Вирок № 75285097, 12.07.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/6450/16-к

1-КП/415/85/18

ВИРОК

Іменем України

12.07.18 року Лисичанський міський суд Луганскої області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Кайданович Л.В.,

прокурора Хмеленко Н.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, судимого 05 жовтня 1998 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.81 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України (1960 року), з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, 12 січня 2001 року Лисичанським міським судом за ст.140 ч.2, ст.142 ч.2, ст.206 ч.2, ст.198-2 ч.2, ст.42, ст.43 КК України (1960 року) до 6 років 06 місяців позбавлення волі, 18 лютого 2003 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.3 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 1 рік, 14 квітня 2004 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.309 ч.1, ст.70 ч.1, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років 06 місяців позбавлення волі, 30 червня 2005 року Перевальським районним судом Луганської області за ст.391, ст.71 КК України (2001 року) до 3 років позбавлення волі, 23 грудня 2008 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.3, ст.186 ч.2, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 4 років 06 місяців позбавлення волі, 11 травня 2012 року Брянківським міським судом Луганської області за ст.391, ст.71 КК України (2001 року) до 1 року 02 місяців позбавлення волі, 29 квітня 2014 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.190 ч.2, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, 23 травня 2016 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Крюківського районного суду міста Кременчуг Полтавської області від 17 лютого 2016 року (ст.72 ч.5 КК України), за відбуттям строку покарання, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, –

встановив:

08 листопада 2016 року, приблизно о 17 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи у квартирі за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_3, по вулиці В. Сосюри, 361/18, міста Лисичанська, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрав – мобільний телефон марки «Nomi», модель «І300», ІМЕІ 1)351905069585722, 2)351905069585730, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №161/11/16 від 22 листопада 2016 року, 598 гривень 36 копійок, з Sim-карткою оператора мобільного зв’язку «МТС», вартістю, відповідно до висновку вищезазначеної судової товарознавчої експертизи за №161/11/16 від 22 листопада 2016 року, 43 гривні 37 копійок, спричинивши останньому майнову шкоду на загальну суму 641 гривня 73 копійки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних у зміненому обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного у зміненому обвинувальному акті, а саме: крадіжки мобільного телефону марки «Nomi», перебуваючи у квартирі за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_3, по вулиці В. Сосюри, 361/18, міста Лисичанська, куди потрапив, на прохання знайомої, з метою виклику «Швидкої», та, в подальшому, скориставшись відсутністю уваги господаря житлового приміщення, який перебував у іншій кімнаті, 08 листопада 2016 року, у вечірній час, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. Завдана потерпілому ОСОБА_3 майнова шкода – відшкодована повністю: шляхом повернення викраденого.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, провина останнього у скоєнні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, викладеного в даному вироку, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 08 листопада 2016 року, у вечірній час, за місцем його мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_6, завітав обвинувачений ОСОБА_2, через деякий час після залишення останнім квартири, він виявив відсутність належного йому мобільного телефону марки «Nomi».

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, викладеного в даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Із рапорту старшого інспектора-чергового Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 від 08 листопада 2016 року (а.с.2) вбачається, що до правоохоронців звернулась заявник ОСОБА_5, повідомивши щодо скоєного відносно мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7 злочину, а саме, викрадання мобільного телефону.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується, від 08 листопада 2016 року (а.с.3-4) вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 повідомив до правоохоронних органів щодо скоєного відносно останнього злочину 08 листопада 2016 року, в період часу з 17 до 18 години, – крадіжки мобільного телефону марки «Nomi», модель «І300», із квартири за місцем його мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_6, при цьому, вказавши на обвинуваченого ОСОБА_2, як на особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення.

Із протоколу огляду місця події від 08 листопада 2016 року (а.с.12-14) з фототаблицею (а.с.15-17) вбачається, що співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, за участю безпосередньо потерпілого ОСОБА_3, оглянуто квартиру за місцем мешкання останнього, по вулиці В. Сосюри, 361/18, міста Лисичанська, під час проведення якого будь-яких пошкоджень вікон, вхідних дверей – не виявлено, загальний порядок у житловому приміщенні – не порушено.

Із заяви ОСОБА_6 від 19 листопада 2016 року (а.с.28) вбачається, що заявник ОСОБА_6 надав правоохоронцям мобільний телефон марки «Nomi», модель «І300», ІМЕІ 1)351905069585722, 2)351905069585730, який, зі слів останнього, той отримав від обвинуваченого ОСОБА_2

Із протоколу огляду місця події від 19 листопада 2016 року (а.с.29-30) вбачається, що співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, у заявника ОСОБА_6 вилучено мобільний телефон марки «Nomi», модель «І300», ІМЕІ 1)351905069585722, 2)351905069585730, який, зі слів останнього, той отримав від обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №161/11/16 від 22 листопада 2016 року (а.с.32-35) – загальна залишкова (дійсна) вартість викраденого майна, на момент скоєння кримінального правопорушення, тобто, на 08 листопада 2016 року, з урахуванням відсотку зносу по часу використання та втрати якості, і, за умов вільного ціноутворення на території України, складає 641 гривня 73 копійки, зокрема: мобільного телефону марки «Nomi», модель «І300», ІМЕІ 1)351905069585722, 2)351905069585730, – 598 гривень 36 копійок, Sim-картки оператора мобільного зв’язку «МТС» – 43 гривні 37 копійок.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи, в сукупності, надані в судовому засіданні пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_2, пояснення потерпілого ОСОБА_3, – які не суперечать поясненням обвинуваченого, та, відповідно, не викликають сумнівів, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, які погоджуються зі здобутими у судовому засіданні доказами, дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі, і що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні – таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, – доведено, і органи досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.185 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_2 – не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (а.с.54), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, беручи до уваги обставини інкримінованого злочину, і, одночасно, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який – не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання та у побуті – має позитивну характеристику, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю інкримінованого кримінального правопорушення, крім того, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, при цьому, також, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, в тому числі, беручи до уваги суму заподіяної протиправними діями майнової шкоди, повне відшкодування останньої та відсутність тяжких наслідків від скоєного, а також, з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_3, як у судовому засіданні під час судового розгляду, так і у наданій до суду заяві, який на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисний злочин, який – є корисливим та, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, крім того, інкримінований злочин – вчинено в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де обвинувачений відбував покарання за попереднім вироком суду, і, – за скоєння умисних кримінальних правопорушень, в тому числі, – за аналогічних обставин, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства, – у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 29 листопада 2016 року (а.с.81), слід обчислювати з 29 листопада 2016 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється – з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання.

При цьому, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання – у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), – вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 29 листопада 2016 року (Ухвала слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 29 листопада 2016 року (а.с.81) – до 20 червня 2017 року, включно (до дня набрання Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року чинності): з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до ст.5 КК України, – закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України), при цьому, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ст.5 ч.4 КК України).

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу – у вигляді тримання під вартою, застосованого, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 29 листопада 2016 року (а.с.81), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, – суд не вбачає.

Процесуальні витрати по справі – у сумі 450 гривень (а.с.36), пов'язані із залученням експертів щодо проведення судової товарознавчої експертизи за №161/11/16 від 22 листопада 2016 року (а.с.32-35), у зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди, під час провадження досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «Nomi», модель «І300», ІМЕІ 1)351905069585722, 2)351905069585730, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.58,59),

– підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому покарання – у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 03 (три) місяця.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, – тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 29 листопада 2016 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 29 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

450 (чотириста п’ятдесят) гривень за проведення судової товарознавчої експертизи.

Речовий доказ по справі:

мобільний телефон марки «Nomi», модель «І300», ІМЕІ 1)351905069585722, 2)351905069585730, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

– повернути потерпілому ОСОБА_3

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: