Рішення № 75287713, 05.07.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/1748/14-ц

Провадження №2/460/83/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої–судді – ОСОБА_1

при секретарі - Юрчишині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим будинком, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 03.06.2014 року звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділення частки у спільній частковій власності.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником 1/6 частини житлового будинку №5 по вул.Дружби у м.Яворові, який складається в цілому з трьох житлових кімнат та кухні. Співвласниками даного будинку є відповідачі, яким належить 5/6 частин цього житлового будинку. У зв’язку з тим що, між ним та відповідачами виникають непорозуміння та суперечки з приводу користування вказаним житловим будинком і згоди щодо виділення в натурі належної йому частки між ними не досягнуто, просив виділити йому у натурі 1/6 частину житлового будинку № 5 по вул.Дружби в м.Яворові як об’єкт нерухомого майна.

Справа поступила в провадження судді Яворівського районного суду Львівської області Теслі Б.І. 03.06.2014 року. Ухвалою від 05.06.2014 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13.11.2014 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

08.04.2015 року провадження у справі відновлено після проведення експертизи.

20.05.2016 року позивач подав заяву про зміну предмета позову у якій просив становити порядок користування житловим будинком № 5 по вул.Дружби в м. Яворові, а саме: виділити у його користування кімнату площею 10,2 м.кв., приміщення загального користування, а саме коридор площею 6,2 м.кв., кладову площею 5.9 м.кв., коридор площею 4.6 м.кв., кухню площею 9.6 м.кв., залишити у спільному користуванні співвласників житлового будинку ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4

У зв’язку із закінченням повноважень судді Теслі Б.І., справу передано для повторного автоматизованого розподілу. У відповідності до вимог ст.11-1 ЦПК України, автоматизованою системою документообігу суду 13.05.2017 було визначено суддю Кондратьєву Н.А. для розгляду вказаної справи. Ухвалою від 15.05.2017 року справу прийнято до свого провадження суддею Кондратьєвою Н.А. та призначено до судового розгляду.

У зв’язку із набранням законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року та вступом в дію 15.12.2017 року нового Цивільного процесуального кодексу України суд ухвалив призначити справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

14.03.2018 відповідачі по справі подали відзив на позовну заяву ОСОБА_4, вказуючи на те, що в порівнянні до їхніх часток частка ОСОБА_4 є незначною і не відповідає площі окремої кімнати, якою можна було б користуватись. Позивач не враховує факту відповідно до якого відповідачам належить 5/6 частки спільного житлового будинку, вчиняє протиправні дії, самовільно проводить будівельні роботи, які приводять до руйнування і пошкодження спільного майна. Також позивач відмовляється в добровільному порядку продати відповідачам свою частку у спільному майні, не погоджується і викупити частки відповідачів. Враховуючи це позивачі звернулися до суду з позовом про припинення права на частку у спільному майні та виплату грошової компенсації з виплатою матеріального відшкодування ОСОБА_4 на його рахунок суми у розмірі 99 018 грн., що перебувають на депозитному рахунку суду. Оскільки позовні вимоги, у разі їх задоволення суттєво збільшать належну позивачу частку, на яку він не має права, позовні вимоги заперечують повністю.

20.03.2018 позивачем було подано заяву про зміну предмета позову у якій він зазначає, що відповідачі перешкоджають йому вільно користуватися належним йому майном, добровільно встановити порядок користування між співвласниками є неможливим, просить встановити наступний порядок користування спірним житловим будинком: виділити у його володіння кімнату площею 14.,2 м.кв., в якій обладнано окремий вихід на подвір’я, кімнату площею 10,6 м.кв. та 18.6 м.кв., залишити у володінні ОСОБА_4 та ОСОБА_3, приміщення загального користування залишити у володінні відповідачів та зазначає, що такий порядок користування не порушує прав інших співвласників та максимально відповідає розміру належних їм ідеальних часток.

На дану заяву 28.03.2018 року надійшов відзив відповідачів які зазначили що висновок судової будівельно-технічної експертизи №478/15 від 31.03.2015 року дав вичерпну відповідь на позовні вимоги ОСОБА_4 про неможливість виділу в натурі 1/6 частки житлового будинку №5 по вул. Дружби в м.Яворові. Проте даний висновок позивач ігнорує, намагається збільшити свою частку протиправними діями, чинить перешкоди у користуванні спільним майном. У своїх уточнених позовних вимогах позивач безпідставно просить суд виділити йому кімнату площею 14.2 м.кв., тобто у два рази більшу ніж належить йому згідно з висновку експертизи №178/15. Враховуючи дані обставини просять в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 04.05.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 15.06.2018 у задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі до вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_4 про припинення права на частину у спільному майні та виплату грошової компенсації відмовлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги у останній редакції заяви від 20.03.2018 з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивачу належить 1/6 частина житлового будинку № 5 по вул. Дружби в м. Яворові, позивач має намір проживати у вказаному будинку, оскільки він хоча і зареєстрований та має право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1, вказана квартира є дуже малої площі і у ній проживає сім’я сина позивача. Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок №5 по вул.Дружби в м.Яворові, зазначений житловий будинок загальною площею 69,3 м.кв., складається з таких приміщень: коридор площею 6.2 м.кв., кладова площею 5.9 м.кв., коридор площею 4.6 м.кв., кухню площею 9.6 м.кв., кімната площею 14.2 м.кв., кімната площею 18.6 м.кв., кімната площею 10.2 м.кв. З висновку експерта №178/15 вбачається, що частка співвласника житлового будинку з ідеальною часткою 1/ 6 в одиницях загальної площі становить 11,6 м.кв., з яких 7.2 м.кв.- житлова, 4.4 м.кв.- підсобна. Оскільки відповідно до висновку експерта виділ в натурі 1/6 частки технічно неможливий, суд вправі за заявленим позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (кімнатами, квартирами) такого будинку. Між позивачем та відповідачами з приводу володіння та користування спільним житловим будинком постійно виникають конфлікти, добровільно вирішити це питання сторони не можуть, враховуючи, що усі кімнати є роздільними, а співвласнику виділяється у користування та його частина, яка відповідає розміру його ідеальної частки у праві власності, позивач вважає за доцільне встановити наступний порядок користування житловим будинком № 5 по вул. Дружби в м. Яворові: виділити у його володіння кімнату площею 14.,2 м.кв., в якій обладнано окремий вихід на подвір’я, кімнату площею 10,6 м.кв., та 18.6 м.кв., залишити у володінні ОСОБА_4 та ОСОБА_3, приміщення загального користування залишити у користуванні відповідачів. Такий порядок користування не порушить прав інших співвласників, враховує інтереси усіх учасників спільної часткової власності та максимально відповідає розміру належних їм ідеальних часток. Зазначив, що у правовому висновку у постанові Верховного суду України від 17.02.2016 у справі № 6-1500цс15 зазначено, що потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму та порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки правовідносини щодо встановлення порядку користування спільним майном не стосуються розподілу майна для припинення спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв’язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, таке рішення не змінює розміру часток, не порушує їх прав як власників, а відтак, враховуючи, що частка позивача становить 11, 6 м.кв., а просить він виділити у користування кімнату площею 14,2 м.кв., що не значно перевищує розмір його частки, на іншу площу не претендує, у тому числі і на підсобні приміщення, оскільки з кімнати обладнано окремий вхід, вказаний порядок користування не порушить прав інших співвласників та максимально відповідає розміру їх часток, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 пояснила, що відповідачі є власниками 5/6 частин спірного житлового будинку, позивач є власником 1/6 житлового будинку, відповідно до висновку експертизи частка позивача відповідає 11,6 м.кв. загальної площі будинку та 7,2 м.кв. житлової, виділ в натурі 1/6 є неможливий, позивач не погоджується на виплату йому компенсації за його частку, та не бажає виплатити відповідачам компенсації за їх частки, однак спільне користування сторін житловим будинком теж неможливе, оскільки відповідачі з позивачем не можуть досягти порозуміння з приводу багатьох побутових проблем, у тому числі стосовно оплати комунальних послуг, проведення ремонтних робіт, будь-які пропозиції позивач сприймає негативно, не враховує, що частка відповідачів є значно більшою і постійно намагається збільшити свою частку за рахунок відповідачів. У серпні 2017 позивач самовільно, без згоди відповідачів, без виготовлення проекту реконструкції, в порушення будівельних норм і технічного плану будинку, у житловій кімнаті площею 14,2 кв.м, незважаючи на те, що житлова площа відповідно до його ідеальної частки становить 7,2 м.кв., на місці вікна зробив дверний отвір і встановив двері, чим понівечив кімнату і облаштував з кімнати прямий вихід на подвір’я. Позивач ставить вимогу про виділення йому у користування кімнату площею 14.2 м.кв, яка зазначена на поверхневому плані як 1-5, мотивуючи тим, що в ній обладнано окремий вихід, однак співвласники не давали жодного дозволу на реконструкцію будинку і така реконструкція не відповідає ДБН. Окрім того частка у житловій площі позивача становить 7,2 м.кв., що наполовину менше ніж захоплена ним кімната площею 14.2 м.кв, також позивач намагався протиправно зареєструвати у спірному будинку свого повнолітнього сина, хоча і позивач і його син забезпечені житлом та є співвласниками 1/3 частини квартири АДРЕСА_2. Оскільки кімната, на яку претендує позивач вдвічі більша від житлової площі на яку позивач має право, позовні вимоги суттєво порушують інтереси відповідачів, просить відмовити у позові повністю.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю заперечили позов, пояснили, що позовні вимоги не обґрунтовані, позивач заявляє вимоги, які суттєво порушать їх інтереси, оскільки вони є співвласниками 5/6 житлового будинку, а позивач зазіхає на значно більшу житлову площу ніж йому належить.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Спірним житловим приміщенням є житловий будинок № 5 по вул. Дружби у м.Яворові, загальною площею 69,3 м.кв., та відповідно до технічного паспорта складається з таких приміщень: коридора площею 6.2 м.кв., кладової площею 5.9 м.кв., коридора площею 4.6 м.кв., кухні площею 9.6 м.кв., кімнати площею 14.2 м.кв., кімнати площею 18.6 м.кв., кімнати площею 10.2 м.кв. Загальна площа будинку становить 69,3 м.кв., житлова 43 м.кв., допоміжна 26,3 м.кв. (а.с.5-7).

Вказаний будинок належить на праві спільної часткової власності сторонам, а саме: позивачу ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 16327344 від 17.01.2014 (а.с.4), відповідачу ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29000936 від 15.02.2011 (а.с.170), відповідачу ОСОБА_3 на 2/3 частини житлового будинку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29684026 від 15.04.2011 (а.с.173).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право власності на 1/3 частину вказаної квартири (а.с.180-182).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зверталися до Яворівського районного суду Львівської області з позовом про припинення права на частину у спільному майні та виплату грошової компенсації ОСОБА_4, рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20.01.2017 позов було задоволено, однак рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.06.2017 рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20.01.2017 скасовано у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 131-133).

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи № 178/15 від 31.03.2015 встановлено, що враховуючи частку в одиницях загальної та житлової площі співвласника житлового будинку з часткою 1/6 – 11,6 м.кв., та 7.2 м.кв. відповідно, співставляючи їх з площами, мінімально необхідними в однокімнатних квартирах згідно з п.2.23; 2.24 ДБН В.2.2.-15-2005, які складають відповідно 30,0 м.кв. та 15 м.кв., виділ в натурі 1/6 частки житлового будинку № 5 по вул. Дружби в м.Яворові Львівської області технічно неможливий (а.с.32-41).

Відповідно до акту, складеного комісією Яворівської міської ради, 15.08.2018 комісією проведено обстеження житлового будинку у м. Яворові по вул. Дружби, 5. При візуальному огляді встановлено, що розміщення конструкцій на стінах будинку не відповідає технічному паспорту (а.с.162).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується поясненнями сторін по справі, позивач зайняв кімнату площею 14,2 м.кв., в якій самовільно обладнав окремий вихід на подвір’я, відповідачі заперечують проти користування позивачем вказаною кімнатою, а відтак між сторонами є спір щодо користування житловим будинком.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд встановити порядок користування жилим приміщенням, виділивши йому у користування кімнату, площею 14.,2 м.кв., в якій обладнано окремий вихід на подвір’я, а кімнату площею 10,6 м.кв. та 18.6 м.кв., приміщення загального користування залишити у користуванні відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користуванні майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з положень вимог діючого законодавства, порядок користування жилим приміщенням, що належить на праві часткової власності, може бути встановлений у випадку, якщо такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у жилому приміщенні, а також з урахуванням їх часток у праві власності.

Суд не бере до уваги як доказ роздільності користування та відокремлення кімнати від будинку, оскільки окремий вхід до кімнати облаштований позивачем самочинно, відповідачі згоди на відокремлення кімнати не надавали, а відтак у відповідності до ст. 376 ЦК України, вказана обставина не може слугувати підставою на підтвердження його вимог.

Судом встановлено, що кімната, яку просить виділити йому позивач не відповідає його частці співвласника у житловому будинку, оскільки його частка у загальній площі становить 11,6 м.кв., у житловій площі - 7,3 м. кв, а площа кімнати, яку просить виділити позивач, становить 14, 2 кв.м., що на 6, 09 кв.м. більше його частки у житловій площі, а відтак аргументи позивача стосовно того, що у запропонованому ним порядку користування відступ від реальної частки позивача є незначним і не порушує прав інших співвласників не відповідає дійсності.

Окрім того, при встановленні порядку користування житловим будинком, необхідно дотримуватися норм ДБН, відповідно до яких для проживання людини необхідний комплекс взаємопов’язаних приміщень, який включає (як мінімум) житлову кімнату, кухню, ванну, вбиральню (або суміщений санвузол), всупереч зазначеному, позивач претендує лише на житлову кімнату, яка є непридатною для забезпечення повної життєдіяльності людини та дотримання санітарно гігієнічних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає за неможливе встановити між сторонами порядок користування житловим будинком, який пропонує позивач, оскільки такий порядок не відповідає часткам житлової площі співвласників у спільній частковій власності, порушує майнові права відповідачів, не враховує інтереси всіх учасників та не забезпечуватиме дотримання балансу часток кожного з них у праві власності.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи те, що позивач не позбавлений права користування та володіння квартирою, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 317,319, 355, 356, 358, 369, 383 Цивільного Кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим будинком – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 13 липня 2018 року.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_2, 10.09.1949, іпн НОМЕР_1, паспорт серії КА 443048, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач – ОСОБА_3, 25.05.1993, іпн НОМЕР_2, паспорт серії КС № 730958, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач – ОСОБА_4, 12.01.1956, іпн НОМЕР_3, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя Н.А.Кондратьєва