Постанова № 75285039, 10.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/9231/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Дацюк О.І.

Номер провадження 22-ц/778/1966/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року у справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 08 квітня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва «Реконструкція кіоску з літнім майданчиком під павільон-магазин за адресою: вул. Косигіна, 12, м. Запоріжжя», замовником якого є ОСОБА_3

Згідно з п. 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість будівництва визначена у розмірі 250 000 гривень.

Рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77 затверджено Порядок пайової участі замовників забудови земельної ділянки у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя.

Оскільки внаслідок не укладення замовником будівництва договору пайової участі позивачу заподіяно збитки у вигляді неодержаних доходів у сумі 25 000 гривень, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму збитків у розмірі 25 000 гривень та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22 листопада 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року у позові Запорізької міської ради відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову Запорізькій міській раді про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що без укладення договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя з визначенням конкретних умов сплати коштів та суми коштів ОСОБА_3 не мав підстав для їх сплати. Крім того, суд першої інстанції зазначав, що позивачем не доведено і наявності вини ОСОБА_3 у спричинені збитків, оскільки ані Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області, ані посадові особи Запорізької міської ради не вчинили жодних дій направлених на укладання договору з відповідачем.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного і всебічного з’ясування фактичних обставин справи, прав і обов’язків сторін, а тому з ними не можна погодитися.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77 затверджено Порядок пайової участі замовників забудови земельної ділянки у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя.

10 вересня 2014 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 40 «Про внесення змін до порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.2 Порядку договір про пайову участь укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації уповноваженим органом звернення замовника про його укладання, але до прийняття об'єкта до експлуатації.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

08 квітня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію № ЗП 082140930898 про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва «Реконструкція кіоску з літнім майданчиком під павільон-магазин за адресою: вул. Косигіна 12, м. Запоріжжя», замовником якого є ОСОБА_3

Згідно з п. 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість будівництва визначена у розмірі 250 000 грн.

16 квітня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію № ЗП 142141550364 про готовність об'єкта до експлуатації, відповідно до якої здійснено реконструкцію вже існуючого об'єкта без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) забудова території здійснюється шляхом розміщення на ній об'єктів будівництва. До будівництва належить нове будівництво, реконструкція, реставрація та капітальний ремонт об'єкта будівництва (архітектури) (п. 3 ст. 10 Закону та ч. 1 ст. 9 Закону).

Згідно з п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт», до будівельних робіт, зокрема належать роботи з реконструкції, в тому числі вже існуючих будівель.

Крім того, відповідно до п. 3.21 Державних будівельних норм «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ДБН А.2.2-3:2014, реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо); забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткові збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умов їх автономності).

Отже, реконструкція здійснюється на об'єктах будівництва, які вже введені в експлуатацію, шляхом перебудови та передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення.

З декларації № ЗП 082140930898 про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва «Реконструкція кіоску з літнім майданчиком під павільон-магазин за адресою: вул. Косигіна 12, м. Запоріжжя», вбачається, що п. 12 визначені Техніко-економічні показники об’єкта (з урахуванням результатів технічної інвентаризації), в якому зазначено опис об’єкта: несучі конструкції фундаменти – бетон, стіни – блоки з пінобетону з облицюванням сайдінгом, перекриття – металевий швелер (а.с. 11-14).

Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77, прийнятим на підставі цього Закону, визначено строк і порядок укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Зокрема, пунктом 2.1 Порядку визначено, що договір про пайову участь укладається з виконавчим комітетом Запорізької міської ради до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Аналіз положень частин другої, третьої, дев'ятої статті 40 Закону № 3038-VI дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу самоврядування.

Визначений частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI і пунктом 6 Розділу ІІ Порядку строк (15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Так, невиконання зобов'язання з укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк (не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію або від відповідальності за порушення обов'язку прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 3-1323гс16).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення, неправильно застосував норми матеріального права, а саме допустив неправильне тлумачення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до статей 2, 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що відповідач є замовником будівництва (реконструкції), а тому реконструкція, здійснена ним, охоплюється законодавчим визначенням забудови, виходячи з вказаних положень законодавства.

Згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов’язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

З огляду на зазначене, колегія приходить до висновку, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов’язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв’язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

За таких обставин, вимоги Запорізької міської ради щодо стягнення з відповідача шкоди в сумі 25000,00 грн. є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Аргументи апеляційної скарги є виправданими.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати за подачу позову в розмірі 1218,00 грн. та 1827,00 грн. – за подання апеляційної скарги ( а.с. 2, а.с. 197), а всього 3045.00 грн. Сума судових витрат в розмірі 3045.00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року у цій справі скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Запорізької міської ради суму збитків в розмірі 25000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Запорізької міської ради судові витрати в розмірі 1218,00 грн. – за подання позовної заяви та 1827,00 грн. – за подання апеляційної скарги, а всього 3045,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.07.2018 року.

Головуючий

Судді: