Постанова № 75285138, 12.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1742/17

Головуючий у 1-й інстанції: Ковганич С.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити призначення пенсії,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі Тульчинське ОУПФУ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати орган пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком, відповідно до ст. 55 вищезазначеного Закону, з 23.05.2017 року.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року позов задоволено:

-визнано дії Тульчинського ОУПФУ щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2 неправомірними;

-зобов'язано Тульчинське ОУПФУ призначити та нарахувати ОСОБА_2 державну пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплачувати її щомісячно, починаючи з 23.05.2017.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що підтвердженням права проживання на території посиленого радіологічного контролю є виключно посвідчення "потерпілого від Чорнобильської катастрофи", однак позивач такого не надав, посилаючись на те, що посвідчення було ним втрачене.

Також апелянт звернув увагу на те, що органи пенсійного фонду не наділені компетенцією встановлення статусу потерпілого від катастрофи на Чорнобильській АЕС, а тому ОСОБА_2 необхідно було звернутись за дублікатом втраченого посвідчення, до органу, уповноваженого на видачу такого документа.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи судовими повістками, в судове засідання не з'явилися, однак від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося сторонами, що по досягненню 55 років, 21.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії із скороченням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для підтвердження факту постійної роботи в зоні посиленого радіологічного контролю подав копії трудової книжки, паспорта, військового квитка та довідку видану виконавчим комітетом Тульчинської міської ради від 20.07.2017 року №1928.

Рішенням комісії відповідача від 28.07.2017 року № 373/13-1-13, що оформлено Протоколом, відмовлено призначенні пенсії ОСОБА_2, оскільки постійна робота останнього або його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не підтверджені посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що документи надані позивачем на розгляд комісії, є належними та достатніми доказами на підтвердження того, що останній працював та проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року, а отже-має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В пункті 4 ч.1 ст.11 Закону № 796-XII зазначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

В частині 2 статті 55 вказаного Закону зазначено, що особи мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, згідно з частиною 3 цієї ж статті, призначення та виплата пенсій особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).

Так, за змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

В ч.3 ст.65 Закону №796-XII закріплено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Статтями 14 і 65 Закону №796 - XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Пунктом 6 Порядку №51 закріплено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Так, постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Цією постановою Тульчинський район віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 надав органу пенсійного фонду копії трудової книжки АТ-ІІІ № 6980281, паспорта Серії АА 633385, військового квитка Серії НЛ №4210011 та довідку видану виконавчим комітетом Тульчинської міської ради від 20.07.2017 року №1928, з яких встановлено, що позивач з 08.08.1986 проживає в м.Тульчині, з 01.02.1983 по 08.10.1983, з 12.10.1983 по 18.11.2005 та з 07.09.2007 працював та працює на різних посадах в м.Тульчині.

Необхідно зазначити, що вищезначені документи, надані позивачаем для підтвердження роби та проживання на території посиленого радіологічного контролю не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку.

Однак, посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_2 відповідачу не надано.

Водночас, як слідує з матеріалів справи позивачу видавалось посвідчення старого зразка-"посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4)" Серії В-ІІ №000721, порядок та форма, якого затверджені постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 червня 1991 року №44, що втратила чинність в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51.

Узв'язку з прийняттям постанови № 51, ОСОБА_2 необхідно було переоформити "посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4)" на посвідчення "потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, посвідчення Серії В-ІІ №000721 було втрачено позивачем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» яким статтю 2 (визначення категорії зон радіоактивних забруднених територій) та статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4) цього Закону виключено.

У зв'язку з виключенням обумовленої території проживання позивача з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, останній позбавлений можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до існуючого на даний час порядку.

Однак, на думку колегії суддів, дана обставина не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за наявності інших доказів, що підтверджують необхідний період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 287/50/17 (провадження № К/9901/50/17) та від 15.05.2018 року по справі № 360/869/17 (провадження № К/9901/24426/18).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4