Рішення № 75289609, 09.07.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/549/2018 Справа № 490/4949/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Кваші С.О.,

за участі позивачки , представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Приватне акціонарне товариство "Державний експортно-імпортний банк" про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права спільної сумісної власності подружжя , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача з наданням уточненої заяви, в якій остаточно просить суд втановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з січня 2008 року по 31 травня 2008 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 1\2 частку в спільному сумісному майні подружжя , що складається з вказаної квартири .

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 30 червня 2017 року та призначене судове засідання на 06 листопада 2017 року, ухвалою суду від того ж числа забезпечено докази та витребувано у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" розгорнуту виписку по рахунку за кредитним договром.

12 лютого 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі.

Так, в обгрунутуваання позовних вимог позивачка та її представник посилаються на те, що вона проживала з відповідачем однією сім'єю у своїх батьків з січня 2008 року, вони вели спільне господарство і перебували у фактичних шлюбних відносинах. В квітні вона завагідніла і вони вирішили одружитися, а також придбати спільне окреме житло для проживання своєю родиною. Вони разом обирали квартиру, спілкувалися з продавцями, на перший весок за обрану квартиру вона позичала кошти у своєї матері, оскільки у відповідача коштів не вистачало, а решту суми вартості квартири вирішили оформити у кредит. 05 травня 2008 року була придбана спірна квартира , укладено кредитний договір та договір іпотеки. Для уникнення зайвого збирання документів , тому що вони ще не встигли зареєструвати шлюб, договjри укладалися від імені відповідача одноособово. Одразу після придбання квартири вона почала займатися ремонтом , весь час сплачувала кредитні внески самостійно. Лише після розірвання шлюб виникла ситуація, коли вона вимушена була з дитиною виїхати з квартири і винаймати житло. Згоди з відповідачем щодо розподілу квартири спільного проживання вони не дійшли, тому вона вимушена звертатися до суду з цим позовом. Наслідки розподілу квартири їй відомі і вона не заперечує нести обов'язки щодо відшкодування відповідної частки кредитних коштів.

В судовому засіданні представник позивача та позивачка просили про задоволення позову з підстав, викладених в позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, позиція викладена у відзиві на позов та письмових поясненнях, наданих в судових дебатах. Так, відповідач заперечує той факт, що з січня 2008 року почав проживати однією сім'єю з позивачкою , в цей період вони дійсно зустрічалися , проте почали проживати разом в квартирі батьків позивачки лише коли дізналися про її вагітність- приблизно за два тиждні до реєстрації шлюбу. Як авансовий платіж за квартиру , так і в подальшому погашення кредиту відбувалося за особисті кошти ОСОБА_5, здобуті до знайомства з позивачкою в 2007-2008 роках, що підтверджується випискою з валютного рахунку.

Представник третьої особи просив відмовити у позові, посилаючись на порушення прав банку у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, ніж іпотекодателя.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 31 травня 2008 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_5) . 16 січня 2009 року у сторні народилася спільна донька ОСОБА_7. , згідно епікризу новонародженої дитини вбаається, що дитина народилася на 40-му тиждні вагітності.

При цьому суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача стосовно того, що позивачка народжувала дитину з зазначенням адреси проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 як на підтвердження недоведеності позовних вимог. Оскільки самі сторони не заперечували, що на початку спільного проживання та на момент народження дитини і кілька місяців потому вони проживали у батьків позивачки , оскільки в спірній квартирі проводився ремонт.

Згідно рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 06 лютого 2015 року, шлюб між сторонами розірвано, зазначено , що припинені шлюбні відносини між подружжям в грудні 2014 року.

Суд критично ставиться до довідки ОСББ "Корабел-2" , яка дана ОСОБА_5 в тому, що він проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з березня 2005 року по травень 2008 року, оскільки , оскільки не зрозуміла , з яких правових підстав вона видана, адже відповідач не зазначив чи був він членом цього ОСББ і взагалі підстави проживання за цією адресою ( договір найму, належність цього житла родичам тощо).

Натомість , згідно ОСОБА_3 ОСББ "Весняний", згідно свідчень сусідів, підтверджується, що ОСОБА_5 спільно проживав з позивачкою з 31 січня 2008 року по 01 березня 2009 року у квартирі її батьків АДРЕСА_2

Факт проживання позивачки з відповідачем однією сім'єю з січня 2008 року у квартирі батьків позивачки підтверджується показами свідків, які є друзями сторін, ОСОБА_8 , ОСОБА_9,

При цьому суд критично ставиться до пояснень свідків з боку відповідача ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тому що їх родичка на час розгляду справи перебуває в певних стосунках з родиною відповідача, а свідок ОСОБА_12Г, не дав чітких показів зі спірного питання.

На підставі вищенаведеного, суд вважає встановленим, що з 31 січня 2008 року і до 31 травня 2008 року ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах, оскільки перебували в усталених відносинах, що притаманні подружжю, спільно проживали, вели спільне господарство, були пов’язані спільним побутом , взаємодопомогою та підтримкою, виявляли подружні відносини перед третіми особами. На той час вони в іншому шлюбі не перебували.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 4 ст. 334 ЦК України , якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю (стаття 63 СК України), а у разі поділу цього майна, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( частина 1 статті 70 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у шлюбі, в тому числі і в кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини з часу набуття цього права.

Факт придбання спірної квартири для спільного проживання сім'ї достеменно підтверджується обставинами справи ( дії позивачки щодо проведення ремонту ще до укладення шлюбу, покази свідків, що кошти ОСОБА_5 збирався купляти автомобіль, но в зв'язку з вагітністю дружини ними спільно було вирішено купити окрему квартиру, сплата протягом більше пяти років кредитних коштів саме позивачкою ).

Статтею 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, враховуються при поділі майна (пункти 23,24 Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

05 травня 2028 року ОСОБА_5 уклав зі ОСОБА_13 договір купівлі продажу реєстровий № 2253, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського МНО ОСОБА_14, 2-кімнатної квартири в м.Миколаєві по пр. Героїв Сталінграду (України) АДРЕСА_3 . Згідно п. 5 договору , ціна квартири становить 232300 грн, грошові кошти в сумі 34845 грн продавець отримав від покупця до укладення цього договору , а решту коштів 197455,00 грн покупець зобовязаний сплатити продавцю протягом одного робочого дня після укладення та нотаріального посвідчення договору.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_13Г, він отримав 05 травня 2008 року усю суму вартості квартири в повному обсязі.

05 травня 2008 року ОСОБА_5 уклав з ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ) Кредитний договір № 62308С10 , відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 197455 грн з кінцевою датою погашення 04 травня 2028 року для оплати придбання 2-кімнатної квартири в м.Миколаєві по пр. Героїв Сталінграду (України) АДРЕСА_3 . Згідно п. 2.1.2 договру , за рахунок власних коштів позичальник сплатив за придбання цієї квартири авансовий платіж у сумі 34845 грн та надав Банку документальне підтвердження цього платежу, а саме договір купівлі-продажу від 05.05.2008 року реєстровий № 2253.

Того ж дня ОСОБА_5 уклав з ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" Іпотечний договір № 62308Z11 , за яким в рахунок забезпечення зобовязань, що випливають з кредитного договору від 05 травня 2008 року № 62308С10, передав в іпотеку нерухоме майно , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме 2-кімнатну квартиру в м.Миколаєві по пр. Героїв Сталінграду (України) АДРЕСА_3 - на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу , укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_13 05.05.2008 року та посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського МНО ОСОБА_14 за реєстровим номер 2253 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 05.05.2008 р за № 2873160. Загальна заставна вартість предмета іпотеки складає 226 200 грн.

В усіх цих договорах зазначено місце проживання та реєстрації позичальника ОСОБА_5 м.Новий Буг, вул.Калініна, 25 .

До укладення вказаного іпотечного договору ОСОБА_5 05 травня 2008 року надав нотаріально посвідчену заяву , що на час укладення договору в зареєстрованому шлюбі не перебуває, у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, квартира, що передається в іпотеку банку, є його особистою власністю і відсутні права третіх осіб на неї.

20 травня 2008 року укладено Договір про внесення змін та доповнень , відповідно до якого зазначено, що предметом іпотеки є 2-кімнатна квартира в м.Миколаєві по пр. Героїв Сталінграду (України) АДРЕСА_3 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_5 на праві власності, право власності зареєстровано в КП ММБТІ 08.05.2008 року . Загальна вартість іпотеки становить 15118 грн. Місцем реєстрації іпотекодавця вже зазначена адреса предмета іпотеки.

На час придбання спірної квартири як позивачка , так і відповідач працювали та мали самостійний дохід.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5Ю, протягом 2007 року укладав трудові контракти моряка , мав валютний рахунок, згідно виписки з якого з 31 травня 2007 року по 25 квітня 2008 року рух коштів у загальній сумі 11 332,04 евро, протягом лютого-квітня 2008 року буи отримані та зняті кошти більше 3000 евро , що за курсом НБУ на той час становило близько 25 000 грн.

Суд також критично ставитьмя до наданої позивачкою розписки про отримання нею в борг 28 кввітня 2008 року від ПП ОСОБА_15В, ( мати позиваачки) 2500 доларів США, оскільки в розписці не зазначено мета використання позичених коштів , отже це не є достеменним доказаом витрачання отриманих коштів саме на авансовий платжі за квартииру.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно вищезазаначеного кредитного договору, платежі на погашення заборгованості по час розгляду справи здійснювалися згідно графіку, заборгованість відсутня , квитанції на погашення платежів за кредитом до грудня 2014 року переважно складені від імені платника - ОСОБА_4

Також факт придбання спірної квартири у спільну власність і для потреб сім'ї для спільного проживання підтверджуєтьмя і тим, що позивачка розпочала робити ремотн у придбаній квартирі, а саме замінювати вікна одразу після її придбання , вже в травні 2008 року до моменту реєстрації шлюбу з відповідачем.

За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сімєю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сімї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обовязків, зясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Таким чином, право спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру, в тому числі і право кожного з подружжя на 1\2 її частку, виникло 08 травня 2008 року після проведення державної реєстрації права власності, оскільки як перший внесок за спірну квартиру був сплачений за спільні кошти сторін, так і подальше виконання кредитних коштів також відбувалося за спільні кошти подружжя.

Внаслідок придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що кредитні кошти за сіну квартиру ще не погашені в повному обсязі, що унеможливлюю її розподіл між сторонами , адже право на 1\2 частку квартири ОСОБА_4 набула в травні 2008 року , і закон (стаття 70 СК України) не передбачає такої підстави для зміни частки у спільній сумісній власності подружжя, як наступна участь кожного з них у погашенні кредиту.

Правова позиція, за якою майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини і їх частки є рівними незалежно від вкладу у погашення кредиту, неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 19 травня 2010 року (справа №6-17630св09), від 20 січня 2010 року (справа №6-8860св09) та інші. А виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК. Проте в межах цієї справи таких вимог не заявлено.

За вищевикладеного, суд приходить до висноку про доведеність та обгрунтованість позовних вимог та їх задволення в повному обсязі.

У зв'язку з викладеним, та відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача 2600 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з січня 2008 року по 31 травня 2008 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_4 .

Залишити у власності ОСОБА_5 1\2 частку квартири АДРЕСА_4

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2600 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.

Повний текст рішення складено 12 липня 2018 року.