Ухвала суду № 75287985, 10.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/10294/17 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 11-кп/783/486/18 Доповідач: Головатий В. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Головатого В.Я.,

суддів – Гончарук Л. Я., Маліновської-Микич О. В.,

при секретарі – Романчуку Р. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017140090003364 від 12.08.2017 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю прокурора Яворського С. М.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з дня проголошення вироку – 06 березня 2018 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення, а саме: засуджений Київським районним судом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, яке відбув повністю, щодо якого 26.09.2017 у Франківський районний суд м. Львова скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 186 КК України, а також 28.10.2017 у Личаківський районний суд м. Львова скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_1 11.08.2017, близько 12:50 год. перебуваючи на вул. Під Голоско, 17 «а» у м. Львові маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, відкрито, шляхом ривка, зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_4 золотий ланцюжок вагою 6 грам вартістю 6000 грн. з кулоном у формі цифри «вісім» вагою 1 грам, вартістю 500 грн., чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 6500 грн.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім того, просить перерахувати строк попереднього ув’язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

В обґрунтування скарги покликається на те, що у матеріалах провадження відсутні докази вчинення злочину саме ним. Зазначає, що на відеозаписі події злочину не видно, що саме він вчинив грабіж. Крім того, потерпіла ОСОБА_4 не вказала, за якими саме ознаками вона впізнала його як особу, яка вчинила злочин.

Заслухавши доповідача, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілої, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, при обставинах наведених у вироку колегія суддів вважає таким, що відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим, а його доводи про те, що зазначеного злочину він не вчиняв - спрямованими на уникнення від кримінальної відповідальності.

Зазначені твердження обвинуваченого ОСОБА_1 спростовуються зібраними та перевіреними у суді першої інстанції доказами.

Так, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_4 показала, що 11.08.2017 р., приблизно о 12:50 год. проходячи зі своєю дитиною, котра знаходилась у дитячому візку, по вул. Під Голоско, біля буд. № 17 «а» у м. Львові з її шиї ривком, невідомим мужчиною було зірвано золотий ланцюжок вагою 6 грам вартістю 6000 грн. з кулоном у формі цифри «вісім» вагою 1 грам, вартістю 500 грн., чим їй спричинено матеріальних збитків на загальну суму 6500 грн. Особу, що вчинила проти неї цей злочин вона впізнала по тілобудові та обличчю.

З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 26.12.2017 р. з фототаблицею вбачається, що потерпіла ОСОБА_4, в присутності понятих, серед пред’явлених їй для впізнання осіб, під № 1, впізнала ОСОБА_1, як особу, яка 11.08.2017 р., відкрито заволоділа, зірвавши з шиї, золотим ланцюжком з кулоном. (а.с. 24-28).

Зазначена слідча дія проведена з дотриманням вимог ст.288 КПК України та порядку передбаченому ст.231 КПК України. При цьому жодних зауважень від учасників впізнання не поступало.

Оглядом у судовому засіданні судом першої інстанції відеозапису, який міститься на DVD-R-диску, оглянутий 15.11.2017 р. та в це же день визнаний речовим доказом постановою слідчого, встановлено, що на ньому зафіксовано на вул. Під Голоско у м. Львові особу чоловічої статті, зовні схожу на ОСОБА_1, яка рухається в напрямку за гр. ОСОБА_4

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1, ствердив про те, що звільнившись у квітні 2017 р. з місць позбавлення волі до його затримання 28.09.2017 р. проживав у м.Львові, а з потерпілою ОСОБА_4 не був знайомий а тому і не підтримував жодних стосунків.

З огляду на зазначені твердження обвинуваченого ОСОБА_1, а також показання потерпілої ОСОБА_4 надані в суді першої інстанції, про те що єдиний раз бачила обвинуваченого під час вчинення злочину, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких підстави оговорювати обвинуваченого у потерпілої відсутні, і такі відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Відтак, колегія суддів вважає, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Колегія суддів вважає необґрунтованим покликання обвинувачення про необхідність йому перерахувати строк попереднього ув’язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, оскільки у вказаному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався запобіжний захід.

Істотних порушень вимог КПК, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 відмовити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому який тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7