Постанова № 75284950, 12.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2303/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Курило Л.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 (головуючий суддя Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 26.04.18 р.) по справі № 820/2303/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнень позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність (дії) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах, зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.06.2017 №100/33393-2003010716, протиправними;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. пенсію без обмеження максимальним розміром в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах, зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.06.2017 №100/33393-2003010716, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2016 р.;

- подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації в розмірі, який зазначений у довідці від 12.10.2017 р. №648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011 р.;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2017 р. з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації, розмір яких зазначений у довідці від 12.10.2017 р. №648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011 р., здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.03.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням грошового забезпечення, встановленого законодавством для поліцейський в розмірах, зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.06.2017 №100/33393-2003010716.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. пенсію в розмірі, зазначеному у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 23.03.2018 №100/33393-2003010716.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344).

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме: щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації в розмірі, який зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011, та зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2017 року з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації, розмір яких зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.03.2017 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в цій частині, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права, порушення судом прав позивача як людини, а саме права як людини, які передбачені ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що грошова допомога на оздоровлення, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Вказана правова позиція позивача узгоджується з позицією Верхового Суду, яка викладена в постанові від 06.02.2018 року по справі № 761/28228/15-а (провадження № К/9901/3762/18).

Також, посилаючись на положення Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), позивачем вказано, що врахування видів грошового забезпечення залежить від того, чи сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Якщо такі внески сплачувалися, то пенсіонер має право на включення у розрахунок пенсії грошового забезпечення, з якого такі внески утримані.

В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів не утримання та не сплати єдиного соціального внеску з грошової допомоги на оздоровлення, індексації.

В свою чергу, судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 3 ст. 242 КАС України, повно і всебічно зазначені обставини з’ясовані не були.

Окрім того, право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь - який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Наведене вище, на думку позивача та його представника, свідчить про те, що рішення суду першої інстанції в частині, яке оскаржується, не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача посилається на постанови Харківського окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного адміністративного суду, ухвалені в подібних правовідносинах не на користь органу владних повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що такий документ, як “довідка про одноразові додаткові види грошового забезпечення" Порядком № 3-1 не передбачена. Таким чином, довідка № 648 від 12.10.2017 р. не відповідає вимогам п.7 Порядку № 3-1, вона має суто інформаційний характер та не призначена для обчислення пенсії.

Оскільки оформлення заяви не відповідає Додатку 1 до пункту 7 Порядку № 3-1, її розглянуто в порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”. Позивачу надано відповідь листом від 20.03.2018 р. № 2013/Б-13 .

Щодо безпідставності вимог про врахування грошової допомоги на оздоровлення та індексації у складі грошового забезпечення при обчисленні пенсії, відповідачем зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

Така правова позиція відповідача узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 по справі № 286/2987/16а.

Крім того, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.03.2018 по справі № 813/758/17, відповідач зазначає, що грошова допомога на оздоровлення та індексація не можуть бути враховані до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії, оскільки:

- ці виплати не відносяться до надбавок, доплат чи підвищень, вони не є щомісячними, а відносяться до разових платежів;

- індексація носить компенсаційний характер, ЄСВ (а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) на неї не нараховувались, а відповідно, і не сплачувались, про що чітко зазначено в довідці № 648 від 12.10.2017;

- в довідці № 648 від 12.10.2017 зазначено тільки про нарахування, але не про сплату ЄСВ з грошової допомоги на оздоровлення (в той час як юридичне значення має саме сплата ЄСВ). В той же час інформація щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на ОСОБА_1 за період до вересня 2011 року в ГУ ПФУ відсутня.

Окрім того, відповідач, посилаючись на положення ст.ст. 122, 123 КАС України, зазначає про те, що з урахуванням часу звернення позивача до суду з заявою про збільшення позовних вимог (29.03.2018), в якій фактично заявлені нові вимоги (щодо грошової допомоги на оздоровлення та індексації), які базуються на інших підставах, наявні підстави для залишення без розгляду позову в частині вимог, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду - по 29.09.2017 року включно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому з 14.09.2011 р. призначена пенсія за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ".

22 березня 2017 року МВС України було направлено лист до Пенсійного фонду про необхідність перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2016 року.

Пенсійний фонд України повідомив Головні управління Пенсійного фонду України в областях про необхідність складання списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Харківській області списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії.

Ліквідаційна комісії ГУ МВС в Харківській області направила до Пенсійного фонду довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.06.2017 №100/33393-2003010716.

Однак у встановлений законодавством строк Головне управління Пенсійного фонду України не здійснило перерахунок пенсії позивача.

Окрім того, при оформленні документів для призначення пенсії УДАІ ГУ МВСУ в Харківській області не зазначено в довідці про грошове забезпечення від 01.11.2011 року № 535 відомості про складові грошового забезпечення, які позивач отримував під час проходження служби, а саме: грошову допомогу на оздоровлення, індексацію.

У жовтні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВСУ в Харківській області з заявою про надання нової довідки про грошове забезпечення із зазначенням відомостей про складові додаткових видів грошового забезпечення, які він отримував під час проходження служби, а саме грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, індексації.

Ліквідаційна комісія УДАІ ГУ МВСУ в Харківській області надала нову довідку від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011, в якій зазначені відомості про грошову допомогу на оздоровлення, індексацію, які позивач отримував під час служби (а.с. 49).

27.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив залучити вказану довідку до його пенсійної справи та прийняти рішення щодо перерахунку та виплати йому пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації, розмір яких зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 (а.с. 48).

Оскільки, на думку відповідача, оформлення зазначеної заяви не відповідало Додатку 1 до пункту 7 Порядку № 3-1, її розглянуто в порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”.

Позивачу надано відповідь листом від 20.03.2018 р. № 2013/Б-13, відповідно до якого для проведення перерахунку пенсії з урахуванням одноразових грошових виплат, встановлених наказами МВС України, немає підстав (а.с. 50).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. з урахуванням грошового забезпечення, встановленого законодавством для поліцейський в розмірах, зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.06.2017 №100/33393-2003010716, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. пенсію в розмірі, зазначеному у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 23.03.2018 №100/33393-2003010716, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем рішення суду в частині позовних вимог, які були задоволені, в апеляційному порядку оскаржене не було.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, вимог апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації в розмірі, який зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011, та зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2017 року з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, індексації, розмір яких зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.03.2017 року.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, з огляду на таке.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України №2262-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 41 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за № 638/15329).

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2015 від 13.05.2015 р., відповідно до якого “в положеннях першого речення частини третьої статті 63 Закону перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення, є вичерпним”, оскільки вказане рішення Конституційного Суду стосується порядку перерахунку пенсій в зв'язку з встановленням Кабінетом Міністрів України нової щомісячної додаткової грошової винагороди, а не видів грошового забезпечення, з яких має бути визначений розмір пенсії.

Щодо включення до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, сум індексації, колегія суддів зауважує, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Зазначені висновки підтверджуються правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.02.2018 року по справі № 522/9660/16-а, від 06.02.2018 року по справі № 761/28228/15-а.

Матеріалами справи підтверджено, що в довідці від 12.10.2017 р. № 648, виданій ОСОБА_1, чітко зазначено, що на матеріальну допомогу на оздоровлення нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648, що зумовлює задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

В свою чергу, з вищезазначеної довідки від 12.10.2017 р. № 648 вбачається, що з сум індексації страхові внески згідно діючого законодавства на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не сплачувались.

Таким чином, вимоги позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням індексації, розмір якої зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648, задоволенню не підлягають.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що частина позовних вимог знаходиться за межами передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України (в редакції, станом на час звернення позивача до суду) шестимісячного строку звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Враховуючи дату звернення позивача до суду (29.03.2018 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 29.09.2017 року.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати пенсії є щомісячними, а відтак, позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду.

Стаття 51 цього Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на яку посилається позивач в позовній заяві, не може бути застосована у даному випадку, оскільки приписи наведеної норми застосовуються у випадках нарахування органом Пенсійного фонду належної до сплати суми пенсії, однак не виплаченої з вини органу.

Що стосується даних правовідносин, то позивач оскаржує в суді неправомірні, як на його думку, дії органу Пенсійного фонду щодо ненарахування та невиплати належної суми пенсії, тобто підтверджує право на нарахування та виплату надбавки до пенсії.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2018 року по справі №750/6738/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом за період з 01.03.2017 року по 28.09.2017 року включно, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у вищезазначеній частині були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначені положення Кодексу, підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, сплачені за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі (352,40 + 1057,20 грн. = 1409,60 грн.), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, п.2, 3 ч.1 ст. 315, 317, 319, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 820/2303/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, який зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховану ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011 р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.09.2017 року з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховану ОСОБА_1 за період з 01.09.2009 р. по 31.08.2011 р.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не перерахунку пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення з урахуванням індексації, та зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з грошового забезпечення з урахуванням індексації, розмір якої зазначений у довідці від 12.10.2017 р. № 648 про одноразові додаткові види грошового забезпечення - відмовити.

Вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.03.2017 року по 28.09.2017 року включно - залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 820/2303/18 - залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4