Ухвала суду № 75288082, 10.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/333/16-к Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 11-кп/783/336/18 Доповідач: Каблак П. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого судді: Каблака П.І.,

суддів: Ревера В.В., Урдюк Т.М.,

з участю секретаря судового засідання: Мазур-Іванько Ж.В.,

прокурора: Горин У.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого

за ч.1 ст.185 КК України

на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

Вирішено питання із речовими доказами у справі.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_4 750 (сімсот п’ятдесят) грн. завданої матеріальної шкоди, у задоволенні цивільного позову потерпілої в частині моральної шкоди - відмовлено.

За вироком суду ОСОБА_1 13 вересня 2015 року о 18 год. 30 хв., знаходячись на території господарства ОСОБА_4, що знаходиться в с. Шегині, вул. Дружби, 145, Мостиського району Львівської області, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел на вчинення крадіжки, шляхом вільного доступу таємно викрав із присадибної ділянки вказаного вище господарства п’ять декоративних дерев туй «Золота Смарагда» вартістю по 150 грн. за кожну, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 750 грн., після чого залишив місце вчинення злочину та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Вирок місцевого суду оскаржили захисники обвинуваченого - адвокати ОСОБА_2, ОСОБА_3, які в поданій апеляційній скарзі вказують на порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права. Так, зокрема захисники обвинуваченого зазначають, що у справі відсутні будь-які докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину. Крім цього, кваліфікація дій винного за ч. 1 ст. 185 КК України як крадіжка є невірною, адже дії обвинуваченого ОСОБА_1 можуть формально вказувати на ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 356 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1, як в ході досудового розслідування, так і процесі судового розгляду кримінального провадження стверджував, що умислу на таємне викрадення саджанців туї у нього не було. Визнає свою провину лише в тому, що самовільно пішов до земельної ділянки та самовільно зірвав саджанці туї. Також вважають, що об’єктивно стверджується факт та момент передачі обвинуваченим ОСОБА_1 грошей ОСОБА_5 відповідно до записів камер зовнішнього відеоспостереження, які надано до матеріалів справи потерпілою ОСОБА_4, цей факт підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, а також показаннями свідка ОСОБА_6 щодо вищезгаданих обставин та жодним чином не спростовані. Вважають, що стороною обвинувачення не доведено, що предметом заволодіння були саджанці туї сорту «Золота смарагда», не надано доказів про розмір завданої шкоди. Також запропоновані стороною обвинувачення докази в даному кримінальному провадженні апелянти вважають неналежними та недопустимими, адже ці докази отримані не у відповідності до визначеної КПК України процедури їх отримання. У зв’язку з цим адвокати просять вирок Городоцького районного суду Львівської області від 26.02.2018 року скасувати, а кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його вини та вичерпанням можливості їх отримання.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 на підтримання поданої апеляційної скарги та обґрунтування безпідставності засудження, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана захисниками апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зібраними та перевіреними в судовому засіданні суду першої інстанції доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю.

Так, у місцевому суді потерпіла ОСОБА_4 дала показання, з яких слідує, що 13 вересня 2015 р. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 перебували на подвір’ї її будинку у с. Шегині Львівської області, де очікували на приїзд її чоловіка ОСОБА_5, який повинен був перевезти через кордон і передати їм товар. Через тиждень після цього вона виявила пропажу з городу, розташованого поруч з будинком, п’яти саджанців дерев туї сорту «Золота смарагда», вартість яких становить 150 грн. за кожне деревце. З камер зовнішнього відеоспостереження було встановлено, що крадіжку саджанців 13 вересня 2015 р. вчинив ОСОБА_1 під час очікування на приїзд ОСОБА_5 Про купівлю саджанців обвинувачений ні її саму, ні її чоловіка не запитував, ні з ким з них про продаж дерев не домовлявся, рослини вилучив з городу таємно, повисмикувавши їх із землі і пошкодивши частину кореневої системи, за саджанці нікому грошей не платив.

Факт заволодіння саджанцями у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив також присутній на місці події свідок ОСОБА_6 Не заперечує цього і сам обвинувачений.

Однак, як свідок, так і обвинувачений наполягають на тому, що попередньо у телефонному режимі домовились із ОСОБА_5 про купівлю цих дерев, а після приїзду останнього заплатили йому їхню вартість у сумі 108 польських злотих.

На переконання колегії суддів, в оскаржуваному вироку суд зробив правильний висновок про те, що версія обвинуваченого і свідка ОСОБА_6, який є тестем обвинуваченого, спростовується здобутими доказами.

Так, свідок ОСОБА_5, як і його дружина – потерпіла ОСОБА_4, даючи показання в суді, категорично заперечив наявність будь-яких домовленостей з обвинуваченим ОСОБА_1 чи свідком ОСОБА_6 про купівлю дерев. Зазначив, що за саджанці туї ніхто йому грошей не платив, про їх корчування не повідомляв. Не заперечує, що отримав від ОСОБА_1 кошти, проте уточнив, що вони були платою за надані послуги з перевезення товару через кордон.

Крім цього, оглянутими судом відеозаписами з камер відеоспостереження, наявних у домоволодінні ОСОБА_4, встановлено, що ОСОБА_1 приніс і завантажив до автомобіля, на якому приїхав, дерева, в подальшому по приїзді ОСОБА_5 цих дерев не показував і з автомобіля не діставав.

Наведене в сукупності із встановленим способом вилучення саджанців (за відсутності господарів, шляхом висмикування із пошкодженням кореневища) свідчать про те, що умисел ОСОБА_1 був спрямований власне на викрадення дерев, а не їх придбання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України доведена повністю, а наполягання сторони захисту на помилковому сприйнятті відносин з купівлі саджанців за їх крадіжку – обраною тактикою з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Що стосується доводів апеляційної скарги адвокатів про порушення порядку збирання доказів у справі, то такі не знаходять свого підтвердження.

Потерпіла ОСОБА_7 і свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 безпосередньо допитувалися в судовому засіданні суду першої інстанції, тому їхні показання вірно покладені в основу обвинувального вироку.

З приводу записів з камер відеоспостереження у домоволодінні ОСОБА_5 як доказів у даному кримінальному провадженні, то такі є допустимими і належними, оскільки стосуються події злочину та здобуті у законний спосіб. Так, встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 06 жовтня 2015 р. звернулася до слідчого з клопотанням про долучення до матеріалів справи вказаних записів. Цього ж дня в присутності понятих записи були оглянуті, про що складено відповідний протокол, і згідно постанови слідчого визнані речовим доказом та приєднані до матеріалів кримінального провадження (а.с.83-85). Запис сформовано на диску і знаходиться в пакеті, на якому містяться підписи понятих і заступника начальника слідчого відділу органу досудового розслідування (а.с.101). У подальшому ці записи були відкриті стороні захисту і перешкод для ознайомлення з ними не існувало. За таких обставин вимоги ст.ст.223, 237, 290 КПК України слідчим дотримано, а тому підстав вважати вказані записи камер відеоспостереження доказами, які здобуті з порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, немає. Суд першої інстанції в ході судового розгляду ці записи оглядав, обвинувачений ОСОБА_1 визнав, що на них дійсно зафіксований він (а.с.192, 194). Тому суд, ухвалюючи вирок, правомірно послався на дані, здобуті в ході огляду відеозаписів, як на джерело доказів.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги про невстановлення дійсної вартості викраденого майна. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у своїй заяві про вчинений злочин від 01 жовтня 2015 р. потерпіла ОСОБА_4 чітко зазначила вартість 5 викрадених у неї дерев – 750 грн. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 наполягав на тому, що за саджанці туй він заплатив ОСОБА_5 108 польських злотих, що фактично становить ту ж суму, яку зазначила потерпіла у своїй заяві. Отже, попри непідвтердженість версії про купівлю саджанців дерев, вартість викраденого обвинуваченим визнається. Сорт саджанців туї «Золота смарагда» встановлено зі слів потерпілої, підстав не довіряти яким немає. Крім цього, за встановлених обставин, пов’язаних з визнанням обвинуваченим в апеляційному суді вартості викрадених дерев, їхній сорт на кваліфікацію діяння не впливає.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Порушень, які б могли бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10