Рішення № 75290583, 12.07.2018, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/348/18

Номер провадження 2/722/181/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді Римлянської Г.О.

при секретарі Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якого на підставі договору про надання правової допомоги діє ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог – Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, від імені якого на підставі договору про надання правової допомоги від 12.01.2018 року діє ОСОБА_2 звернувся до Сокирянського районного суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що 13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис за реєстровим №5522 за Кредитним договором №СVАНА800000072 від 29.08.2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у розмірі 1224184 грн. 83 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 5622,55 доларів США, залишок заборгованості по сплаті відсотків 957,33 доларів США, сума комісії у розмірі 3081,06 доларів США, сума пені 34269,69 доларів США, сума штрафу у розмірі - 2196,53 доларів США, що еквівалентно у гривнях сумі 1221184 грн. 83 коп., та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 3000 грн.

Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню із наступних підстав.

Спірний кредитний договір на час звернення ПАТ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса, вже був предметом судового розгляду за результатами якого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ було ухвалено заочне рішення від 08.04.2013 р. по справі № 202/20208/13-ц, яким стягнуто з ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 163367,62 грн., що еквівалентно 20438,84 доларів США.

В подальшому, 29.09.2017 року вказане рішення було скасоване за ново виявленими обставинами, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

23.11.2017 року, ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ по справі № 202/20208/13-ц, позовну заяву ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Також, на виконання умов кредитного договору №СVАНА800000072 від 29.08.2008 року позивач передав відповідачеві автомобіль BMW 318, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який являвся заставою за кредитним договором і цим самим фактично погасив існуючу у нього перед банком заборгованість, що підтверджується актом прийому автомобіля.

Окрім цього, згідно виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ, виконавчою службою Сокирянського районного управління юстиції з позивача на користь ПАТ «ПриватБанк» стягнуто кошти в розмірі 42209 грн. 22 коп.

Вважає, що наведені факти дають підстави стверджувати про відсутність безспірності заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», та неврахування приватним нотаріусом при визначенні суми боргу вартості заставного майна, яке було передано банку та суми коштів, стягнутих державним виконавцем. Крім того, нотаріусом вчинено виконавчий напис поза межами трирічного строку встановленого ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Також, вчинюючи виконавчий напис, приватний нотаріус не звернув уваги на те, що згідно розрахунку заборгованості заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, пенею та штрафами за спірним кредитним договором нарахована за період з 01.09.2008 р. по 15.05.2017 р., тобто без врахування положень закріплених в п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якими встановлено позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) і даний факт виключає безспірність у правовідносинах позивача та банку.

Окрім цього, зазначеним виконавчим написом порушуються права позивача передбачені ст.61 Конституції України згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що виконавчий напис не відповідає вимогам ст.88 Закону України «Про нотаріат» та ст.61 Конституції України, вважає його таким, що не підлягає виконанню.

Просив з підстав передбачених ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис,вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 р. за реєстровим номером 5522, а також стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати в розмірі 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за подання позову та 352 грн. 40 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

В судове засідання позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2, представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5, відповідач приватний нотаріус ОСОБА_3 та представник третьої особи - Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 не з’явилися, однак подали до суду письмові заяви, якими просили суд розглянути справу без їх присутності. При цьому, позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, відповідачі позов не визнали, а представник третьої особи у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

21.05.2018 року представником відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» подано до суду відзив, в якому зазначено, що відповідачами дотримано всіх вимог законодавства щодо подання та прийняття документів для вчинення нотаріального напису. Так, 07.06.2017 року на адресу боржника було направлено вимогу про усунення порушень та попередження про можливість вчинення нотаріального напису. Дана вимога залишена без задоволення. 13.06.2017 року банк звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитно-заставному договорі, до якої долучив документи, які підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 і в той же день нотаріус вчинила такий запис. Приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Крім того, позивач не довів, що його заборгованість перед банком є спірною та не спростував розмір заборгованості. Посилаючись на Висновок науково-правової експертизи з питань визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб’єктного складу справи щодо його оскарження в суді, затвердженого ОСОБА_7 науково-правових експертиз Інституту держави і права ім.В.М.Корецького (надалі – Висновок експертизи), зазначив що строки, вказані в ст.88 Закону України «Про нотаріат» обчислюються з моменту направлення кредитором боржнику конкретної вимоги, обчисленої на конкретний момент часу. Виходячи з наведеного, вважає, що подані для вчинення нотаріальної дії документи відповідали вимогам законодавства, що свідчить про спростування доводів позивача. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

07.05.2018 року на адресу суду від відповідача – приватного нотаріуса ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому зазначено, що нотаріус не є стороною кредитних правовідносин, а тільки вчинила нотаріальну дію, тому залучення її до участі у справі в якості відповідача суперечить принципу диспозитивності та процесуального статусу відповідача. Її може бути залучено до участі у справі в якості третьої особи, а не в якості відповідача. В розумінні ст.88 Закону України «Про нотаріат» «безспірністю» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, щодо яких презумується наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів – не письмові докази наявності боргу, а докази наявності згаданих вище правовідносин. Дане твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.05.2015 року по справі №6-158цс15. Позивач лише вказує в позовній заяві, що розмір його заборгованості перед банком є спірним, однак не вказує сум, які ним були сплачені, не підтверджує факт погашення боргу жодними документами. Вважає, що предметом спору в даній справ є не дійсний розмір боргу боржника перед кредитором, або відсутність такого, а дотримання нотаріусом формальностей, передбачених законодавством при вчиненні виконавчого напису. Помилки при виконанні таких формальностей не можуть бути самі по собі підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такою підставою може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Просила відмовити в задоволенні позову.

30.05.2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив, однак, оскільки його подано до суду з порушенням положень ч.3 ст.179, п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України, суд залишає його без розгляду та не враховує під час ухвалення даного рішення.

Враховуючи думку всіх учасників судового процесу, зазначену в поданих до суду процесуальних документах, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та, в послідуючому, АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 11366,27 доларів США, зі сплатою відсотків за користування ним. У зв’язку з неналежним виконанням боржником умов зазначеного кредитного договору виникла заборгованість.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») 13.06.2017 року звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору № CVAHA800000072 від 29.08.2008 року для стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 46127 доларів США 16 центів, що за курсом НБУ на 15.05.2017 року складає еквівалент 1224184 грн. 83 коп., за період з 29.08.2008 року по 15.05.2017 року.

13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі статті 34 ч.1 п.19, ст.ст.87,88,89 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів» в редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» вчинено виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 грошових коштів у сумі 1224184 грн. 83 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом - 5622,55 доларів США, залишок заборгованості за відсотками - 957,33 доларів США, комісія - 3081,06 доларів США, пеня - 34269,69 доларів США, штраф - 2196,53 доларів США, які є його боргом за кредитним договором №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, витрати, пов’язані із вчиненням даного виконавчого напису, становлять 3000 грн.

Строк, за який провадиться стягнення – вісім років вісім місяців шістнадцять днів, а саме з 29.08.2008 року по 15.05.2017 року.

Виконавчий напис набрав чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 13.06.2017 року. Зареєстрований в реєстрі за №5522.

З копій завірених належним чином документів, які були підставою для видачі вищезазначеного виконавчого напису судом встановлено, що представником ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності № 2121-К-Н-Н від 13.01.2017 року, для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу ОСОБА_3 було надано: заяву №б/н від 13.06.2017 року про вчинення виконавчого напису; письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року, з підтвердженням про направлення її ОСОБА_1 цінним пріоритетним листом 07.06.2017 року; опис цінного листа від 07.06.2017 року; кредитно-заставний договір №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року та виписку з рахунку боржника ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року, станом на 15.05.2017 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 08.04.2013 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська в цивільній справі № 202/20208/13-ц (номер провадження -2/202/2349/2013) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року в сумі 153367,62 грн. і стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму 10000,00 грн., а всього заборгованість у сумі 163367,62 грн., що еквівалентно 20 438,84 дол. США, та складається з: заборгованості за кредитом 6272,89 доларів США; заборгованості по процентах за користування кредитом 3437,35 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом 2603,66 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 7121,87 дол. США, штрафу (фіксована частина) 31,28 дол. США, штрафу (процентна складова) 971,79 дол. США., а також, солідарно, судовий збір у розмірі 1633,68 грн.

09.01.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сокирянського районного управління юстиції ОСОБА_6 за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» про примусове виконання виконавчого листа №202/20208/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 165001,30 грн. винесено постанову про відкриття провадження №41624379.

З довідки Головного управління національної поліції в Чернівецькій області за №461 від 14.06.2017 року вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_1 на підставі постанови ВП №41624379 від 21.02.2014 року в період з листопада 2015 року по травень 2017 року стягнуто суму 42209,22 грн. і дана сума не врахована під час вчинення виконавчого напису, оскільки банком надано приватному нотаріусу неправдиві відомості щодо непогашення боржником всієї суми заборгованості.

Також, згідно рішення Індустріального суду м.Дніпропетровськ заборгованість по даному кредитному договору стягнута солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ПАТ «Акцент-Банк». Однак, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав приватному нотаріусу відомості щодо стягнення заборгованості по кредитному договору з поручителя, тобто надав документи тільки про наявність заборгованості за кредитним договором, однак не надав документи, які свідчать про її часткову сплату.

Крім того, згідно такого, що набрало законної сили та існувало на час вчинення нотаріусом виконавчого напису рішення суду, заборгованість по кредитному договору з ОСОБА_1 стягнута за період з 29.08.2008 року по 25.01.2013 року, а згідно самого виконавчого напису – за період з 29.08.2008 року по 15.05.2017 року, тобто щодо частини заборгованості за період з з 29.08.2008 року по 25.01.2013 року в результаті вчинення виконавчого напису застосовано подвійну відповідальність боржника, яка заборонена ст.61 Конституції України, що свідчить про спірність, а не безспірність такої заборгованості.

Із копії акта прийому автомобіля від 17.02.2012 року встановлено, що позичальник ОСОБА_1, який допустив прострочення кредиту, за кредитним договором №CVAHA800000072 від 29.08.2008 року передав працівнику банку – кредитному інспектору ПриватБанк Самойлюку О.О., в присутності ОСОБА_9 заставний автомобіль НОМЕР_2.

Разом з тим, в наданому банком приватному нотаріусу Розрахунку заборгованості вартість даного автомобіля жодним чином не відображена, що також спростовує факт безспірності заборгованості боржника перед банком.

З постанови про відкриття виконавчого провадження №55055173 від 02.11.2017 року судом встановлено, що державним виконавцем Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 02.11.2017 року відкрито виконавче провадження про примусове стягнення за виконавчим написом №5522 від 13.06.2017 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 1224184,83 грн.

Представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» не подано до суду доказів, які б підтверджували, що на день вчинення нотаріусом виконавчого напису рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 08.04.2013 року вже не існувало, а позивач в позовній заяві зазначив, що його скасовано 29.09.2017 року.

З ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 23.11.2017 року в цивільній справі №202/20208/13-ц, провадження 2/202/2861/2017 встановлено, що позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду. Дана ухвала набрала законної сили 28.11.2017 року.

Ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19.03.2018 року за заявою представника позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим написом вчиненим 13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який зареєстрований у реєстрі за № 5522.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена ОСОБА_10 14 Закону України «Про нотаріат» та ОСОБА_10 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 ОСОБА_10 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 ОСОБА_10 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 ОСОБА_10 16 розділу ІІ Порядку. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядався по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).

Аналогічна правова позицію відображена в Постанові ВСУ від 05.07.2017 року у справі №6-887цс17.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору №СVАНА800000072 від 29.08.2008 року позивач 17.02.2012 року передав відповідачеві автомобіль BMW 318, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.29), який являвся заставою за кредитним договором і цим самим фактично повністю чи частково погасив існуючу у нього перед банком заборгованість, що підтверджується актом прийому автомобіля. Однак, в наданому стягувачем приватному нотаріусу розрахунку заборгованості позивача вартість даного автомобіля як повного чи часткового погашення заборгованості не відображена.

Окрім цього, згідно виконавчого документу, виданого на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ, виконавчою службою Сокирянського районного управління юстиції з позивача на користь ПАТ «ПриватБанк» стягнуто кошти в розмірі 42209 грн. 22 коп (а.с.28).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано одну із умов для винесення напису, а саме безспірність заборгованості, за обставин наявності між сторонами спору, який підтверджується фактом винесення не скасованого на момент вчинення виконавчого напису рішення Індустріального суду м.Дніпропетровськ від 08.04.2013 року про стягнення заборгованості за даним кредитним договором, фактом часткового виконання даного судового рішення ОСОБА_1 в сумі 42209,22 грн., яка також, поряд з іншими сумами заборгованості включена у спірний виконавчий напис, як несплачена.

Банк, звертаючись до нотаріуса щодо винесення виконавчого напису, достеменно знав про наявність вищевказаної заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 08.04.2013 року, тобто про наявність між сторонами вирішеного судом спору між сторонами з приводу однієї і тієї ж суми заборгованості по кредитному договору, подав нотаріусу документи про стягнення заборгованості, як безспірної, в той час як заборгованість на той момент носила спірний характер.

Також, як вбачається з матеріалів справи оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинено на копії кредитно-заставного договору №СVАНА800000072 від 29.08.2008 року, в якому сторони дійшли згоди про надання позивачу кредиту для придбання автомобіля по 28.08.2013 року (дата погашення кредиту відповідно до п.16 договору), а виконавчий напис вчинено 13.06.2017 року, тобто за спливом майже п’яти років після виникнення права вимоги у банку. При цьому, у виконавчому написі зазначено суми: заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, строк позовної давності щодо яких становить три роки, а також заборгованості за пенею та штрафами, строк позовної давності щодо яких становить один рік.

Таким чином, виконавчий напис містить пропозицію про стягнення під видом безспірної, спірної заборгованості, заявленої після спливу строків позовної давності, на застосування якої боржник має право.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що незважаючи на подання кредитором нотаріусу передбачених законодавством документів на підтвердження заборгованості боржника за кредитним договором, як безспірної, фактично дана заборгованість на день звернення відповідача до нотаріуса та на день вчинення виконавчого напису носила спірний характер і про це було відомо стягувачу.

За таких обставин, спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» роз’яснено, що справи щодо оспорювання виконавчого напису нотаріуса розглядаються в позовному провадженні, позивачем в якому є боржник, а відповідачем – кредитор.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 не є стороною кредитного договору, по якому вчинено виконавчий напис, тому до неї не може бути спрямовані позовні вимоги по даному позову.

За таких обставин, суд вважає за вірне задовольнити позовні вимоги щодо відповідача АТ КБ «ПриватБанк» та відмовити в їх задоволенні щодо відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_3, тобто задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Як встановлено із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.06.2018 року до установчих документів юридичної особи позивача внесено зміни в частині повного та скороченого найменування, зокрема повним найменуванням позивача є «Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а скороченим – «АТ КБ «ПриватБанк». Організаційно-правовою формою позивача є «Приватне акціонерне товариство».

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1057,20 грн. слід стягнути з відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», та керуючись ст.ст.12, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1, від імені якого на підставі договору про надання правової допомоги діє ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.06.2017 року, який зареєстрований в реєстрі за №5522, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» заборгованості за кредитно-заставним договором №СVАНА800000072 від 29.08.2008 року в розмірі 1224184 грн. 83 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 – відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського,1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, ІПН 14360570402) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 сплачений судовий збір у сумі 1057 (тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційного скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи за закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сокирянського

районного суду ОСОБА_10