Постанова № 75284949, 11.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/7573/17 Головуючий у 1 інстанції Жупанова І.Б.

Провадження № 22-ц/778/2481/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову зазначено, що між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу від 14.08.2014 року №SAMDNWFD0070223661900 (далі – договір банківського вкладу). На підставі цього договору відкрито рахунок №26307613712179, тип рахунку «Депозит плюс», на який позивачем внесено грошові кошти. Договір банківського вкладу було укладено строком на 3 місяця, однак строк його дії щоразу після закінчення автоматично продовжувався на такий самий термін. На підтвердження факту укладання договору банківського вкладу позивач посилається на довідку відповідача від 28.07.2017 року 23:16 №R76VS46TRJ376H5F, в якій зазначений перелік договорів банківського вкладу, що були укладені між позивачем та відповідачем. В порядку досудового врегулювання спору представник позивача звернувся до відповідача листом від 10.11.2017, в якому заявив про не продовження терміну дії договору банківського вкладу та вимагав повернення банківського вкладу позивачу. Відповідач банківський вклад не повернув, у зв’язку із чим позивач вважає своє право порушеним.

Враховуючи вищенаведене просила суд стягнути з відповідача вклад у розмірі 148518,49 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 банківський вклад у розмірі 152555 грн. 97 коп. згідно договору банківського вкладу від 14.08.2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано оригіналу договору банківського кладу та оригіналу квитанції на підтвердження внесення грошових коштів. Рішення суду першої інстанції щодо виникнення у Банку зобов’язання про повернення коштів за договором банківського вкладу ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч.6 ст. 81 ЦПК України. Крім того, адреса позивача не відповідає адресі в комплексах Банку, фінансовий телефон не є телефоном стільникового оператора України, у зв’язку з чим, позивачу необхідно пройти повторну верифікацію в банку.

ОСОБА_4 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відсутність в матеріалах справи договору банківського вкладу та квитанції про зарахування коштів на депозитний рахунок не спростовує самого факту укладання цього договору та внесення коштів, оскільки ці обставини визнано відповідачем та підтверджуються матеріалами справи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 14.08.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070223661900, тип вкладу «Депозит плюс», строк договору 3 місяці. На підставі договору банківського вкладу відкрито депозитний рахунок №26307613712179, на який позивачем внесено грошові кошти. Згідно з довідкою відповідача від 11.04.2018 року 16:46 № D5JLQPU1DL5QC1L6, станом на 11.04.2018 року на рахунку №26307613712179 знаходиться 152555,97 грн.

В суді першої інстанції представник відповідача визнав факт укладання договору та підтвердив актуальний розмір банківського вкладу.

Судом вірно встановлено, що факт укладання договору банківського вкладу та внесення позивачем грошових коштів на депозитний банківський рахунок підтверджується довідками відповідача від 28.07.2017 23:16 №R76VS46TRJ376H5F та від 11.04.2018 року 16:46 № D5JLQPU1DL5QC1L6, які є належними та допустимими доказами.

10.11.2017 року на адресу відповідача представником позивача направлено вимогу про повернення банківського вкладу. Відправка вказаного листа підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 10.11.2017 року №0469. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Укрпошти, поштове відправлення №6910501078814 було вручено відповідачу 20.11.2017 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (частини 1, 2 статті 1058 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Фінансовою послугою є операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Обов’язок відповідача повернути позивачу банківський вклад на першу вимогу позивача підтверджується змістом положень ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладання договору банківського вкладу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що всупереч вищевказаним вимогам законодавства відповідач не виконав зобов’язання щодо повернення позивачу банківського вкладу.

Згідно з положеннями ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів встановила, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права позивача шляхом стягнення з відповідача суми банківського вкладу у заявленому розмірі.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: