Постанова № 75288066, 05.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1642/17 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/783/1634/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Львів

Справа № 462/1642/17

Провадження № 22ц/783/1634/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Залізничного районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 12 квітня 2018 року (суддя Румілова Н.М.)

у справі

за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, з участю третіх осіб: Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Львова, ОСОБА_2, ОСОБА_4,

про зобов’язання до вчинення дій,

встановив:

10 квітня 2017 року позивач звернувся з позовом про зобов’язання ОСОБА_3 демонтувати самочинно побудований на землях комунальної власності міста біля будинків №№ 253 та 253а цегляний гараж, який позначений у технічному паспорті, виготовленому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 17 жовтня 2011 року на будинок №253а на вулиці Городоцькій у м.Львові, літерою «Б» розміром 4,92x8,95 м. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач у дворі будинків №253 та 253а на вулиці Городоцькій у м. Львові побудував цегляний гараж. Будівництво гаража проводилось без погодженої проектної документації на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, власником якої є Львівська міська рада. При здійсненні самочинного будівництва відповідач порушив вимоги закону. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Добровільно демонтаж гаража не проведено.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року позов задоволено. Ухвалено зобов’язати ОСОБА_3 демонтувати цегляний гараж, який позначений у технічному паспорті, виготовленому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 17 жовтня 2011 року на будинок №253а на вулиці Городоцькій у м.Львові, літ. «Б» розміром 4,92x8,95 м, самочинно побудований на землях комунальної власності міста біля будинків 253 та 253а на вулиці Городоцькій у м.Львові. Проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що гараж знаходиться на його присадибній ділянці, позов безпідставний, крім того, позивачем був наданий дозвіл на експлуатацію спірного гаража та укладена угода з Львівською міською радою про погодження самочинного будівництва.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до конституційних положень та вимог земельного і цивільного законодавства власник майна (землі) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що біля будинків № 253 та № 253а на вулиці Городоцькій у м.Львові побудований цегляний гараж розміром 4,92x8,95 м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою від 8 липня 2011 року. За порушення вимог ст. 97 КУпАП, на нього накладено штраф в розмірі 102 грн.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2014 року по справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третіх осіб: Львівської міської ради, ОСОБА_5, про знесення самочинного будівництва, відмовлено у задоволенні позову Залізничної районної адміністрації про знесення самочинного будівництва – гаража біля будинків 253 та 253а на вулиці Городоцькій у м.Львові. З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року вбачається, що самочинне будівництво гаража здійснив ОСОБА_3, що стало підставою для відмови у вищезазначеному позові апеляційною інстанцією. Обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, доказуванню не підлягають при вирішенні цього спору.

Згідно висновку міжвідомчої комісії при Залізничній районній адміністрації від 4 жовтня 2016 року спірний гараж підлягає демонтажу.

Головою районної адміністрації прийнято розпорядження № 712 від 11 жовтня 2016 року «Про самочинне будівництво, яке здійснив гр. ОСОБА_3О.» відповідно до п.2 якого зобов’язано ОСОБА_3 в термін до 28 грудня 2016 року демонтувати зазначений гараж. Попередження про демонтаж гаража вручено ОСОБА_3 працівниками ЛКП 27 лютого 2017 року. Добровільно розпорядження не виконане.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2В є власником будинку № 253 а на вулиці Городоцькій у м.Львові на підставі договору купівлі-продажу від 7 грудня 1999 року. 2 листопада 2011 року ОСОБА_2 та Львівська міська рада підписали угоду про погодження самочинного будівництва, у якій погоджено умови самочинного будівництва спірного гаража із сплатою 10% оціночної вартості такого для наступного узаконення. Сторони взяли на себе відповідальність за виконання взятих на себе за угодою зобов’язань (а.с.23). На виконання взятих зобов’язань ОСОБА_2 сплатив 7 824,87 грн. відповідно до квитанції № 15 від 11 листопада 2011 року (а.с.24). Міжвідомчою комісією на засіданні 25 жовтня 2011 року погоджено експлуатацію цього гаража (а.с.25).

ЛКП «Сріблястий» не заперечує проти вводу в експлуатацію спірного гаража, про що свідчить довідка від 27 грудня 2011 року (а.с.30). Місце розташування гаража погоджено ізЛМКП «Львівводоканал» відповідно до договору № 172/2001-Д (а.с.28-29).

Відтак, власником земельної ділянки (Львівська міська рада) та особою, яка здійснила самочинне будівництво, вчиняються дії, спрямовані на узаконення такого.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, а також не взяв до уваги вимоги ст.376 ЦК України про те, чи вирішено остаточно питання про визнання права власності на спірний гараж, чи порушено права інших осіб цим будівництвом, чи виконані рекомендації міжвідомчої комісії та умови угоди про погодження самочинного будівництва, чи допущено істотні порушення будівельних норм і правил. У разі встановлення такого, чи було зобов’язано особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Судом першої інстанції не враховано, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом.

Закон не виключає визнання права власності на самочинне будівництво і є достовірно встановленим, що власник земельної ділянки і ОСОБА_2 вчиняють дії на узаконення такого.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи чи особа, щодо якої встановлено ті чи інші особи. Посилаючись на цю норму, суд першої інстанції не врахував, що по справі, у якій ухвалені рішення Апеляційним судом Львівської області від 11 серпня 2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третіх осіб: Львівської міської ради, ОСОБА_5, суб’єктний склад осіб, які брали участь у справі, є відмінним від складу осіб у цій справі.

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 12 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, з участю третіх осіб: Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Львова, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про зобов’язання ОСОБА_3 демонтувати цегляний гараж розміром 4,962х8,95 м, розміщений біля будинків № 253 та 253а на вулиці Городоцькій у м.Львові, позначений літерою «Б» у технічному паспорті від 17 жовтня 2011 року на будинок № 253а на вулиці Городоцькій у м.Львові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 9 липня 2018 року.

Головуючий

Судді