Постанова № 75284934, 11.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №313/765/17 Головуючий у 1 інстанції Кравцов С.О.

Провадження № 22-ц/778/1243/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2017 року по справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що 24.09.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 1 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов укладеного договору - відповідач має своєчасно надавати грошові кошти для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором

Відповідач не виконує покладені на неї заявою зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. В наслідок чого станом на 31.10.2016 року утворилася заборгованість в сумі 30998,05 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 1297,64 грн., по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 23748.12 грн., по пені та комісії в сумі 4000,00 грн., а також штраф в сумі 1952,29 грн. (фіксований та процентний).

Просило суд стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість в сумі 30998,05 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 479,08 грн., по процентам в сумі 1263, 60 грн. та пеню в сумі 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати пропорційно та стягнуто з відповідача 115,76 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції належним чином не досліджений розрахунок заборгованості та докази, що містяться я в матеріалах справи. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Згідно умов укладеного договору виконання зобов’язань визначено щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступним за звітним. Перебіг позовної давності починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд не визначився з початком її перебігу, оскільки без установлення обставин щодо обов’язку відповідачем погашення заборгованості частинами (періодичними щомісячними платежами) або погашення кредиту у повному розмірі, не пізніше останнього місяця, указаного на платіжній картці, неможливо визначити початок перебігу позовної давності , передбачений ст. 253 ЦК України, та його переривання, а від вирішення питання про сплив позовної давності до основної вимоги залежить і вирішення питання про сплив такої і до додаткових вимог. Крім того, відповідно до п. 1.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалість у 50 років».

ОСОБА_4 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність і законність рішення суду першої інстанції. Із долученої до матеріалів справи копії витягу з Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що вони не містять її підпису, зокрема в частині узгодження п. 1.1.7.31 щодо зміни тривалості позовної давності в бік її збільшення до 50 років. Тому, оскільки між нею та Банком не було укладено в письмовій формі договору про збільшення позовної давності, то і немає підстав для застосування вищезазначеного п. 1.1.7.31 Умов і правил надання банківських послуг щодо спірних правовідносин, а слід керуватися нормою ст.. 257 ЦК України про встановлення загальної позовної давності тривалістю у три роки. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо початку перебігу строку позовної давності та враховуючи подання нею заяви про застосування строку позовної давності, обґрунтовано застосував до частини позовних вимог положення ч.4 ст. 267 ЦК України та задовольнив позов частково.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 24.09.2012 року згідно укладеного договору № б/н відповідач ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 1300,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України встановлено, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та ЦК України.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 ставить питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 1297,64 грн., по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 23748.12 грн., по пені та комісії в сумі 4000,00 грн., а також штраф в сумі 1952,29 грн. (фіксований та процентний). Період розрахунку становить понад 3 роки (з 04.11.2012 року по 31.10.2016 року).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання основного зобов’язання, але не більше ніж за один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

З наданої довідки про умови кредитування сторонами передбачена пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. У той самий час, вищевказаними Умовами та Тарифами передбачено сплату штрафів як вид цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів грошових зобов’язань більш ніж на 30 днів та оплати процентів, що є подвійною відповідальністю боржника (п. 2.1.1.12.6.1., п. 2.1.1.12.7.4., п. 2.1.1.7.6., п. 2.1.1.12.6.2. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, атому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна давність за вимогами позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 818,56 грн., за процентами в сумі 1099,21 грн. (з 04.11.2012 року по 01.06.2014 року) та по пені в сумі 3500,00 грн. (з 01.03.2013 року по 31.05.2016 року) на час пред'явлення позивачем позову - сплила, та відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 479,08 грн., про процентам в сумі 1263,60 грн. та пеню в сумі 500,00 грн.

Колегія суддів встановила, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалість у 50 років», є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що він вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із долученої до матеріалів справи копії витягу з Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що вони не містять її підпису, зокрема в частині узгодження п. 1.1.7.31 щодо зміни тривалості позовної давності в бік її збільшення до 50 років. Оскільки між ОСОБА_4 та Банком не було укладено в письмовій формі договору про збільшення позовної давності, то і немає підстав для застосування вищезазначеного п. 1.1.7.31 Умов і правил надання банківських послуг щодо спірних правовідносин, а слід керуватися нормою ст.. 257 ЦК України про встановлення загальної позовної давності тривалістю у три роки.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: