Рішення № 75288086, 13.07.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1561/18

Номер провадження 2-а/623/55/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуренко М.О.

за участю: секретаря - Телешевської В.Ю.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 64309, АДРЕСА_1) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 26) про визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

До Ізюмського міськрайонного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та просив:

Визнати дії старшого державного; виконавця ОСОБА_2 відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні безпідставно, не обґрунтованої постанови від 03.05.2018 року про закінчення виконавчого провадження неправомірними.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.05.2018 року старшого державного виконавця Мельник Т.О. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник ВДВС надіслав на адресу суду письмовий відзив, в якому просив адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. В судове засідання представник вдруге не з’явився, надіслав заяву про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.3 ст.205 КАС України, суд розглядає справу у відсутності представника ВДВС, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року зобов’язано Ізюмського міського голову ОСОБА_3 вирішити питання про призначення премії ОСОБА_1 за квітень 2016 року. (а.с.7-12). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року в цій частині задоволення позовних вимог залишено без змін. (а.с.13-22). Постанова набрала чинності.

26.03.2018 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 820623/3181/16-а від 14.03.2018 року, виданого Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про визнання протиправним дії Ізюмського міського голови ОСОБА_3 щодо не включення ОСОБА_1 у розпорядження Ізюмського міського голови «Про преміювання керівників та заступників керівників виконавчих органів Ізюмської міської ради» № 271 від 21.04.2016 та зобов'язання Ізюмського міського голову ОСОБА_3 вирішити питання про призначення премії ОСОБА_1 за квітень 2016 року. Вказані обставини були визнані сторонами.

Виконавчий документ внесено до Автоматизованої системи виконавчі провадження, відповідно до якої виконавче провадження ВП № 56057388 вказаним виконавчим документом 26.03.2018 передано для прийняття рішення старшої державному виконавцю Мельник Т.О.

Відповідно до статті 26 Закону України, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанов про відкритті виконавчого провадження. При цьому, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

27.03.2018 року державним виконавцем на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження, про що винесена постанова ВП № 56057388.

В постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Виконавчий комітет Ізюмської міської ради листом від 11.04.2018 за № 1431 за підписом Ізюмського міського голови ОСОБА_3 повідомив про виконання рішення суду шляхом внесення 12.03.2018 до розпорядження Ізюмського міського голови від 21.04.2016 № 271 змін, а саме: пункт 1 зазначеного розпорядження доповнити підпунктом 1.18 ОСОБА_1 - начальника управління молоді та спорту Ізюмської міської ради не преміювати.». До зазначеного листа додана копія подання заступника Ізюмського міського голови з гуманітарних питань ОСОБА_4 від 07.03.2018, копія розпорядження Ізюмського міського голови № 271 від 21.04.2016 та копія розпорядження Ізюмського міського голови № 056-к від 12.03.2018 «Про внесення змін до розпорядження Ізюмського міського голови від 21.04.2016 № 271», копія листа виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 19.03.2018 за № 530 на адресу ОСОБА_1

Розглянувши надані боржником документи, державний виконавець дійшов висновку, що рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі № 623/1561/18 від 10.10.2017 року боржником виконано.

03.05.2018 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено право учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на звернення до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року за № 5 “Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” зазначено, що державний виконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У ч.1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

За змістом ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.9, ч.1 ст.77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Як слідує з правового висновку Конституційного суду України викладеному в рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року «...органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість У тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання», із чим погоджується суд.

Позивач зазначає, що Ізюмський міський голова ОСОБА_3 безумовно не мав права на виконання постанови від 10.10.2017 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області вносити зміни до" розпорядження №271 від 21.04.2016 року «Про преміювання керівників та заступників керівників виконавчих органів Ізюмської міської ради», яке вичерпало свою дію фактом виконання ще в 2016 році.

Позивач вважає, що розпорядження Ізюмського міського голови № 056-к «Про внесення змін до розпорядження Ізюмського міського голови від 21.04.2016 року №271», яке покладено Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в обґрунтування постанови від 03.05.2018 року про закінчення виконавчого провадження, не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути підставою прийняття оскаржуваного рішення.

Однак, в той же час в даному позові позивач ставить питання про визнання дій державного виконавця Мельник Т.О. неправомірними і жодним чином не ставить питання про визнання незаконним розпорядження №056-к Ізюмського міського голови ОСОБА_3

Таким чином, розпорядження № 056-к від 12.03.2018 р. на даний момент є чинним. Жодним судовим рішенням або посадовою особою не скасовано, а тому підлягало виконанню Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Таким чином, виконавчий комітет Ізюмської міської ради листом від 11.04.2018 року № 1431 повідомив про виконання рішення суду шляхом внесення змін до розпорядження Ізюмського міського голови від 12.03.2018 року за № 056-к «Про внесення змін до розпорядження Ізюмського міського голови від 12.04.2016 року № 271» в частині призначення премії ОСОБА_1 за квітень 2016 року, що і призвело до фактичного виконання рішення суду до винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх у повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 245, 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 про відвід судді Гуренко М.О. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 64309, АДРЕСА_1) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 26) про визнання рішення посадової особи державної виконавчої служби протиправним та його скасування - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Згідно розділу VII п.15.5 Перехідних положень КАС України апеляційні скарги подаються до Харківського апеляційного адміністративного суду учасниками справи через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя М.О. Гуренко