Постанова № 75288225, 05.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/10953/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/2933/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Львів

Справа № 461/10953/15

Провадження № 22ц/783/2933/17

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Галицького районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 21 лютого 2017 року (суддя Юрків О.Р.)

у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, з участю третьої особи: Львівського комунального підприємства «Айсберг», про зобов’язання до вчинення дій,

встановив:

23 жовтня 2015 року позивач звернувся з позовом про зобов’язання до вчинення дій. В обґрунтування позову посилається на те, що будинок №41 на пр. Свободи у м.Львові перебуває у власності Львівської міської ради та на обслуговуванні ЛКП «Айсберг». Власником квартири №36 у будинку є ОСОБА_3 та зареєстрований ОСОБА_4 Вони самовільно, без дозвільних документів розпочали реконструкцію вказаної квартири, а саме: на місці вікна встановлено двері, закладено дверний отвір, вибито інший отвір у перекритті та захоплено частину горища. Просить зобов’язати відповідачів привести зазначену квартиру до попереднього стану: відновити самовільно закладений дверний проріз, вікно на місці самовільно влаштованих дверей та закласти самовільно вибитий отвір в горищному перекритті, звільнити горище, стягнути судові витрати.

РішеннямГалицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2017 року задоволено позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, за участю третьої особи: Львівського комунального підприємства «Айсберг», про зобов’язання до вчинення дій.

Зобов’язано ОСОБА_3 і ОСОБА_2 привести квартиру №36 в будинку №41 на проспекті Свободи у м.Львові до попереднього стану: відновити самовільно закладений дверний проріз, вікно на місці самовільно влаштованих дверей та закласти самовільно вибитий отвір в горищному перекритті, звільнити горище. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про попередження чи зобов’язання привести квартиру до попереднього стану, а також докази того, що перепланування не відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, наявність даних про порушення прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3,4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції; ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому законом порядку.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що власником квартири №36 у будинку №41 на пр. Свободи у м. Львові є ОСОБА_3 та зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_2, згідно довідки ЛКП «Айсберг» від 28 липня 2015 року.

23 лютого 2014 року ЛМКП «Айсберг» складено протокол №7 про адміністративне правопорушення за ст. 150 КУпАП відносно ОСОБА_2

Попередженням ЛКП «Айсберг» від 22 січня 2015 року, ОСОБА_2 зобов’язано терміново надати дозвільні документи на проведення будівельних робіт на горищі будинку №41 на пр.Свободи, звільнити акумуляторних машинок і мотоциклів горище, сходову клітку, підвал та надати доступ до місць загального користування.

Це попередження ОСОБА_2 відмовився отримати, про що 22 січня 2015 року комісією ЛМКП «Айсберг» складено акт.

Комісією ЛМКП «Айсберг» складено акт від 23 лютого 2015 року про те, що відповідачем ОСОБА_2 не надано дозвільних документів на проведення будівельних робіт та не звільнено місця загального користування.

Постановою адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради №162 від 25 червня 2015 року на ОСОБА_3 О Ю., за самовільну реконструкцію квартири №36 у будинку №41 на пр.Свободи а саме: на місці вікна встановлено двері, закладено дверний отвір, вибито інший отвір у перекритті та захоплено частину горища, за ст.150 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

28 липня 2015 року ЛМКП «Айсберг» складено акт про те що самовільно розпочато реконструкцію квартири №36 на пр. Свободи, 41, а саме: на місці вікна встановлено двері, закладено дверний отвір, вибито інший отвір у перекритті та захоплено частину горища.

Згідно витягу з протоколу №30 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 11 серпня 2015 року, питання щодо самовільно розпочатої реконструкції квартири №36 на пр.Свободи,41 з долученням частини площі горища здійсненого ОСОБА_3, розглядалось на засіданні комісії.

Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №332 від 17 серпня 2015 року «Про приведення квартири №36 на пр. Свободи,41 до попереднього стану», затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району та зобов’язано ОСОБА_3, як власника згаданої квартири привести квартиру та горище в будинку №41 на пр.Свободи до попереднього стану: відновити самовільно закладений дверний проріз, вікно на місці самовільно влаштованих дверей та закласти самовільно вибитий отвір в горищному перекритті

2 вересня 2015 року комісією ЛМКП «Айсберг» складено акт про те, що вимоги розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відповідачем не виконано.

Відповідно до акту від 16 травня 2016 року, складеного комісією ЛКП «Айсберг», з виходом на місце в будинок №41 на пр.Свободи встановлено, що власником квартири №36 ОСОБА_3 не звільнено від акумуляторних машинок, мотоциклів сходову клітку, та не надано доступу до місць загального користування даного будинку, а саме: горища та підвалу.

Згідно акту від 30 березня 2016 року, складеного комісією ЛКП «Айсберг», з виходом на місце в будинок №41 на пр.Свободи встановлено, що ОСОБА_3 не припинено будівельні роботи на горищі будинку, а також не звільнено від акумуляторних машинок, мотоциклів сходову клітку, підвал та не надано доступу до місць загального користування даного будинку.

Відповідно до згаданого акту, при візуальному обстеженні будинку №41 на пр. Свободи у м.Львові, виявлено, що на сходовій клітці зберігаються акумуляторні машинки та мотоцикли.

Згідно з актом від 29 червня 2016 року, складеним мешканцями будинку на пр.Свободи,41 у м.Львові, відповідачами створюються перешкоди у користуванні горищем та підвалом будинку, а також іншими приміщеннями загального користування (сходовими клітками, дворами, тощо).

Судом встановлено, що горище будинку на пр.Свободи,41 у м.Львові зачинено, доступ до нього відсутній. Зроблено переобладнання та реконструкція горища .

Відповідно до ст.152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ч. 2 ст.319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до п. 1.4.1 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1.4.3. Правил, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Відповідно до п.1.4.1 Правил, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих, у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкції будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту не допускається.

У листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 вересня 2006 року, вказано, що роботи з перепланування повинні проводитися відповідно до проекту, розробленого з дотриманням вимог чинних будівельних норм і правил (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», ДБН А.22-3-97 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»).

Згідно з п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 8 жовтня 1992 року, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не захаращувати сходові клітки, позаквартирні коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища, підвали та інші допоміжні приміщення будинку, підтримувати чистоту і порядок в ньому.

Враховуючи наведені мотиви, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог. Зокрема, не надано доказів про місце проведення реконструкції, які саме місця загального користування зайнято відповідачами без згоди інших мешканців чи власника будинку.

Лкпа слапдалися акти про порушення, допущені ОСОБА_2, хоч власником житла є ОСОБА_3

Згідно з актом від 29 червня 2016 року, складеного мешканцями будинку на пр.Свободи,41 у м.Львові, відповідачами не створюються перешкоди у користуванні горищем та підвалом будинку, а також іншими приміщеннями загального користування (сходовими клітками, дворами, тощо), що судом першої інстанції не взято до уваги..

Згідно із ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого,- за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 100 ЖК Української РСР виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується. Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 152 ЖК України, в чинній на час розгляду справи редакції, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не вимагається.

За приписами ст. 10 ЦПК України у чинній на час розгляду справи редакції суд вживав заходів для сприяння всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснив особам, які беруть участь у справі, їх права, обов’язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, право на надання належних, допустимих та достатніх доказі позивачем на підтвердження позовних вимог. Позивач не виявив бажання скористатися такими правами.

Колегія суддів при вирішенні спору виходить із аналізу наданих доказів та приймає до уваги, що позивачем не доведено, що переобладнання квартири проведено відповідачами і ким саме з них; з втручанням в несучі конструкції будинку, на що вимагається отримання відповідних дозволів.

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, з участю третьої особи: Львівського комунального підприємства «Айсберг», про зобов’язання до вчинення дій щодо приведення до попереднього стану квартири № 36 у будинку № 41 на проспекті Свободи у м.Львові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 9 липня 2018 року.

Головуючий

Судді