч.6, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вважа, що відсутні підстави для визнання рішення протиправним та свідоцтва недійсним в частині, оскільки не порушують права ОСОБА_7

Відмовляючи ОСОБА_7 у позові про право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, суд першої інстанції послався на ч.2 ст.1259 ЦК України та дійшов висновку про недоведеність перебування ОСОБА_12 у безпорадному стані, потреби сторонньої допомоги.

Мотивовано такі висновки комісійною судово-медичною експертизою Чернівецького обласного бюро судово-медичних експертиз від 1 грудня 2016 року №179.

При цьому судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_12 був матеріально забезпечений, займався підприємницькою діяльністю.

Крім того, дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю ОСОБА_12 та ОСОБА_7, суд першої інстанції вважав, що не підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_11, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадщину, зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадщину, зустрічний позов ОСОБА_11, ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чорногузівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, прав та обов»язків забудовника в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст.328, 392,1216, 1218 ЦК України, відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_11, ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_8 на визнання права власності на спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_12

На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що спадкоємцями, які прийняли спадщину, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_12, є діти спадкодавця ОСОБА_11, ОСОБА_10 ОСОБА_9, ОСОБА_8, набуття права на спадщину в рівних частках.

Разом з тим, визначаючи частку ОСОБА_9 у спадковому майні, суд першої інстанції послався на межі позовних вимог останнього.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приєднаного до матеріалів спраи рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 5 серпня 1988 року вбачається розірвання шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_7, зареєстрованого виконавчим комітетом Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області 19 жовтня 1985 року актовим записом №18.

Судом першої інстанції встановлено факт проживання ОСОБА_14 та ОСОБА_7 однією сім’єю без шлюбу з 15 грудня 2006 року по 27 листопада 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно приписів ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За правилами ч.1 ст.74 СК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено укладення шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_20В, зареєстрованого виконавчим комітетом Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області 23 липня 2003 року актовим записом №08.

Також відділом реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області зроблено актовий запис від 15 грудня 2006 року №199 про розірвання шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_20

Таким чином, перебування ОСОБА_12 у шлюбі з ОСОБА_20 виключає можливість встановлення факту спільного проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім»єю без реєстрації шлюбу у оспорюваний період, оскільки ОСОБА_12 не міг мати одночасно взаємні права та обов»язки подружжя у двох шлюбах (зареєстрованому та без реєстрації).

За таких обставин судом першої інстанції правильно застосовано положення ч.1 ст.74 СК України.

Доводи ОСОБА_7, на які є посилання в апеляційній скарзі, про не встановлення судом першої інстанції дати припинення шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_20 фактично зводяться до припинення шлюбу у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, тобто після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

За змістом ч.1 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови.

На підставі ч.2 наведеної норми у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Пунктом 1 глави 3 розділу 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції в Україні від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 ркоу за №719/4940, встановлено, що державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках.

Розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація розірвання шлюбу може проводитись незалежно від строку, що минув після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності.

Відповідно до п.2 Правил у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день державної реєстрації розірвання шлюбу.

У матеріалах справи відсутні докази розірвання шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_20 судом.

З огляду на наведене твердження ОСОБА_7 щодо помилкового встановлення судом першої інстанції припинення шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_20 у день державної реєстрації розірвання шлюбу не відповідають обставинам справи.

За приписами ч.2 ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно довідки територіального сервісного центру №7342 регіонального сервісного центру МВС України в Чернівецькій області вді 29 червня 2016 року №1613 ОСОБА_14 набуто автомобіль Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ на підставі біржової угоди від 26 листопада 2006 року №009183.

Установивши перебування ОСОБА_12 у шлюбі з ОСОБА_20, який припинений 15 грудня 2006 року, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для виникнення права спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на автомобіль Mercedes Benz E 300D з номерним знаком СЕ8199АЕ.

Посилання ОСОБА_7 на набуття за час проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не дає підставі для висновку про набуття права спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на це майно.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15ютого 1993 року № 10) земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

З приєднаного до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Вижницької районної Ради народних депутатів від 12 квітня 1985 року №62 вбачається, що ОСОБА_12 дозволено будівництво житлового будинку з господарськими будівлями у с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького районуЧернівецької області від 16 грудня 2009 року№103 оформленно право власності ОСОБА_12 на жиловий будинлк, що розташований по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

На підставі наведеного рішення виконавчим комітетом Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області видано ОСОБА_12 свідоцтво про право власності на нерухоме майно 20 грудня 2009 року, відповідно якого об»єкт складається з житлового будинку літ.А, незавершеного житлового будинку літ.Б. гаражу літ.В, сараю літ.Д, літньої кухні літ.Е, сараю літ.Ж, уборної літ.З, вигрібної ями літ.В.я, що знаходяться по вул.Українська,78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

Судом першої інстанції встановлено здійснення за час перебування ОСОБА_12 та ОСОБА_7 у шлюбі, який розірваний рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 5 серпня 1988 року, будівництва фундаменту житлового будинку, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Водночас судом першої інстанції встановлено завершення будівництва житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, здійснення незавершеного будівництва житлового будинку літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, за час шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_20

На підставі відомостей з погосподарської книги житловий будинок літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, 2002 року побудови.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

У матеріалах спраи відсутні докази вартості фундаменту житлового будинку, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області та завершення будівництва житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, за час проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено ОСОБА_7 у визнанні права спільної сумісної власності та права власності на частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

За змістом абз.2, 3 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» за позовом дружини, членів сім»ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об»єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз»яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом,запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов»язків.

Натомість, ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про призначення експертизи.

За змістом ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасники справи надали докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»активно не залежали від нього.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2017 року призначено судову інженерно-технічну експертизу.

Згідно висновків судової інженерно-технічної експертизи спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 28 лютого 2018 року №881 відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку літ.Б, який розташований по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, становить 42%.

Вартість будівельних матеріалів, які були використані при проведені робіт у період з 2010 року по 2013 рік з прокладання мідної електропроводки діаметром 2,5 кв.мм по 2 проводи на першому поверсі, штукатурення, встановлення дерев»яного перекриття на першому поверсі становить 65214 грн. 16 коп.

Тому ОСОБА_7 набуто право власності на ? частину будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, за час проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу вартістю 32607 грн. 08 коп.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд

визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових

вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить

керуватися при вирішенні спору.

Обставинами, якими ОСОБА_7 обгрунтовувала позовні вимоги про визнання права власності на частину житлового будинку літ.А з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, зазначала, в тому числі, істотну збільшість цінності внаслідок трудових та грошових затрат на здійснення ремонтних робіт.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об’єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об’єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об’єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об’єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з’ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об’єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об’єкта.

Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року (справа № 6-1447цс17).

Відповідно показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 встановлено здійснення за час проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул. Українській,78 с. Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, усунення наскрізних тріщин, які виникли внаслідок повені 2008 року, заміну вікон на металопластикові, заміну електропроводки з алюмінієвої на мідну, прокладання телевізійної та інтернет мережі, часткову заміну штукатурки, вирівнювання стін, встановлення декоративних карнизів на стелі, фарбування стелі, стін, декоративних карнизів, встановлення нових електричних розеток та вимикачів, встановлення нових приладів освітлення, часткову заміну досок підлоги, встановлення ліноліумного покриття підлоги, встановлення та фарбування нових плінтусів, відновлення дверей та дверних пройомів, встановлення нових наличників, заміна унітазу, умивальника, встановлення нового газового котла та електричного бойлера, часткову заміну системи мережі опалення та водопостачання, чищення батарей опалення, додавання нових секцій до батарей опалення, влаштування нової вигрібної ями, бетонні роботи, прокладання нової каналізації; встановлення та утеплення нових гаражних воріт.

Здійснення ремонтних робіт внаслідок спільних затрат ОСОБА_12 та ОСОБА_7 підтверджується копіями накладних щодо придбання ОСОБА_7 будівельних матеріалів, приєднаних до матеріалів справи та апеляційної скарги (т.3 а.с.61-62, 234-239).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_7 є фізичними особами- підприємцями.

Згідно висновків судової інженерно-технічної експертизи спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» від 28 лютого 2018 року №881 основна частина переліку будівельних робіт, які були проведені протягом 2015 року у житловому будинку літ.А, гаражі літ.В, які розташовані по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, відносяться до капітального ремонту.

Вартість відновлення житлового будинку літ.А з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, без урахування вартості будівельних матеріалів, які були використані та вартості будівельно-монтажних робіт, які були проведені протягом 2015 року, становить 347351 грн.

Водночас вартість відновлення житлового будинку літ.А з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, які були використані та вартості будівельно-монтажних робіт, які були проведені протягом 2015 року, становить 597504 грн.

Таким чином встановлено істотне збільшення вартості житлового будинку літ.А з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, за рахунок грошових внесків в його ремонт на суму 250153 грн., що становить 2/5 частини у вартості майна.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, об»єктом спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на порушення норм матеріального права.

Тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Водночас доводи ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності на вартості житловий будинок літ.А з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по вул.Українській, 78 с.Чорногузи Вижницького району Чернівецької області, суперечить нормам матеріального права.

Оскільки майно, що належало одному з подружжя в порядку статті 57 СК України, не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених цим законом. Частка того з подружжя, якому належало майно, збільшується на суму його вартості до поліпшення.

З огляду на наведене слід визнати об»ектом права спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 2/5 частин житлового будинку літ.А з належними до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, та право власності ОСОБА_7 на 1/5 частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

За правилом статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

У матеріалах справи відсутні докази щодо спростування правового режиму спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на 2/5 частин житлового будинку літ.А з належними до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина 27 листопада 2015 року.

На підставі ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_12 №1/2016, заведеної державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області ОСОБА_27, вбачається, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, а також ОСОБА_7 не заявили про відмову від спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України.

Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори ОСОБА_27 №717/02-31 від 14 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_8 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_12, у зв’язку з тим, що представником не було надано належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця та у зв’язку з тим, що вчинення нотаріальних дій (в тому числі і видача свідоцтв про право на спадщину) та провадження по спадковій справі після смерті ОСОБА_12 зупинено до вирішення цивільної справи судом.

Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори ОСОБА_27 №976/02-31 від 05 серпня 2016 року, ОСОБА_7, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що залишилось після смерті ОСОБА_12, у зв’язку з тим, що нею не було надано належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця та у зв’язку з тим, що вчинення нотаріальних дій та провадження по спадковій справі після смерті ОСОБА_12 зупинено до вирішення цивільної справи судом, що підтверджується копією постанови.

Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори ОСОБА_27 №643/02-31 від 31 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_12, у зв’язку з тим, що представником не було надано належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця та у зв’язку з тим, що вчинення нотаріальних дій (в тому числі і видача свідоцтв про право на спадщину) та провадження по спадковій справі після смерті ОСОБА_12 зупинено до вирішення цивільної справи судом.

Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори ОСОБА_27 №681/02-31 від 7 червня 2016 року ОСОБА_9 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_12, у зв’язку з тим, що представником не було надано належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця та у зв’язку з тим, що вчинення нотаріальних дій (в тому числі і видача свідоцтв про право на спадщину) та провадження по спадковій справі після смерті ОСОБА_12 зупинено до вирішення цивільної справи судом.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що вирішенні спору про право на спадщину осіб, які

проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до

часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом),

судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК

про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися намомент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка

(чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу,

таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно

проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали

взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки,

падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї,

тощо.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

За змістом статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Абзацом 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 “Про судову практику у справах про спадкування” - передбачено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи Чернівецького обласного бюро судово-медичних експертиз від 1 грудня 2016 року №179 у ОСОБА_16 була зафіксована наявність захворювань цироза печінки зміної етіології, портальна гіпертензія, варикозне розширення вен стравоходу, печінкова енцефалопатія та інше.

Аналізуючи медичну документацію на ім»я ОСОБА_12 за проміжок часу з квітня 2015 року по листопад 2015 року, не отримано даних про можливий безпорадний стан хворого, який би вимагав стороннього догляду за ним. Хоча, безпосередньо в період, що передував моменту настання смерті ОСОБА_12 міг перебувати в безпорадному стані та міг потребувати стороннього догляду.

З огляду на наведене матеріали справи не містять доказів довготриваючої тяжкої хвороби ОСОБА_12, того, що ОСОБА_12 потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

Водночас висновки комісійної судово-медичної експертизи Чернівецького обласного бюро судово-медичних експертиз від 1 грудня 2016 року №179 про те, що безпосередньо в період, що передував моменту настання смерті ОСОБА_12 міг перебувати в безпорадному стані та міг потребувати стороннього догляду, зводяться до нетривалості строку перебував спадкодавця у безпорадному стані.

Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_12 потребував матеріальної допомоги.

Установлено, що ОСОБА_12 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та страждаючи вищезазначеними захворюваннями, здійснював підприємницьку діяльність.

Тому доводи ОСОБА_7 про надання матеріальної допомоги ОСОБА_28 не заслуговують на увагу, оскільки оскільки сам по собі факт надання такої матеріальної допомоги не свідчить про наявність підстав для зміни черговості спадкування після її смерті, в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

З огляду на встановлення набуття ОСОБА_7 права власності на ? частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині встановлення вдкриття спадщини на житловий будинок літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, на визначення розміру часток спадкоємців у праві власності на це спадкове майно.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання частки ОСОБА_9 у праві власності на спадкове майно відповідно до заявлених ним позовних вимог вправі, тобто розміру часток у спадковому майні межами позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, визначено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав (частина друга статті 166 Сімейного кодексу України); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (частина п'ята статті 216 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_9, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Таким чином підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення частці спадкоємця ОСОБА_9 у спадковому майні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року в частині відмови у позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Чорногузівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області

про визнання права спільної сумісної власності та права власності на частку житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, будівельні матеріали скасувати.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Чорногузівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області про визнання права спільної сумісної власності та права власності на частку житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, будівельні матеріли задовольнити частково.

Визнати об»ектом права спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_7 2/5 частин житлового будинку літ.А з належними до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Визнати право власності ОСОБА_7 на 1/5 частину житлового будинку літ.А з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, що розташовані в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Визнати право власності ОСОБА_7 на будівельні матеріали, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області, вартістю 32607 грн. 08 коп.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 4 січня 2017 року в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом змінити.

Визнати право власності ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку літ.А з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Визнати право власності ОСОБА_10 в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку літ.А з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Визнати право вдасності ОСОБА_29 в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку літ. А з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Визнати право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку літ.А з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області.

Визнано право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом на 1/4 частину будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незавершеного будівництвом житлового будинку літ.Б, що розташований в с.Чорногузи по вул.Українській 78, Вижницького району Чернівецької області

Визнати право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель і господарських споруд, що розташований в с.Чорногузи по вул.Л.Українки 24, Вижницького району Чернівецької області.

Визнати право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом на 1/4 частину транспортного засобу марки Mercedes Benz E 300D, легковий, номер шасі WDB1241331C088101, д/н НОМЕР_2, 1995 року випуску.

Визнати право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом на 1/8 частину транспортного засобу марки Mercedes Benz 815, вантажний фургон, номер шасі WDB9702151K839723, д/н НОМЕР_1, 2003 року випуску.

Визнати право власності ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12 на 1/4 частину земельної ділянки площею 1,0021 га, кадастровий номер 7320586000:01:001:0634, у межах згідно з планом, яка розташована за межами населеного пункту Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням 2.1 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ОСОБА_12 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №368994, виданого 06 листопада 2009 року на підставі Розпорядження Вижницької районної державної адміністрації від 20 жовтня 2009 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010981000293.

В решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 27 червня 2018 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

ОСОБА_30