Постанова № 75285238, 12.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1093/18

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

Позивача: ОСОБА_2

Представника позивача: ОСОБА_3

Представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №57 о/с від 26.02.2018 в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_2, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_2, на службі в поліції, на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області відшкодувати ОСОБА_2, середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що саме відмова позивача від стажування у Донецькій області стало підставою його звільнення зі служби в поліції, а також що судом не встановлено причинного зв'язку між вчиненим на позивача з боку керівництва моральним та психологічним тиском щодо направлення на стажування та вимушеним написанням 24.02.2018 рапорту на звільнення.

Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили колегію суддів її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рапортом від 24.02.2018 року на ім’я начальника ГУНП в Хмельницькій області, позивач просить звільнити його із займаної посади та зі служби в поліції з 26.02.2018 на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» за власним бажанням, у зв’язку з сімейними обставинами та погіршенням стану здоров’я (а.с.139).

Згідно з витягом Наказу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №57 о/с від 26.02.2018 " По особовому складу" (далі - Наказ №57 о/с від 26.02.2018) вирішено, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнити зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) рядового поліції ОСОБА_2, інспектора СРПП №4 Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, з 26 лютого 2018, виплативши компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2018 році терміном 3 доби, встановивши премію за лютий 2018 року в розмірі 107,7 %. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 13 років 10 місяців 06 днів, з урахуванням пільгової служби - 14 років 06 місяців 07 днів. Підстава: рапорт ОСОБА_2 від 24.02.2018 (а.с. 141).

Не погоджуючись із звільненням з поліції та зазначивши, що написання рапорту здійснено під тиском керівництва, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останній у своєму рапорті від 24.02.2018 власноручно зазначив, що просить звільнити його за власним бажанням саме з 26.02.2018, що й було вирішено відповідачем, а щодо посилання позивача про написання цього рапорту під тиском судом не було встановлено об’єктивних доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, преамбулою Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно положень п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області №57 о/с від 26.02.2018 " По особовому складу" рядового поліції ОСОБА_2, інспектора СРПП №4 Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням).

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Водночас питання проходження служби поліцейськими, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, які є спеціальним законодавством, якими визначено порядок та умови звільнення поліцейського за власним бажанням в разі зазначення в рапорті дати з якої він бажає звільнитися.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 63 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Проте у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, у рапорті від 24.02.2018 року ним визначено конкретну дату звільнення - 26.02.2018 року.

За результатами розгляду вищевказаного рапорту, Головним управлінням Національної поліції України в Хмельницькій області прийнято наказ №57 о/с від 26.02.2018 " По особовому складу", яким звільнено позивача зі служби в поліції за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 26.02.2017 року.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскільки у поданому рапорті позивач самостійно визначив бажану дату звільнення з поліції та до вказаної дати не звертався до відповідача із заявою про його відкликання, звільнення позивача саме з вказаної дати, є правомірним.

Разом з тим, твердження апелянта щодо застосування до спірних правовідносин статті 38 КЗпП України, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач проходив службу в поліції, де в свою чергу порядок, умови проходження та звільнення регулюються спеціальним законодавством України, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІ та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 №3460-ІV, про що дійшов аналогічного висновку Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі №819/1145/17.

Тому суд першої інстанції правильно встановив, що питання звільнення позивача за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано цим законом, тому не може бути враховано ст. 38 КЗпП України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо недоведеності обставин про те, що рапорт був написаний ОСОБА_2 під тиском керівництва і наміру на звільнення він не мав, а бажав продовжувати працювати. А твердження позивача щодо обставин отримання документів, нероз'яснення норм законодавства та обов’язку проведення відповідачем бесіди перед тим як видати наказ про звільнення, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не доводять протиправності звільнення.

Щодо пояснень позивача, що у зв'язку з відмовою від тимчасового проходження служби в зоні АТО, керівництво чинило на нього тиск, що в результаті стало підставою для написання ним рапорту про звільнення, то колегія суддів зазначає, що відповідно до листа від 03.08.2017 року( а.с.151) на стажування в підрозділах ГУ НП в Донецькій та Луганській областях, відправлялись виключно особи, які виявили бажання, а отже вказані пояснення є необгрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 липня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6