Рішення № 75289347, 09.07.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1862/18

Провадження № 2/484/1002/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання –Бикова О.П.

за участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості про зобов’язання продовжити дію безстрокового трудового договору, визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості (далі Миколаївський ОЦЗ) про зобов’язання продовжити дію безстрокових трудових договорів, укладених з ними раніше, шляхом переведення з посад, які вони обіймали у Первомайському міськрайонному центрі зайнятості (далі – Первомайський МРЦЗ) на відповідні посади до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ з 02.01.2018р.

Мотивуючи вимоги вони вказали, наказами Миколаївського ОЦЗ №204-23 від 09.11.2017р. та №385-к від 15.11.2017р. на базі Первомайського МРЦЗ створена Первомайська міськрайонна філія Миколаївського обласного центру зайнятості (далі – Первомайська філія) та затверджено Положення про філію.

Їх було попереджено про скорочення штату, але посади, які вони обіймали до реорганізації, їм не пропонувались. В лютому 2018р. вони надали заяви про надання згоди на переведення ОСОБА_2 з посади директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії, а ОСОБА_1 - з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЗЦ на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії.

Однак на момент звернення до суду питання щодо їх переведення на зазначені посади не вирішено. Вважають, що дії їх трудових договорів повинні бути продовженні.

03.05.2018р. позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були роз’єднані та позовна вимога останньої виділена в самостійне провадження.

07.05.2018р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ОЦЗ відкрите, визначено, що розгляд справи необхідно проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначене перше судове засідання на 05.06.2018р.

14.05.2018р. позивач надала заяву про збільшення розміру позовних вимог та просила до своїх позовних вимог, викладених раніше, додати також позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу директора Миколаївського ОЦЗ №138 від 26.04.2018р. «Про звільнення ОСОБА_1С.» та поновити її на роботі на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЦЗ з 26.04.2018р., стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.04.2018р. по день поновлення на роботі з відрахуванням із вказаної суми податків та інших платежів, та моральної шкоди в сумі 5000грн., вказуючи, що її звільнення проведене з порушенням чинного законодавства.

21.05.2018р. відповідач надав суду клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки ОСОБА_7 26.04.2018р. була звільнена з посади.

20.06.2018р. від позивача надійшла відповідь на клопотання відповідача, в якій вона просить відмовити в його задоволенні, вказуючи, що всі позовні вимоги, заявлені нею є взаємопов’язаними. На судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог, оскільки така заява є фактично заявою про зміну предмету спору та підтримали клопотання про закрити провадження у справі.

Ухвалою від 20.06.2018р. суд заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду та в задоволенні клопотання представника Миколаївського обласного центру зайнятості про закриття провадження у справі відмовлено.

30.05.2018р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого дійсно з жовтня 2016р. розпочата реорганізація базових центрів зайнятості Миколаївської області шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ, який є правонаступником майна, прав та обов’язків базових центрів зайнятості. В результаті створена Первомайська міськрайонна філія Миколаївського ОЦЗ, штатна чисельність працівників якої є меншою на 2 штатні одиниці за Первомайський МРЦЗ. У зв’язку з викладеним позивача попереджено 20.11.2017р. запропонована тимчасова посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Новоодеського РЦЗ, згоду на переведення якої вона не надала. З 18.01.2018р. по 25.04.2018р. ОСОБА_1 з різних причин не була присутня на роботі, а 26.04.2018р. в порядку працевлаштування їй була запропонована наявна тимчасова посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії на період соціальної відпустки по вагітності та пологам основного працівника, однак у відповіді позивач зазначила, що не заперечує проти розгляду пропозиції роботи на посаду, вакантну на період декретної відпустки по догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника. Це було розцінено як відмова, оскільки відповідач не міг запропонувати таку посаду, оскільки основний працівник ще не перебував у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років, отже 26.04.2018р. вона була звільнена. На її заяву про переведення на посаду провідного фахівця відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії надана відповідь, оскільки така посада їй не пропонувалась та вже була зайнята.

04.06.2018р. до суду надійшла відповідь на відзив, в які позивач вказала, що вважає, що дія її трудового договору з відповідачем на підставі ч.3 ст. 36 КЗпП України продовжується, її посада, яку вона обіймала в Первомайському МРЦЗ не була скорочена, пропозиція відповідача щодо роботи в Новоодеському РЦЗ в силу ст.. 32 КЗпП України фактично означала істотну зміну умов праці, але жодних гарантій їй не було запропонованою.

Заперечення до суду не надішли.

Під час судового засідання позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити, вказуючи, що скорочення посад у відділі взаємодії з роботодавцями під час реорганізації не відбулось, однак позивачу не бала запропонована посада у зазначеному відділі Первомайської філії, на таку посаду був переведений працівник з відділу бухгалтерії, яка мала менший досвід роботи. Отже позивач була звільнена без врахування її кваліфікації та була надана перевага менш кваліфікованому працівнику. В результаті звільнення позивача з роботи їй була завдана моральна шкода, оскільки звільнення стало для неї несподіванкою, змусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатись до суду за захистом своїх прав, тобто вчиняти дії, які б вона не вчинила за звичайних життєвих обставин. Завдану моральну шкоду позивач оцінила в 5000грн. Крім того позивач надала суду розрахунок та просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 16447,30грн.

Представники відповідача проти задоволенні позову заперечували, вказуючи, що під час реорганізації Первомайського МРЦЗ утворилась Первомайського філія з новим штатним розкладом, отже всі посади у філії були вільні. Під час вирішення питання які посади пропонувати працівникам Первомайського МРЦЗ для переведення враховувалась думка заступника голови комісії з припинення юридичної особи, начальника відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_8, яка вказала на позивача як на недисциплінованого працівника та не рекомендувала її, отже враховувалась кваліфікація позивача при рівній продуктивності праці. Підстав недовіряти думці ОСОБА_8, яка була безпосереднім керівником позивача, не було. Профспілкового органу як такого на момент звільнення не було, оскільки його члени переведені до Первомайської філії, отже вже не були працівниками Первомайського МРЦЗ. Отже на підставі викладеного, враховуючи, що кількість посад у Первомайській філії була меншою, позивачу були запропоновані інші посади, від яких вона відмовилась. Отже звільнення позивача відбулось з дотримання чинного законодавства, тому підстави для скасування наказу про її звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні. Крім того, вони не погодились з розрахунком такого середнього заробітку, наданого позивачем, вказуючи, що він здійснений з порушенням вимог, визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати. Позов в частині зобов’язання продовження дії безстрокового трудового договору, укладеного 20.01.2011р. між Миколаївським ОЦЗ та позивачем, вони також просили відмовити, оскільки наказом від 19.01.2011р. з 21.01.2011р. позивач була прийнята на посаду головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Первомайського МРЦЗ на період соціальної відпустки іншого працівника для догляду за дитиною до досягнення нею чотирьох річного віку, отже такий трудовий договір не є безстроковим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості №194 від 26.10.2016р. розпочалась процедура реорганізації базових центрів зайнятості Миколаївської області шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ (а.с. 97).

Наказом Миколаївського ОЦЗ №285 від 08.11.2016р. призначена голова комісії з припинення юридичної особи Первомайського МРЦЗ ОСОБА_9, яка наказом від 11.09.2017р. замінена на ОСОБА_10 (а.с. 98).

Наказом Миколаївського ОЦЗ №54-23 від 31.03.2017р. затверджена гранична чисельність працівників Первомайського МРЦЗ, яка складала 25,5 осіб, з якого вбачається, що у відділі взаємодії з роботодавцями затверджені посади начальника відділу, його заступника та три посади провідних фахівців з питань зайнятості (а.с. 101, 102, 160-162).

Наказ Миколаївського ОЦЗ від 09.11.2017р. з метою забезпечення ефективного виконання завдань та функцій Миколаївського ОЦЗ створені відокремлені його структурні підрозділи, в тому числі й Первомайська філія та затверджене її Положення (а.с. 163).

Наказом Миколаївського ОЦЗ від 10.11.2017р. №205-23 затверджена гранична чисельність працівників Первомайської філії та кількість штатних посад визначена як 23,5, при цьому у відділі взаємодії з роботодавцями затверджені посади начальника відділу, його заступника та три посади провідних фахівців з питань зайнятості (а.с. 160).

Наказом Миколаївського ОЦЗ №385-к від 15.11.2017р. структура та штатний розпис Первомайської філії введений в дію з 15.11.2017р. (а.с. 178, 179).

Заступник голови комісії з припинення юридичної особи, начальник відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_8 16.11.2017р. з вернулась до директора Миколаївського ОЦЗ з листом, в якому вказала, що ОСОБА_1 з 20.01.2011р. працює у Первомайському МРЦЗ та за час роботи не проявила себе як ініціативний та грамотний працівник, оскільки самостійно не може вирішувати поставлені перед нею задачі, або виконує їх безграмотно, керівництво не доручає їй виконання відповідальних завдань, може прирікатись та некоректно вести себе при розмові з колегами, що є порушенням правил етики та поведінки. За недобросовісне виконання функціональних обов’язків наказом Первомайського МРЦЗ від 27.02.2017р. №9-к була депремійовина. Враховуючи викладене просила розглянути питання щодо скорочення позивача та просила розглянути питання переведення до відділу організації працевлаштування провідних фахівців – бухгалтерів, оскільки планується ліквідація відділу бухгалтерського обліку (а.с. 173).

20.11.2017р. ОСОБА_1 попереджена про скорочення посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЦЗ, яку вона обіймала, та пропонується тимчасова посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Новоодеського РЦЗ на період соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (а.с. 106).

21.12.2017р. наказом №429-к переведені працівники Первомайського МРЦЗ на посади Первомайської філії, зокрема на три посади провідних фахівців з питань зайнятості у відділі взаємодії з роботодавцями переведені два працівника з аналогічного відділу Первомайського МРЦЗ та один працівник з відділу бухгалтерського обліку – начальник відділу-головний бухгалтер (а.с. а.с. 164-168).

28.12.2017р. директор Миколаївського ОЦЗ надав подання до профспілки Первомайського МРЦЗ в якому зазначив, що ОСОБА_1 попереджена 20.11.2017р. про скорочення посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЦЗ та їй була запропонована тимчасова посада в Новодеському РЦЗ, згода на переведення вона не надала. На підставі викладеного надати згоду на звільнення ОСОБА_1 (а.с. 172).

10.01.2018р. відбулось засідання профспілкового комітету Первомайського МРЦЗ під час якого постановлено, що не можливо надати згоду на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 (а.с. 170-171).

16.02.2018р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до Миколаївського ОЦЗ із заявою, в якій просила перевести її на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії (а.с. 112).

Листом від 27.02.2018р. позивачу в задоволенні заяви відмовлено, посилаючись на те, що така посада їй не пропонувалась та відділ взаємодії з роботодавцями Первомайської філії укомплектований повністю з 02.01.2018р. (а.с. 113).

15.03.2018р. ОСОБА_1 звернулась знову до директора Миколаївського ОЦЗ із заявою, в якій просила перевести її на посаду провідного фахівця відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії (а.с. 114).

Листом від 28.03.2018р. в задоволенні її заяви відмовлено, з тієї причини, що відділ взаємодії з роботодавцями Первомайської філії укомплектований повністю з 02.01.2018р. (а.с. 115).

26.04.2018р. позивач попереджена про скорочення посади, яку вона обіймає, та їй запропонована наявна тимчасова посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії на період соціальної відпустки по вагітності та пологам основного працівника (а.с. 107).

Того ж дня листом позивач попереджена, що її буде звільнено з 26.04.2018р., оскільки вона не погодилась на переведення на запропоновані їй посади (а.с. 116).

Наказом Миколаївського ОЦЗ від 26.04.2018р. №138-к ОСОБА_1 була звільнена з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЦЗ 26.04.2018р. у зв’язку з реорганізацією та скорочення штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 77).

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 42 КУпАП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі – Постанова ПВСУ № 9) містяться роз’яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України від 25.01.2011р. щодо гарантій працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації (далі – Роз’яснення від 25.01.2011р.) ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується. При реорганізації юридична особа також припиняється. Водночас, можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.

Таким чином, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) є не тільки однією з форм припинення господарської діяльності, а також однією із форм утворення суб’єкта господарювання. Це зумовлено тим, що внаслідок реорганізації, на відміну від ліквідації, припиняється лише сама юридична особа як така, а її діяльність триває, але вже не в колишній, яка існувала до реорганізації, а в новій організаційно-правовій формі юридичної особи. Поняття реорганізація означає припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов’язків до правонаступника у порядку загального правонаступництва, тоді як правонаступником є юридична особа, до якої переходять всі права та обов’язки реорганізованої юридичної особи. Отже, в результаті реорганізації юридичної особи суб’єктивні права та обов’язки, котрі належали їй, стають правами та обов’язками нових чи оновлених утворень, котрі продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі, тобто наступає повне (універсальне) правонаступництво.

Відповідно до Роз’яснень від 25.01.2011р. скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Згідно Роз’яснень від 25.01.2011р. та Постанова ПВСУ № 9 судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відбулась реорганізація Первомайського МРЦЗ шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ та створення на її базі Первомайської філії. При цьому зміст завдань діяльності, прав та обов’язків, визначених у Положеннях про Первомайський МРЦЗ та Первомайської філії за основними напрямками діяльності співпадають.

Після реорганізації штат Первомайської філії фактично був скорочений на дві посади. Так скорочені одна посада заступника директора, три посади відділу бухгалтерського обліку, але до відділу організації працевлаштування населення введені дві посади провідного фахівця з питань зайнятості. Кількість посад у відділі взаємодії з роботодавцями, де обіймала посаду позивач, після реорганізації не змінилась, посада, яку обіймала позивач наявна в новому штатному розкладі, отже така посада скорочена не була.

Твердження представників відповідача про те, що у Первомайській філії із затвердженням штатного розпису всі посади були вільними, є помилковими, оскільки відбулась не ліквідація, а реорганізація, та такі твердження суперечать ч.4 ст. 36 КЗпП України, якою передбачено продовження трудового договору у випадку реорганізації установи, а не укладення нового трудового договору, проведення процедури нового призначення на посаду.

Таким чином, відповідач під час реорганізації запропонував особі, яка обіймала посаду, що була скорочена, у відділі бухгалтерії, посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями, яка в розумінні вимог ч.4 ст. 36 КЗпП не була вільною.

Крім того, доказів того, що обсяг посадових повноважень провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії та Первомайської МРЦЗ не змінений, суду не надано.

Відповідачами також не надано суду не надано жодних доказів того, що в ході приєднання Первомайської філії до Миколаївського ОЦЗ продовження трудових договорів працівників проводилось через процедуру тестування, співбесіди тощо, отже будь-яких додаткових вимог до працівників Первомайської МРЦЗ при переведенні до Первомайської філії не висувалось.

Представники відповідача, заперечуючи проти позову зазначали, що відбулось перестановка працівників, тобто була врахована кваліфікація позивача, характеристика якої була надана заступником голови комісії з припинення юридичної особи, начальником відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_8 в листі від 16.11.2017р., та посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії запропонована більш кваліфікованому працівнику.

Проте, вказаний лист, як доказ того, що відповідачем надано переважне право на залишенні на роботі іншим особам, судом оцінюється критично, оскільки її зміст стосується лише кваліфікації позивача, а доказів які б свідчили про надання переважності права іншим працівникам, а саме: з якими працівниками порівняно вказану особу та кому надано перевагу і з яких підстав, суду не надано.

Крім того, відповідно до Роз’яснень від 25.01.2011р. таке переміщення дозволяється в межа однорідних професій і посад з переведенням, більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Однак доказів того, що посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями та начальника відділ-головного бухгалтера є однорідними суду не надано. Крім того, в такому випадку менш кваліфікований працівник підлягає звільненню саме через не відповідність кваліфікації, однак позивач звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач була попереджена про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, представниками відповідача факт скорочення посади, яку вона обіймала, не доведено. Отже, відповідачем порушено процедуру звільнення позивача за такою підставою. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконним і скасувати наказу про звільнення позивача з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості 26 квітня 2018 року належить задоволенню.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже позивача слід поновити на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості з 26 квітня 2018 року.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. (далі - Порядок), відповідно до положень якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до довідки про доходи, наданої позивачем, протягом лютого, березня та квітня 2018р. вона не працювала у зв’язку з тимчасовою непрацездатність, отже розрахунок середньоденної заробітної плати за період з 27.04.2017р. по день винесення рішення здійснюється з урахуванням заробітної плати за грудень 2017р. та січень 2018р., яка складає 15016,97грн. (7825,93грн.+7191,04грн.). у вказаному періоді було 41 робочий день, отже середньоденна заробітна плата дорівнює 366,27грн. (15016,97грн.:41 робочий день). Кількість робочих днів у періоді, за який повинна бути виплачена середній заробіток складає 47днів, отже середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 17214,69грн. При звільненні позивач отримала матеріальну допомогу в сумі 7339,62грн., отже середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно виплатити за мінусом цієї суми. Кріт мого, позивач вказала, що вона за зазначений період отримала допомогу по безробіттю, але суму такої допомоги вона вказати не може. Таким чином, допомога по безробіттю також повинна бути відрахована.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Судом встановлено, що відповідачем порушенні трудові права позивача, що призвело до моральних страждань останньої і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вимушено з вини відповідача була неправомірно обмежена належно забезпечувати життєві потреби своєї сім’ї, зазнала душевних страждань, перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили умови її життєдіяльності і появу негативних психоемоційних почуттів, призвели до порушення душевної рівноваги.

Враховуючи викладене вище, принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню в сумі 1 000грн.

Крім того, позивач просила зобов’язати відповідача продовжити дію безстрокового трудового договору, укладеного з нею раніше, шляхом переведення з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЗЦ на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії з 02.01.2018р.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнається угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, а друга сторона – виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.

Таким чином, одним із принципів трудового права є принцип договірного характеру праці, який проявляється в добровільному визначенні взаємних прав і обов’язків, які втілюються в життя через укладення трудового договору з роботодавцем. Отже, укладання, зміна, розірвання трудових договорів та продовження дії таких договорів з працівниками є правом роботодавця, а не його обов’язком, за виключенням випадків, які передбачені чинним законодавством, коли роботодавець не має права відмовити в укладенні трудового договору.

Продовження строку трудового договору та його переведення є повноваженням роботодавця, суд здійснює перевірку дотримання прав працівника під час переведення або відмови в його переведенні.

Під час розгляду справи судом встановлений факт порушення прав позивача під час її звільнення, що включає й відмову в її переведенні на посаду Первомайської філії, отже вимога позивача про визнання наказу про її звільнення незаконним та поновлення її на роботі повністю відновлює її права та інтереси.

На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про продовження дії безстрокового трудового договору, шляхом переведення на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії слід відмовити.

На підставі ст.. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про відшкодування завданої моральної шкоди пропорційно до частини задоволеної вимоги в сумі 140,96грн. та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1409,60грн., оскільки позивач звільнена від сплати такого судового збору за позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ директора Миколаївського обласного центру зайнятості № 138-к від 26.04.2018року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості 26 квітня 2018 року у зв’язку з реорганізацією та скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості з 26 квітня 2018 року.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 9875 (дев’ять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. 46 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.06.2017р. по 09.07.2018р., з якої необхідно відрахувати отриману допомогу по безробіттю за вказаний період та суми податків та інших обов'язкових платежів

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 140 (сто сорок) грн. 96 коп.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості судовий збір в доход держави в сумі 1409 (одну тисячу чотириста дев’ять)грн.. 60коп.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

В задоволенні позовної вимоги про зобов’язання продовжити дію безстрокового трудового договору, позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в інших частинах відмовити.

Місце проживання ОСОБА_1: вул.. Грушевського 36/39 м. Первомайськ Миколаївська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Місце знаходження Миколаївського обласного центру зайнятості: вул.. Нікольська, 68 м. Миколаїв Миколаївська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03491441.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Миколаївської області безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення буде складено 13.07.2018р.

Суддя Н.А.Медведєва