Постанова № 75285113, 12.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1385/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року позивач, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за №56080172 від 07.05.2018 в сумі 5100,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, зокрема, в частині виплати ОСОБА_5 перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, а тому відповідач приймаючи оскаржувану у даній справі постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач не мав та не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету, згідно Постанови № 103, на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у 2018 році не виділялись, що є поважною причиною для не застосування штрафу за не виконання судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що при вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Постанова № 103 прийнята після ухвалення Вінницьким окружним адміністративним судом рішення у справі №802/2545/17, а тому не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах щодо виплати донарахованої пенсії. Разом з тим, постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року - без змін.

ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року у справі №802/2544/17-а, окрім іншого, зобов’язано ГУ ПФУ у Він. обл. провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5, згідно довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11249 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Він. обл. від 30.03.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №56080172 щодо виконання виконавчого листа №802/2544/17-а від 15.03.2018 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов’язання ГУ ПФУ у Він. обл. провести з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5 згідно довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11249 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 06.04.2018 року ГУ ПФУ у Він. обл. повідомило відповідача про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду уже виконано, оскільки ОСОБА_5 проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки № 11249. Згідно розрахунку на доплату пенсії за період з січня 2016 року по березень 2018 року головним управлінням донараховано кошти в сумі 102642,93 грн. Однак, у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань та змінами в діючому законодавстві зазначені кошти не були виплачені. Також повідомлено, що донарахована сума за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року підлягає виплаті у порядку, визначеному абз. 2 п. 3 Постанови №103, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України.

07.05.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Він. обл. винесено постанову, якою у відповідності до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», на позивача накладено штраф в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Не погодившись із прийнятою постановою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України “Про виконавче провадження” встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання рішення суду, колегія суддів вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_6, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, колегія суддів зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного ОСОБА_7 України від 30.06.2015 по справі №21-1044а15, від 20.10.2015 у справі №21-2630а15, від 02.02.2016 21-5118а15, від 22.11.2016.

За таких обставин не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст.75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Також, колегія суддів зазначає, що постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” врегульовано порядок виплати коштів за період з 01.06.2016 та в подальшому.

Відтак, станом на 07.05.2018 у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з позивача штрафу.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 07.05.2018 року, рішення Вінницького окружного адміністративного суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було виконано позивачем частково, зокрема здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_5 та здійснено йому доплату пенсії за період з січня 2018 року по березень 2018 року. При цьому, не виконаною залишилась частина судового рішення щодо виплати донарахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст.ст. 113, 117 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Так, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, якою врегульовано порядок проведення виплати перерахованих сум пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”.

Аналогічного висновку щодо порядку виплати перерахованих сум пенсії з урахуванням постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 дійшов Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 року у справі 808/1076/18 (провадження Пз/9901/32/18, № 73763736) де встановлено, що постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року набуло законної сили 02.03.2018, що підтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто після набрання чинності Постанови №103. Зазначений факт спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, в рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України Конституційний Суд України зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Спірні правовідносини у цій справі вирішувались судом першої інстанції у правовому полі, що існувало у період з 01.01.2016 (час виникнення спірних відносин) по 29.01.2018 (дата винесення судового рішення). Тож до зобов’язань, покладених цим рішенням, застосовуються нормативно-правові акти, що діяли у цей період.

За таких умов, колегія суддів вважає, що позивачем частково виконане рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року у справі №802/2544/17-а, у відповідності до вимог чинного законодавства, що діяло на час спірних правовідносин.

Також, колегія суддів наголошує, що згідно ст. ст. 1, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

В даному випадку, суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач не мав та не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету, згідно Постанови № 103, на виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у 2018 році не виділялись, що є поважною причиною для не застосування штрафу за не виконання судового рішення.

Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції мав бути врахований правовий висновок Верховного ОСОБА_7 України у справі № К/800/39668/15 та у постановах Верховного ОСОБА_7 у справах К/9901/1598/18 (405/3663/13-а) від 24.01.2018, №814/2655/14 від 21.02.2018, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 про накладення штрафу в розмірі 5100,00грн від 05.05.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, скасувати постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. прийняту відносно Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за виконавчим провадженням 56080172.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_7