Постанова № 75290116, 11.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 липня 2018 року

м. Харків

справа № 640/4829/16-ц

провадження № 22ц/790/1245/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування сторін):

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 – представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року в складі судді Сенаторова В.М.,

у с т а н о в и в:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що вона проживала з ОСОБА_6 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 05 липня 2009 року, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов’язки. Вона постійно допомагала йому у придбанні за кошти спільного сімейного бюджету лікарських та медичних препаратів, доглядала його під час знаходження на стаціонарному лікуванні в медичних закладах та при амбулаторному лікуванні за місцем проживання. 13 лютого 2015 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги є ОСОБА_2, на ім’я якої 18 квітня 2016року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 в період з 05 липня 2009 року по 13 лютого 2015 року; змінити черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 13 лютого 2015 року, надавши їй право на спадкування за законом у першій черзі поряд із спадкоємицею ОСОБА_2; визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 18 квітня 2016року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 553; визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_6 однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 05 липня 2009 року по 13 лютого 2015 року. Змінено черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 13 лютого 2015 року, надавши ОСОБА_1 право на спадкування разом з спадкоємцями першої черги. Визнано частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 18 квітня 2016року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 553 на ім’я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є доведеним, оскільки на підтвердження вимог позивач надала належні та допустимі докази.

14 грудня 2017 року ОСОБА_4 – представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, у зв’язку з чим не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував матеріальної допомоги, стороннього догляду та лікування, а також на підтвердження того, що ОСОБА_1 матеріально забезпечувала померлого ОСОБА_6 Наявні в матеріалах докази свідчать про те, що спадкодавець мав захворювання, але сам по собі факт наявності захворювання не може свідчити про його безпорадний стан. Сторонами на заперечувалось, що ОСОБА_6 був працюючим пенсіонером та працював до останнього дня свого життя.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 13 лютого 2015 року помер ОСОБА_6 За життя ОСОБА_6 на праві власності належала АДРЕСА_2. Після його смерті відкрилась спадщина на вказане житло.

18 квітня 2016року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на ім’я доньки спадкодавця ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька за № 553.

Посилаючись на проживання разом зі спадкодавцем у період з 05 липня 2009 року по 13 лютого 2015 року однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 звернулася у суд із відповідним позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

За приписами частини другої статті 4 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Для встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов’язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім’ю, але статусу подружжя не набувають.

На підтвердження факту проживання разом зі спадкодавцем у період з 05 липня 2009 року по 13 лютого 2015 року однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 надала Довідку, видану 21 квітня 2015 року Дільницею № 19 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про фактичне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 з березня 2010 року по теперішній час; копію Договору № 1889 від 08 жовтня 2013 року про замовлення ФОП ОСОБА_7 на виготовлення металопластикових конструкцій та копію товарного чеку № 1888 від 08 жовтня 2013 року з накладною; копію Договору купівлі-продажу, укладеного 24 липня 2009 року з СПДФО ОСОБА_8; копію товарного чеку № 1914 від 05 грудня 2013 року з накладною ФЛП ОСОБА_9 на рулонні тканинні штори; копію Договору поставки від 18 вересня 2014 року № 1/18.09 на поставку дверей вхідних металевих; копію товарного чеку № 1889 від 08 жовтня 2013 року з накладною ФЛП ОСОБА_9 на диван з тканини.

В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз’яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з Випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 у період з 30 серпня 2012 року по 11 вересня 2012 року перебував на стаціонарному лікування в МСЧ № 13 у зв’язку з хворобою – сахарний діабет другого типу, ожиріння П ст., діабето-гіпертоно-атеросклеротична енцефалопотія П ст., ангиопатія сітчатки, нижніх кінцівок, с ішемією 1 ст., дистальна полінейрапотия.

Доказів перебування ОСОБА_6СЧ. у безпорадному стані та потреби в сторонньому догляді з 05 липня 2009 року матеріали справи не містять.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п’яти вищезазначених обставин.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Враховуючи викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів проживання протягом п’яти останніх років ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимим доказами перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді, допомоги та піклування.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцем за законом права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (частина 1 статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами пункту «в» частини 4 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має зазначатися розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір за подання ОСОБА_4 – представником ОСОБА_2 апеляційної скарги в розмірі 2 425 грн. 28 коп. документально підтверджується квитанцією № 6 від 09 січня 2018 року на а. с. 172.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, сума судового збору в розмірі 2 425 грн. 28 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 425 грн. 28 коп. (дві тисячі чотириста двадцять п’ять грн. 28 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_10