Постанова № 75284925, 11.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/973/17 Головуючий у 1 інстанції Воробйов А.В.

Провадження № 22-ц/778/2443/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальних збитків заподіяних в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_3І, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків заподіяних в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 16 серпня 2017 року до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Моторне (транспортне) страхове бюро України.

В обґрунтування позову зазначав, що 08 жовтня 2016 року об 11-25 год., ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом „ВАЗ 21093”, державний номерний знак НОМЕР_1, при виїзді з прилеглої території будинку за адресою вул. Незалежної України, 39-б у м. Запоріжжя, не надала переваги у русі автомобілю „Daewoo Lanos”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі по вул. Незалежної України, та скоїла і ним зіткнення, чим порушила п.10.2 ПДР. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4 автомобілі отримали механічні ушкодження, завдано матеріальних збитків.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 року ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно акту виконаних робіт №681 від 08.10.2016 року вартість відновлюваного ремонту його автомобіля склала 11 820 грн..

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 11820 грн., а також судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що 08.10.2016 року об 11-25 год., ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом „ВАЗ 21093”, державний номерний знак НОМЕР_1, при виїзді з прилеглої території будинку за адресою вул. Незалежної України, 39-б у м. Запоріжжя, не надала переваги у русі автомобілю „Daewoo Lanos”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі по вул. Незалежної України, та скоїла і ним зіткнення, чим порушила п.10.2 ПДР. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4 автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні вищезазначеної ДТП, передбаченого та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_5 №681 приймання виконаних робіт по наданню послуг – ремонт автомобілю від 08.10.2016 року, було виконано ремонтні роботи автомобілю „Daewoo Lanos”, державний номерний знак НОМЕР_2 на загальну суму 11820 грн..

Відповідно до положень ч.ч.2, 5 ст. 1187, ч.1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року №4, - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право володіння автомобілем „Daewoo Lanos”, державний номерний знак НОМЕР_2 та не надано належних та допустимих доказів розміру завданої шкоди.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки відповідно до п. 13 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року зазначено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Відповідно до запису в реєстраційному документі на транспортний засіб - свідоцтві ОСОБА_3 має право керувати вказаним транспортним засобом (а.с.115).

Таким чином, законність володіння ОСОБА_3 транспортним засобом в момент скоєння ДТП підтверджується належними та допустимими доказами - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2016 року, за якою ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які доводять розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можливо з огляду на наступне.

Позивачем в якості обґрунтування розміру позовних вимог надано Акт виконаних робіт №681 від 08.10.2016 року. В акті виконаних робіт зазначено конкретну послугу - «ремонт автомобіля Daewoo Lanos AP5674AX після ДТП» та вказано конкретний перелік послуг, які здійснено на відновлення стану автомобіля після ДТП, також надано дублікат квитанції до прибуткового касового ордера №914 від 08.10.2016 р. на суму 11820 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сттатею 77 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний Акт є неналежним та недопустимим, оскільки не містить даних щодо предмет)' доказування.

З такими висновками суду погодитися неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином Акт виконаних робіт №681 від 08.10.2016 року, який надано Позивачем в якості доказу, який обґрунтовує розмір понесених витрат має всі реквізити, яким має відповідати первинний бухгалтерський документ.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір сплачений ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовною заявою у розмірі 640 грн. (а.с.1) та сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 960грн. (а.с. 112) на загальну суму 1 600 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальних збитків заподіяних в наслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 11 820 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 600 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуючий

Судді: