Рішення № 75289483, 10.07.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/1153/18

Провадження № 2-о/644/76/18

10.07.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

при секретарі – Яковлевій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 644/1153/18, н/п 2-о/644/76/18 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаною заявою та просив встановити факт про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітеті та територіальній цілісності України в період з 07 квітня 2014 року по 21 серпня 2014 року на території Луганської області.

В обґрунтування заяви зазначив, що у 2014 році проходив військову службу на посаді військового комісара Алчевського об’єднаного військового комісаріату Луганської області Міністерства оборони України. Звільнення з лав Збройних Сил України 21 серпня 2014 року в званні підполковника.

З 07 квітня 2014 року військовий комісаріат, на підставі Указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року "Про часткову мобілізацію", проводив оповіщення, збір та поставку особового складу та техніки до лав Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених згідно із чинним законодавством, а саме до військової частини 9938 Державної прикордонної служби, розташованої у м. Луганськ.

У зв’язку з тим, що у штаті військкомату в той час був лише він, йому доводилось особисто супроводжувати і передавати представникам військових частин команди та партії.

Протягом квітня-травня 2014 року, вважав своїм обов’язком приймати участь та проводити зустрічі з метою роз’яснення необхідності захисту недоторканості та цілісності нашої Держави.

За кожним фактом незаконного проникнення, та захоплення будівлі озброєними терористами звертався до правоохоронних органів.

Наприкінці червня провів евакуацію документів з обмеженим доступом в безпечне місце, та за розпорядженням військового комісара Луганського ОВК, прибув у м. Старобільськ Луганської області, де був, на той час, розташований особовий склад в польовому таборі.

Під час проходження служби у м. Старобільську до звільнення 21.08.2014 року включно, виконував службові завдання згідно із розпорядженнями керівництва.

Зазначив, що факт безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції на території Луганської області в період з 07 квітня 2014 року по 21 серпня 2014 року можуть засвідчити свідки.

В грудні 2016 року звернувся із заявою до Луганського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України щодо документального підтвердження безпосередньої участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції на території Луганської області в період з 07 квітня 2014 року по 21 серпня 2014 року включно та видачу довідки про відповідне.

У відповідь, в грудні 2016 року, отримав лист, яким у видачі довідки за формою згідно з додатком 1 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого Постановою КМУ від 20.08.2014 р. №413, відмовлено, через відсутність у Луганському ОВК до часу звернення наявного наказу керівника АТЦ при СБУ (керівника АТО на території Донецької та Луганської області) про прибуття до складу сил та засобів, які залучалися та беруть безпосередньо участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

26.12.2016 року звернувся до Командувача військ оперативного командування "Схід" з відповідним зверненням та проханням розібратися у ситуації що склалася.

У відповідь отримав листа з військової частини А1314 Міністерства оборони України від 09.01.2017 року в якому зазначалося про надання розпорядження військовому комісару Луганського обласного військового комісаріату щодо направлення на адресу керівника Антитерористичної операції при СБУ на території Донецької та Луганської областей подання (рапорту) про включення його до наказу керівника Антитерористичної операції про участь у проведенні антитерористичної операції у вказаний період з 07 квітня 2014 року по 21 серпня 2014 року.

На час звернення до суду, жодного документу, у тому числі витягів з наказу, на свою адресу не надходило, що унеможливлює подальше отримання статусу учасника бойових дій.

Міністерство оборони України у своєму відзиві на заяву ОСОБА_1 заперечувало у встановленні факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що визначено інший порядок встановлення особам - громадянам України, факту їх участі у бойових діях, в т.ч. у бойових діях під час антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областях, тому заява, про встановлення факту, що має юридичне значення - про участь в антитерористичній операції, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також посилались на положення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Вважали, що вимога спрямована на встановлення статусу учасника бойових дій, вирішення якої не належить до цивільної юрисдикції, а віднесено до адміністративної юрисдикції, тому і просили провадження закрити.

02 квітня 2018 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова провадження у справі відкрито.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:.

Частина 1 ст. 315 ЦПК України містить перелік фактів які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про основи національної безпеки України" об'єктами національної безпеки, зокрема, є держава, конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України (стаття 4 Закону України "Про основи національної безпеки України").

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно п. 19 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зі змінами та доповненнями учасниками бойових дій визнаються особи - військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення".

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, затверджений Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Відповідно до п.5 Порядку надання статусу учасника бойових дій, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, - стосовно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку;

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - стосовно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, а також осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.

Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінсоцполітики. До складу міжвідомчої комісії включаються фахівці Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС.

Відповідно до п.6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов’язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Комісії інформують у місячний строк Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно з додатком 3.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.

Наказом Міністра оборони України від 07.05.2015р. №200 «Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків “Ветеран війни - учасник бойових дій” та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.15р. за №531/26976, затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яке вступило в силу 22.05.2015р., згідно якого утворені комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в: Міністерстві оборони України; Генеральному штабі Збройних Сил України; командуваннях видів Збройних Сил України; військовій частині А0515; військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Згідно Положення про комісії Міністерства оборони України, на Комісії:

Міністерства оборони України та військової частини А0515 покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та військовій частині А0515 (пункт 6);

Генерального штабу Збройних Сил України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях безпосереднього підпорядкування Генеральному штабу Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (пункт 7);

командувань видів Збройних Сил України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, які проходять військову (державну) службу, працюють у видах Збройних Сил України, органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях підпорядкованих видам Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (пункт 8);

військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації (пункт 9).

Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту про безпосередню участь в антитерористичній ОСОБА_1 посилався на те, що від встановлення цього факту залежить виникнення його права на визнання учасником бойових дій.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Способи захисту порушеного права передбачені статтею 16 ЦК України. Незважаючи на те, що перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним, обраний позивачем спосіб має бути таким, який у разі задоволення позову вирішить спір по суті та відновить права заявника, які були порушені. Встановлення певних фактів при розгляді справи у позовному провадженні не може розглядатися як кінцева мета вирішення спору між сторонам.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у п. 2 своєї Постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (змінами та доповненнями) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, оскільки законодавством визначений позасудовий порядок встановлення такого факту, то ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А у разі відмови компетентного органу в установленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена відмова цього органу в передбаченому законом порядку.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може лише за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Разом з тим, вирішення питання про встановлення спірного факту не належить до компетенції суду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 13, 19, 76, 81, 82, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник - ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, 61115, АДРЕСА_1.

Заінтересована особа – Міністерство оборони України, 03168, м. Київ- 168, Повітрофлотський проспект, буд. 6.

Повний текст рішення складений 13.07.2018 р.

Суддя: