Ухвала суду № 75286409, 23.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/228/2018

Справа № 428/4601/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів Сєвєродонецького міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

суддів: Олійник В.М., Посохова І.С.,

за участі секретаря: Рочевої М.О.,

прокурора: Бардакова О.В.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сєвєродонецька кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130000000275 від 12.07.2017 року у відношенні:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше судимого,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_10, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, не працюючого, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше судимого,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_13, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_10, перебуваючого на обліку у лікаря нарколога, у лікаря психіатра на обліку не перебуваючого, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_14, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, раніше судимого,

обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017130000000275 від 12.07.2017 року у відношенні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у відкритому підготовчому судовому засіданні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 25.06.2018 року, у зв'язку з чим, у судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що метою і підставою продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України про існування яких свідчать наступні обставини. Зокрема, про можливість ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а також те, що він офіційно ніде не працевлаштований, не має міцних соціальних зв’язків. Крім того, про наявність ризику можливості незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, свідчить те, що свідками злочинів виступають особи з кола осіб з якими він перебуває у дружніх стосунках. Про наявність ризику можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, свідчить той факт, що до теперішнього часу не встановлена особа - організатор злочину відносно ОСОБА_10, а обвинувачений, знаходячись на свободі, зможе попередити вказану особу про притягнення до кримінальної відповідальності та знищити інші докази, які будуть викривати їх злочинну діяльність. Про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів. Таким чином, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.

Захисник ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м'який. Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід, мотивуючи відсутністю підстав для запобіжного заходу обраного йому раніше.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м'який.

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.04.2018 року ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області до обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 25.06.2018 року.

Згідно з положеннями ч.ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, приймаючи до уваги практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Також, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, згідно якої суд повинен забезпечувати не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд вважає, що на даній стадії процесу за обставин викладених в обвинувальному акті та клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити дані злочини.

При цьому суд виходить з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність яких, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, що може свідчити про існування ризику переховування від суду. Разом з тим, суд враховує, що свідками, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_11 злочинів, є особи, з якими він перебуває у дружніх стосунках, що свідчить про наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, до теперішнього часу не встановлена особа - організатор злочину відносно ОСОБА_10, в той час як обвинувачений, знаходячись на свободі, зможе попередити вказану особу про притягнення до кримінальної відповідальності та знищити інші докази, які будуть викривати її злочинну діяльність, що свідчить про наявність ризику можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив нові умисні злочини, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість та неусвідомлення невідворотності покарання за скоєні ним кримінальні правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції.

Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого ОСОБА_4, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не відпали, а підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу, не змінились, підстави обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює скасування або обрання іншого більш м’якого запобіжного заходу обвинуваченому, а тому колегія суддів вважає за необхідне, з урахуванням вимог ст. 331 КПК України, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому немає, так як наявні на час розгляду справи ризики продовжують існувати, тому у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 177, 178, 197, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -.

У Х В А Л И ЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_17, обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 15 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 21 серпня 2018 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Т. О. Комплєктова

Судді В.М. Олійник

ОСОБА_12