Постанова № 752890, 18.06.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2007р.

м.Київ

№ 25/109-А

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

До Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками податків

Предмет

адміністративного

позову

визнання рішень недійсними

Суддя

Секретар судового засідання Гулько А.Д.

Представники:

від позивача Харченко Р.М. (довіреність № 16/10 від 23.02.2007р.);

Опалько Л.В. (довіреність № 45/10 від 12.04.2006р.);

Курінська Є.Л. (довіреність № 43/10 від 12.04.2006р.);

від відповідачів Стеблівський Т.В. (довіреність № 1188/9/10-110 від 17.10.2005р.)

Куцький С.С. (довіреність № 517/9/10-110 від 04.04.2007р.);

18.06.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В ході підготовки справи 25/41-А до судового розгляду судом винесено ухвалу про роз’єднання заявленого позову та присвоєно справі за позовом Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в якому оскаржені податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками № 0000601604/0, № 0000731604/0 від 01.12.2005р. - № 25/109-А.

Позовні вимоги обґрунтовуються позивачем неправомірністю застосування штрафних санкцій до позивача за виявлені порушення, оскільки в період коли проводилась перевірка відносно позивача було порушено справу про банкрутство, відповідно діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів. Стосовно висновків відповідача щодо порушення п. 1.25, п. 1.31 ст. 1, п. 3.1, пп. 4.11, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2.2, 5.2.5, 5.2.17, п. 5.2, пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5. 5.3.9, п. 5.3, пп. 5.4.2, 5.4.8, 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6.1, 5.6.2, п. 5.6. пп. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5. пп. 7.3.3, п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.2, 8.1.4, п. 8.1, пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.2, п. 8.4, пп. 8.6.1, п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 11.2.3, п. 11.2, п. 11.3.1 п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач не погоджується та зазначає про помилковість перевіряючих та непідтвердження висновків акту перевірки.

Викладене у акті перевірки щодо неправомірності включення Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" до складу валового доходу обсягів реалізації виконаних робіт по добудові атомних електростанцій для ХАЕС та РАЕС у І кв. 2002 року на суму 2 948 667 грн. є необгрунтованим, оскільки ХАЕС та РАЕС є відокремленими підрозділами ДП НАЕК „Енергоатом", тобто дані підприємства є однією юридичною особою, а перехід права власності в межах однієї юридичної особи не відбувається.

Щодо включення до складу валових доходів суми погашеної заборгованості позивачем вимоги пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп. 12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»не порушувались.

Усі викладені у акті перевірки епізоди порушень заперечуються позивачем, про що викладено у позовній заяві.

Відповідачем позов не визнано. У письмових запереченнях відповідач підтримує висновки перевірки про здійснені позивачем порушення, викладені у акті від 17.11.2005р..

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів мораторій зупиняє виконання зобов’язань, зокрема щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача в період мораторію були донараховані за порушення, що виявлені під час перевірки, то обов’язок щодо сплати такого зобов’язання не могло виникнути до дня порушення справи про банкрутство.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що провадження у справі про банкрутство дія мораторію не зупиняє господарської діяльності підприємства, та відповідно мораторій не поширюється та не звільняє від відповідальності платника податків за вчинені порушення правил оподаткування.

Провадження у справі зупинялось до встановлених судом строків та у зв’язку з проведенням судової експертизи, у зв’язку із закінченням строків та повернення матеріалів справи з експертної установи постановлені ухвали про поновлення провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Податкові повідомлення-рішення №0000601604/0 та №0000731604/0 від 01.12.2005р. винесені СДПІ у м. Києві по роботі з впп на підставі висновків зведеного акту перевірки від 17.11.2005р. № 661/16-4/24584661 про результати планової документальної перевірки Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(код ЄДРПОУ 24584661) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р..

Податковим повідомленням-рішенням №0000601604/0 позивачу визначено податкове зобов’язання в розмірі 59 443 700 грн. (352 500 за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 59 091 200 грн.) за порушення п. 1.25, п. 1.31 ст. 1, п. 3.1, пп. 4.11, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2.2, 5.2.5, 5.2.17, п. 5.2, пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.5. 5.3.9, п. 5.3, пп. 5.4.2, 5.4.8, 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6.1, 5.6.2, п. 5.6. пп. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.9 ст. 5. пп. 7.3.3, п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.2, 8.1.4, п. 8.1, пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.2, п. 8.4, пп. 8.6.1, п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 11.2.3, п. 11.2, п. 11.3.1 п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковим повідомленням –рішенням №0000731604/0 на підставі пп. 17.1.7 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 2 087 054, 42 грн. за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4 174 109 грн.

Суд вважає відповідачем не доведено факту порушень позивачем положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, вказаних в податковому повідомленні-рішенні №0000601604/0, через наступне.

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем було порушено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині невключення до складу валового доходу реалізації виконаних робіт по добудові атомних електростанцій (в якості підрядника) для ХАЕС та РАЕС у І кварталі 2002р. на суму 2 948 667 грн..

Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Факти здійснення відповідних господарських операцій викладені у акті перевірки щодо даного порушення визнаються позивачем, однак позивач зазначає про неправильне застосування відповідачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, реалізація - це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Для цілей оподаткування датою реалізації вважається дата передачі права власності на зазначену продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строків здійснення оплати.

Згідно з матеріалами справи, ХАЕС та РАЕС є відокремленими підрозділами ДП НАЕК „Енергоатом", тобто дані підприємства є однією юридичною особою, а перехід права власності в межах однієї юридичної особи не відбувається.

Тому відповідно неправомірними є висновки акту щодо невключення Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" до складу валового доходу обсягів реалізації виконаних робіт по добудові атомних електростанцій для ХАЕС та РАЕС у І кв. 2002 року на суму 2 948 667 грн..

В акті перевірки зазначено, що Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" в порушення вимог пп.1.3.1 п.1.3. ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до складу валового доходу за 2003 рік реалізацію у 2003 році ВО «Маяк»(Російська Федерація) відпрацьованого ядерного палива на суму 142385,15 грн., в т.ч. по періодах:

- за III кв. 2003р. - на суму 66 537, 45 грн.

- за IV кв. 2003р. - на суму 75 847, 70 грн.

Оскільки підтвердження виявленого факту порушення потребує об’ємного дослідження первинних документів обліку та відповідно спеціальних знань бухгалтерії судом у справі призначалась судово-бухгалтерська експертиза. При дослідженні експертом використані первинні документи та зокрема встановлено наступне.

Відповідно до умов п. 4.1 Контракту №235/98-01 від 01.06.1998р. укладеного між ВО "Маяк" (Російська Федерація, м. Озерськ) (Підприємство) та ДП НАЕК "Енергоатом" (Замовник) ціни на послуги, надані підприємством, а також фактурна вартість відпрацьованого палива Підприємство та Замовник узгоджують в щорічних доповненнях до даного Контракту.

Відповідно до п.10.1 Контракту право власності на відпрацьоване паливо, а також ризик випадкової втрати або випадкового ушкодження відпрацьованого палива переходить від Замовника до Підприємства під час перетину українсько-російського кордону.

Згідно з доповненням № 9 від 20.05.2003р. до Контракту № 235/98-01, у липні 2003 року ДП „НАЕК „Енергоатом" було відвантажено 168 відпрацьованих збірок з ВП РАЕС, загальною фактурною вартістю 66 537, 45 грн.(ВМД №20402/3/00/1392 від 02.07.2003р.).

Відповідно до Додаткової угоди №10 від 13.10.2003р. до Контракту №235/98-01, Дирекцією у грудні 2003 відвантажено 192 відпрацьовані збірки, загальною фактурною вартістю 75 847, 70 грн. (ВМД №20402/3/003330 від 22.12.2003р.). Підпунктом 3.3 Додаткової угоди передбачено, що фактурна вартість відпрацьованого палива складає 0,65 дол. США за 1 кг суми мас ізотопів урану і плутонію тільки для цілей митного оформлення.

Балансова вартість відпрацьованого ядерного палива за Додатковою угодою №10 від 13.10.2003р. до Контракту від 01.06.1998р. № 235/98-01 по бухгалтерському обліку Дирекції ДП „НАЕК „Енергоатом" дорівнює „0".

Відповідно висновки акту перевірки щодо невключення Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" до складу валового доходу за 2003 рік реалізації у 2003 році ВО „Маяк" (Російська Федерація) відпрацьованого ядерного палива на суму 142 385, 15 грн. судом визнаються непідтвердженими.

В акті перевірки вказано, що Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" в порушення вимог пп.4.1.6.п.4.1 ст.4, пп. 12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, в 2003-2004 роках не віднесено до складу валового доходу частково погашену безнадійну заборгованість у сумі -11 731 540, 49 грн., що була попередньо віднесена у IV кварталі 2003 року до валових витрат, в т.ч. по періодах: IV кв. 2003р. –4 329 959, 00 грн.; I кв. 2004р. –1 452 972, 00 грн.; II кв. 2004р. –4 188 264, 00 грн.; III кв. 2004р. –1 760 345, 49 грн..

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до складу валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Підпунктом 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 вищевказаного Закону визначено, що у разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період , протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

Відповідно до перевірених під час експертного дослідження журналів-ордерів та відомостей по рахунках 36.1.14, картках рахунку «Валові доходи 48:»та ін. спеціалістом експертом зроблено висновок про те, що ДП НАЕК "Енергоатом" у відповідності з пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп. 12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", суми погашеної заборгованості, які попередньо віднесені до складу валових витрат по ухвалі Господарського суду у м. Києві від 03.11.2003р., справа № 35/612 за позовом ДП „НАЕК „Енергоатом" до ДП „Енергоринок" про стягнення заборгованості у сумі 2 337 824 612, 00 грн., яка виникла в результаті невиконання зобов'язань ДП "Енергоринок" по розрахунках за відвантажену електроенергію згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 18.05.2001р. №698/05-НАЕК/640/01, включені до складу валових доходів. Висновки акту перевірки щодо невіднесення Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" в 2003-2004 роках до складу валового доходу частково погашену безнадійну заборгованість ДП „Енергоринок" у сумі -11731540,49 грн., що була попередньо віднесена у IV кварталі 2003 до валових витрат спростовані наданими документами обліку та при їх досліджені документально не підтверджені.

Відповідачем з приводу даного порушення наведені лише відповідні положення нормативно-правових актів, які не доводять обґрунтованість та не підтверджують висновків перевірки.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", Дирекцією ДП НАЕК „Енергоатом" не включено до складу валового доходу за 2003 рік приріст балансової вартості ядерного палива на суму 76 531 548, 35 грн..

На думку перевіряючих в результаті невірно визначених залишків балансової вартості ядерного палива на початок та кінець звітних періодів в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ВП «Запорізька АЕС»занижено валовий дохід за 2004 рік на 19 283 019, 55 грн., ВП «Рівненська АЕС»занижено валові доходи за 2004 рік на 222 161 900, 00 грн., ВП «Хмельницька АЕС»занижений валовий дохід за 2004 рік на 278 918 700, 00 грн..

Заниження валового доходу виникло у звязку з тим, що при веденні податкового обліку до приросту (убутку) балансової вартості запасів Дирекція ДП „НАЕК „Енергоатом" включає лише балансову вартість ядерного палива у вузлах свіжого ядерного палива, а балансову вартість ядерного палива в активній зоні не включає.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Під час розгляду справи встановлено, що бухгалтерський облік витрат ведеться ДП НАЕК «Енергоатом»згідно з актами списання ядерного палива на виробництво електроенергії та відпущеної теплової енергії, дані акти надаються атомними станціями щомісяця. По специфіці виробництва електричної та теплової енергії незавершеного виробництва при її виготовленні бути не може, в зв'язку з чим балансова вартість ядерного палива у виробництві в активній зоні реактора випадає при проведенні приросту (убутку) запасів. Як зазначає позивач облік витрат на підприємстві ведеться відповідно до вимог Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №7581/4044, та Наказу від 24.01.2003р. за № 56 „Про облікову політику по ДП НАЕК „Енергоатом".

З метою уникнення порушень у веденні бухгалтерського обліку щодо обліку приросту (убутку) залишків ядерного палива ДП НАЕК «Енергоатом»15.08.2001р. було направлено запит до ДПА України. У відповідь на надісланий запит ДПА України у листі № 6694/6/15-1116 від 18.10.2001р. зазначила наступне:

- ядерне паливо в активній зоні не відповідає критеріям віднесення до категорії запасів та не увійшло до переліку видів запасів, то вартість зазначеного палива не враховується при веденні платником податку обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів. При веденні платником податку - ДП „НАЕК „Енергоатом" обліку приросту (убутку) балансової вартості ядерного палива враховується балансова вартість залишків таких запасів у вузлах свіжого ядерного палива".

Ядерне паливо в активній зоні не знаходиться на переробці, в незавершеному виробництві, та в залишках готової продукції, тому відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" облік його приросту (убутку) не передбачений.

Враховуючи наявність роз’яснення платнику податків наданого вищестоящим податковим органом, суд не може прийняти висновки акту перевірки та заперечення відповідача з приводу вказаного питання. Дії позивача щодо вірного ведення бухгалтерського обліку приросту (убутку) залишків ядерного палива підтверджуються також висновком судово-бухгалтерської експертизи № 8962 від 12.02.2007р. у якому зазначено, що ядерне паливо в активній зоні не відноситься ні до одного з видів запасів передбачених у пункті 6 П(с)БО № 9 „Запаси" яким останні визначені для цілей бухгалтерського обліку.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлене завищення Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом" сум валових витрат за 2003 рік у розмірі 81 599 055, 02 грн., за рахунок включення до складу валових витрат послуг по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та переробці відпрацьованого ядерного палива, чим порушено вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 5.4.5 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону визначено, що до валових витрат включаються будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом під час розгляду справи дирекцією ДП НАЕК «Енергоатом»до складу валових витрат 2 півріччя 2003 року включено витрати за послуги по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та переробці відпрацьованого ядерного палива у розмірі 81 596 055, 02 грн., згідно контракту, укладеного з ВО "Маяк" (Російська Федерація, м. Озерськ) від 01.06.1998р. № 235/98-01.

Відповідно до умов контракту Підприємство прийме від Замовника на переробку відпрацьоване ядерне паливо реакторів ВВЕР 440 Ровенської АЕС у вигляді відпрацьованих тепловиділяючих збірок, що були раніше поставлені Росією у вигляді збірок зі свіжого урану (п. 1.1).

Пунктом 1.2. Контракту визначено, що Підприємство поверне, а Замовник прийме отверділі високорадіоактивні відходи, отримані від переробки відпрацьованого палива у кількостях, розрахованих по методиці, узгодженій російськими та українськими компетентними органами. Строк повернення - 20 років після приймання відпрацьованого палива по окремому контракту.

Відповідно до розділу XV Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р., передбачений експорт, імпорт ядерних установок, обладнання, технологій, ядерних матеріалів (у тому числі свіжого та відпрацьованого реакторного палива). Відпрацьоване ядерне паливо - це ядерне паливо, вилучене з реактора після опромінення і визнане непридатним для подальшого використання в реакторі даного типу.

У відповідності до ст.54 Закону України „Про охорону навколишнього середовища" підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.

Відповідно до статті 2 Статуту ДП НАЕК "Енергоатом" основною метою діяльності Компанії є забезпечення безпечної експлуатації атомних електростанцій, поліпшення енергопостачання народного господарства і населення, завершення ринкових перетворень в електроенергетиці та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій в умовах функціонування оптового ринку електроенергії. Відповідно до чинного законодавства України, Компанія здійснює діяльність у сфері використання ядерної енергії, у т.ч.: п.п.2.2.6 Статуту "введення в експлуатацію та експлуатація ядерних установок чи об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами". Тобто, всі ВП АЕС ведуть облік і контроль ядерного палива та інших радіоактивних речовин, несуть повну відповідальність за ядерну та радіаційну безпеку поводження з ядерним паливом і його використання (транспортування, зберігання, завантаження, використання в робочому циклі, перевантажування, відправлення відпрацьованого ядерного палива на зберігання і переробку за межі АЕС).

Висновками судово-бухгалтерської експертизи у справі підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат - витрат за послуги по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та за послуги по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та переробці відпрацьованого ядерного палива у розмірі 81 596 055, 02 грн., згідно контракту, укладеного з ВО "Маяк" (Російська Федерація, м. Озерськ) від 01.06.1998р. №235/98-01, у звязку з чим судом не приймаються виявлені під час перевірки порушення п.п.5.2.1 п.5.2 пп. 5.4.5 п. 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідачем щодо наведеного порушення заперечень не надано.

В акті перевірки вказано, що в порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4. п.п.12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ВП ЗАЕС до складу валових доходів включено кредиторську заборгованість без врахування суми податку на додану вартість, а саме: за 2003 рік –59 349, 34 грн., за 2004 рік 675 351, 79 грн..

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так із за їх межами.

Пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг) не включаються до складу валового доходу.

Згідно п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»покупець при збільшенні валових доходів повинен збільшити податкові зобов’язання з податку на додану вартість. Висновками експертизи не підтверджено визначені у акті порушення, окрім того, з наданого розрахунку донарахованих зобов’язань, застосованих штрафних санкцій суд немає можливості встановити чи стало підставою донарахування податку та в якому розмірі виявлене порушення.

Всупереч вимогам ухвал суду у справі відповідачем не надано розрахунку щодо нарахованих зобов’язань з податку на прибуток за оспорюваним повідомленням-рішенням із зазначенням сторінок акту перевірки на яких викладені відповідні порушення. Додатки до акту перевірки, в яких зазначені суми податку та штрафних санкцій не містять посилань на норми законодавства, порушення яких призвело до нарахування податку в таких розмірах, що виключає будь-яку можливість суду встановити суми нарахованого податку за окремими епізодами порушень. У запереченнях відповідача вказаної інформації також не міститься, представник в судовому засіданні на запитання суду відповіді не надав.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд визнає недоведеними з боку відповідача висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»викладені у акті перевірки від 17.11.2005р. № 661/16-4/24584661, у звязку з чим відсутні підстави вважати правомірним донарахування податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0000601604/0 від 01.12.2005р..

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом не підтверджені виявлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства, суд визнає відсутніми підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 59 091 200 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд дійшов висновку про безпідставність застосування до відповідача податковим повідомленням –рішенням №0000731604/0 на підставі пп. 17.1.7 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафної санкції в розмірі 2 087 054, 42 грн. за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4 174 109 грн., виходячи з наступного:

В Акті перевірки зазначено, що Дирекцією ДП „НАЕК „Енергоатом” порушено пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасності сплати податку на прибуток підприємств за 2002-2004 роки (затримка більше 90 днів).

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2005р. №0000731604/0, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі Акту перевірки від 17.11.2005 року №661/16-4/24584661 за вказане порушення ДП „НАЕК „Енергоатом” зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50% у сумі 2 087 054, 42 грн..

Як зазначено позивачем протягом 2001 –2003р. Господарським (арбітражним) судом м. Києва порушувались справи про банкрутство ДП НАЕК «Енергоатом», та відповідно до ухвал було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Зокрема мораторій діяв з 21.09.2001р. по 29.10.2001р., з 12.03.2002р. по 17.05.2002р., з 21.05.2002р. по 11.10.2002р., з 11.10.2002р. по 06.02.2003р., з 07.02.2003р. по 29.10.2003р., з 02.12.2003р. та станом на даний час.

Штрафні санкції визначені позивачеві за встановлені порушення протягом 2002р.- 2004р., тобто як в період дії мораторію так і в період коли мораторій не діяв (з 29.10.2001р. по 12.03.2002р., з 17.05.2002р. по 21.05.2002р., з 29.10.2003р. по 02.12.2003р.). На вимоги суду відповідачем не надано детального розрахунку, що відповідно унеможливлює встановлення періодів у яких виникало прострочення сплати податку, які суми податку сплачувались невчасно тощо. Відповідно справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до визначення мораторію, яке наведене у законі –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” основною метою мораторію є як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, так і зупинення нарахування неустойки (пені, штрафу) застосування будь-яких інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання таких грошових зобов’язань.

Тобто, основною метою мораторію є як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, так і зупинення нарахування неустойки (пені, штрафу) застосування будь-яких інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання таких грошових зобов’язань.

Враховуючи викладене, законодавцем визначено, що в період дії мораторію не нараховуються штрафи, пеня та інші санкції за неналежне виконання зобов’язань. Згідно акту перевірки відповідачем визначено штрафні санкції на підставі ст. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто за невчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань, що і є неналежним виконанням боржником грошового зобов’язання щодо сплати податків.

Оскільки оспорюваним рішенням штрафні санкції застосовані за прострочення сплати більше 90 днів суми узгодженого податкового зобов’язання, відповідно суд приходить до висновку, що окремі зобов’язання щодо сплати суми податку виникли також до запровадження мораторію –в період до 12.03.2002р., з 17.05.2002р. до 21.05.2002р., з 11.10.2002р. до 11.10.2002р., з 06.02.2003р. до 07.02.2003р., з 29.10.2003р. до 02.12.2003р..

Встановивши обставини справи, суд вважає, що підстави визначати відповідні штрафні санкції за виявлені під час перевірки порушення відсутні виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі (ст. 3 Кодексу) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 8 Кодексу держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами та зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Податковим повідомленням-рішенням, яке оспорюється позивачем, до позивача застосовані адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 ГК України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 5 розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України передбачено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, зазначеною статтею Господарського кодексу України пом’якшено відповідальність суб’єктів господарювання за порушення правил оподаткування, зокрема в частині застосування штрафних санкцій за невчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань шляхом обмеження терміну, на протязі якого може бути нарахована штрафна санкція.

Штраф, застосований до позивача згідно з спірними податковими повідомленнями-рішеннями, визначений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є законом, що регулює податкові правовідносини. При цьому порушення позивачем термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань є порушенням встановлених законом правил здійснення господарської діяльності, відповідно, передбачений підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штраф є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 241 Господарського Кодексу України, окрім того вказаним законом строки застосування штрафних санкцій не врегульовані, строки протягом якого можливим є їх накладення відсутні.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте СДПІ у місті Києві по роботі з впп 01.12.2005р. Саме ця дата є моментом застосування відповідачем (уповноваженим органом державної влади) адміністративно-господарської санкції.

Порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає в несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов’язання відбулось з 2002р. року по 2004 рік. (період, на який припадають фактичні дати сплати податку прибуток). Строк сплати узгоджених податкових зобовязань встановлений п.п.5.3.1. п.5.3 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно цієї норми платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Зазначені порушення були виявлені відповідачем, як вже зазначалось, актом перевірки.

Тобто строк застосування адміністративно-господарської санкції, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, відповідачем порушений. В даному випадку після вчинення порушення до застосування штрафних санкцій встановлений законодавством строк в один рік відповідачем порушений.

Стаття 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. А пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Отже наведені норми (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України), на відміну від загальних положень статті 4 Господарського кодексу України, є спеціальними нормами, які прямо і однозначно вказують на те, що Господарський кодекс України регулює відносини щодо застосування органом державної влади адміністративно-господарських санкцій до суб’єкта господарювання.

Отже, суд приходить до висновку, що правовідносини, в яких орган державної влади в особі органу державної податкової служби застосовує штраф до суб’єкта господарювання (як один з видів адміністративно-господарських санкцій), регулюються нормами Господарського кодексу України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2005р. №0000601604/0 та №0000731604/0, прийняті СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі Зведеного акту перевірки від 17.11.05 №661/16-4/24584661 про результати планової документальної перевірки Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р. не відповідають чинному законодавству та мають бути визнані недійсними, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000601604/0 від 01.12.2005р..

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000731604/0 від 01.12.2005р..

4. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(01032, м. Київ, вул. Вєтрова 3, р/р 260024505 в АППБ «Аваль», м. Київ, МФО 300335, код ЗКПО 24584661) 203 грн. (двісті три гривні) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

С.М. Морозов

дата складення постанови у повному обсязі