Ухвала суду № 75289835, 09.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4650/18 09.07.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Чебанової-Губарєвої Н.В. Гулого В.П. Фаріонової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 Тимошина Ю.В. на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2018 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 числа в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України по кримінальному провадженню, зареєстрованого в ЄРДР за № 42017161010000495.

Учасники судового провадження:

прокурор - Ребенко П.С.,

захисники - Тимошин В.В., Тимошин Ю.В.,

підозрюваний - ОСОБА_4

Короткий зміст судового рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 19 серпня 2018 року із забороною залишати місце мешкання за адресою АДРЕСА_1, з 20.00 год. до 08.00 год. наступного дня.

На ОСОБА_4 покладено обов'язки прибувати за всіма викликами слідчого, прокурора та суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Тимошин Ю.В. просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4

Узагальнені доводи апелянта.

На обґрунтування апеляційних вимог захисник Тимошин Ю.В. зазначає, що судове рішення не відповідає дослідженим у судовому засіданні матеріалам, оскільки підозрюваним ОСОБА_4 від слідчого, отримано лише певні документи на 28 аркушах, але слідчий суддя, мотивуючи своє рішення про обґрунтованість підозри, окрім цих документів послався й на інші документи та докази, у виді протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, речові докази та інші невідомі стороні захисту зібрані у кримінальному провадженні докази, які безпосередньо слідчим суддею не досліджувались, а отже дані, викладені в ухвалі слідчого судді, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

На думку апелянта, висунута ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою виходячи з наступного.

За повідомленням про підозру, особою яка пропонувала неправомірну вигоду є ОСОБА_7, проте ані повідомлення про підозру, ані клопотання про застосування запобіжного заходу, не містять докладної інформації про те, чи дійсно ОСОБА_7 утримується в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», відсутні його дані та підстава поміщення до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», відсутні протоколи його допиту, як свідка або підозрюваного.

Ймовірним підтвердженням наявності підозри за відсутності показання ОСОБА_7, може бути інформація, зафіксована у протоколі негласних слідчих (розшукових) дій, проте такий протокол, а ні суду, а ні стороні захисту не надавався і в судовому засіданні не досліджувався.

Посилання слідчого судді на дані протоколів обшуків, як на підтвердження обґрунтованості підозри є безпідставним, оскільки ОСОБА_4 ставиться у провину, лише прийняття пропозиції та обіцянки неправомірної вигоди, а не фактичне її отримання.

За змістом ухвали, слідчим суддею досліджені певні речові докази, а саме - речовина рослинного походження, ззовні схожа на наркотичний засіб, колоди гральних карт, мобільні телефони, алкогольні вироби, тощо, але в судовому засіданні жодний доказ не досліджувався. Крім цього, сторона обвинувачення не конкретизує, які конкретні дії або бездіяльність (кому віддавав накази, яким чином сприяв) вчинено підозрюваним, щоб станом на момент обшуку камер Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», саме завдяки його діям, зазначені речі опинились у цих камерах.

За змістом ухвали, досліджені речові докази у виді карток на пальне АЗК «WOG», проте у судовому засіданні цього не було, слідчий суддя зазначає, що саме ці докази підтверджують наявність обґрунтованої підозри, проте стороною обвинувачення у провину ОСОБА_4 ставиться прийняття пропозиції, обіцянка надання неправомірної вигоди, а не її надання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 звільнений із займаної посади, а тому ризики, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні. У зв'язку з цим слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, проте вказаний ризик є незначним, з огляду на наявність постійного місця мешкання та міцні соціальні зв'язки останнього. Також слідчим суддею зазначено, що слідчим не доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Застосувавши найбільш суворий з можливих запобіжних заходів за злочин середньої тяжкості, на найбільш тривалий строк, слідчий суддя жодним чином не обґрунтував підстав неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Апелянт звертає увагу на невідповідність ухвали слідчого судді фактичним обставинам в частині покладення на підозрюваного обов'язків, а саме, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не має паспорту для виїзду за кордон, але його зобов'язано здати такий паспорт на зберігання до відповідних органів державної влади.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

07.12.2017 р. в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 42017161010000495 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, за повідомленням про те, що начальник Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 в період квітня-травня 2018 року, перебуваючи в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» за адресою м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5 прийняв пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах того, хто пропонує, та в інтересах третіх осіб дій щодо поліпшення умов перебування ув'язнених осіб шляхом порушення внутрішніх правил СІЗО з використанням наданої йому влади та службового становища.

Обіймаючи посаду начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», ОСОБА_4 26.04.2018 р., з метою забезпечення обговорення питань щодо сприяння ним у поліпшенні умов тримання під вартою ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших невстановлених досудовим розслідуванням ув'язнених осіб, в порушення ст. 8 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 р., організував переміщення ОСОБА_7 з камери слідчого ізолятору, в якій утримувався останній, до кімнати старшого корпусного відділення, яка розташована між фотолабораторією та камерою № 134 на першому поверсі головного корпусу Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» за адресою м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5, без дотримання обов'язкової процедури подання ув'язненими на ім'я начальника слідчого ізолятору письмових заяв про особистий прийом адміністрацією слідчого ізолятору та реєстрації таких заяв у журналі прийому ув'язнених і засуджених з особистих питань.

В той же день, близько 12.20 год., ОСОБА_4, перебуваючи у кімнаті старшого корпусного відділення, зустрівся з ув'язненим ОСОБА_7 та вступив з ним у неслужбові стосунки, які, полягали в обговоренні та вирішенні питань щодо надання ним (ОСОБА_4.), з використанням наданих йому влади та службового становища, сприяння у поліпшені умов тримання під вартою ув'язнених та засуджених осіб за подальше отримання неправомірної вигоди у виді талонів на пальне від ОСОБА_7 та ОСОБА_9

В ході розмови ОСОБА_7 висловив ОСОБА_10 прохання про надання йому та іншим ув'язненим дозволу на безперешкодне пересування по камерам слідчого ізолятору та грати в азартні ігри з метою матеріальної вигоди, а також організації цього, що ув'язненим і засудженим забороняється здійснювати. В свою чергу ОСОБА_4 погодився надати таке сприяння.

08.05.2018 р. ОСОБА_4 організував переміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з камер слідчого ізолятору, в яких утримувались останні, до кімнати старшого корпусного відділення, яка розташована між фотолабораторією та камерою № 134 на першому поверсі головного корпусу Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», без дотримання обов'язкової процедури подання ув'язненими на ім'я начальника слідчого ізолятору письмових заяв про особистий прийом адміністрацією слідчого ізолятору та реєстрації таких заяв у журналі прийому ув'язнених і засуджених з особистих питань.

В той же день, близько 12.25 год., ОСОБА_4, перебуваючи у вказаній кімнаті зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, повторно вступив з ними у неслужбові стосунки, які, полягали в обговоренні питання щодо розміру та форми неправомірної вигоди, пропозицію та обіцянку на отримання якої ОСОБА_4 мав на меті отримати від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за надання свого сприяння у поліпшенні умов тримання під вартою вказаних інших невстановлених розслідуванням ув'язнених осіб.

В ході розмови ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_7 та ОСОБА_9 пропозицію та обіцянку неправомірної вигоди у формі талонів та пальне в кількості 1 000 л. за сприяння ним в забезпеченні ОСОБА_7, ОСОБА_9 та іншим невстановленим розслідуванням ув'язненим особам можливості безперешкодного пересування по камерам слідчого ізолятору та гри в азартні ігри з метою матеріальної вигоди та організації цього, погодився сприяти цьому з використанням наданої йому влади та службового становища. При цьому ОСОБА_4, при прийнятті від ОСОБА_11 та ОСОБА_9 пропозиції обіцянки неправомірної вигоди у формі талонів на пальне в кількості 1 000 л., що згідно середньої вартості становить 29 000 грн., висловив останнім свої побажання щодо конкретних мереж автозаправних станцій, зокрема, «WOG» та «ABIAC», якими мають бути відпущені зазначені талони на пальне та в подальшому надані ОСОБА_4, як неправомірна вигода.

18.06.2018 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, в цей же день слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Мотивуючи своє клопотання слідчий вказав на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Врахувавши, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, 19.06.2018 р. відповідним наказом ОСОБА_4 звільнений з займаної посади, слідчий суддя дійшов висновку, що ризики, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні, наявним є лише ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, проте цей ризик є незначним, з огляду на те, що останній має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки, до того ж прокурором в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, дійшов висновку, що запобігти вказаному ризику та забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 зможе запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем мешкання останнього з 20.00 год. до 8.00 год. наступного дня з покладенням певних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали, надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед іншого міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність судимостей у підозрюваного.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів дійшов висновку про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.

Наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання по кримінальному провадженню, зокрема, дані протоколів - обшуку службового кабінету начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 18.06.2018 р., за змістом якого виявлено та вилучено талони на пальне «WOG», обшуків камерних приміщень № 118, 125, 128, 225, 304, 308 головного корпусу Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», відповідно яким виявлено та вилучено заборонене для користування ув'язненими особами в установах кримінально-виконавчої системи певне майно та інші матеріали кримінального провадження свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4, а тому доводи апелянта про відсутність обґрунтованої підозри не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4 від слідства та суду, проте вказаний ризик є незначним, з огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, також враховуючи дані про його особу, який має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки, до аналогічних висновків дійшов і слідчий суддя.

Також слідчий суддя дійшов висновку про те, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, встановленому в судовому засіданні.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, слідчий суддя дійшовши наведених висновків, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, дійшов невірного висновку, про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 того ж самого запобіжного заходу, який був зазначений слідчим у клопотанні, лише визначивши не цілодобовий домашній арешт, а домашній арешт у певний період доби.

Отже висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 409, п. 4 ч. 1 ст. 411 КПК України, є підставою для скасування судового рішення, оскільки вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді не передбачено можливості змінення ухвали слідчого судді.

Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, наявність позитивної характеристики за місцем останньої роботи, постійного місця мешкання та міцних соціальних зв'язків, а саме дружини та дитини, відсутність судимостей, апеляційний суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, що забезпечить, на даному етапі кримінального провадження, виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіжить спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

За наведеного, рішення слідчого судді не може вважатись законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали, якою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а тому апеляційна скарга захисника Тимошина Ю.В. підлягає частковому задоволенню, як така, що містила вимогу про скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 Тимошина Ю.В. задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2018 року відносно ОСОБА_4 скасувати.

Постановити нову ухвалу. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на ОСОБА_4 на строк до 19.08.2018 р. обов'язки не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ____ ____

Чебанова-Губарєва Н.В. Гулий В.П. Фаріонова О.М.