Постанова № 75284591, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/125/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання: Медяник А.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Агроекологія", Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, суддя Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.03.18 по справі № 816/125/18

за позовом Приватного підприємства "Агроекологія"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2018 року позивач ОСОБА_4 підприємство "Агроекологія" (надалі - ПП "Агроекологія") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.12.2017:- №0014251401, в частині суми 72 916,25 грн, яка складається із збільшеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в розмірі 58 333,00 грн та штрафних санкцій - 14583,25 грн; - №0014271401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 130 795,65 грн, в т.ч. за основним зобов'язанням - 100 279,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 069,85 грн, за пенею - 5 446,41 грн; - №0014281401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (військовий податок) на загальну суму 8 937,71 грн, у т.ч. за основним платежем - 6852,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 372,17 грн; - №0014261401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 28 089,63 грн, у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 089,63 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період , який перевірявся був суб'єктом спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість. Для провадження господарської діяльності з виробництва сільгосппродукції підприємством був придбаний легковий автомобіль Ford Fiesta, сума ПДВ з вартості якого була включена до податкової декларації з ПДВ (скорочена). Проте, податковий орган з посиланням лише на ту обставину, що даний автомобіль не використовується безпосередньо у виробництві сільгосппродукції, неправомірно заперечує право платника на включення суми ПДВ з вартості придбання такого автомобіля до декларації з ПДВ (скороченої). Так само неправомірно відповідач заперечує право підприємства на віднесення до складу компенсації працівнику витрачених коштів згідно з поданим звітом витрат на закордонні відрядження. На думку позивача, висновок перевірки про відсутність документів, які б підтверджували зв’язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства не відповідає дійсності, оскільки відрядження генерального директора ОСОБА_5 у Німеччину в м. Нюрнберг з 10 лютого по 04 березня 2017 року мало господарську направленість, документи, що це підтверджують, були надані в ході перевірки. Висновок перевірки щодо відсутності права у позивача на використання коштів зі спеціального рахунку ПДВ на інші виробничі цілі з огляду на наявність у підприємства заборгованості перед вітчизняними постачальниками товарів, робіт, послуг по кожному звітному періоду, гарантованого нормою п. 209.2 ст. 209 ПК України, не відповідає фактичним обставинам справи, так як відповідач помилково вважає, що ці кошти не пов’язані з виробничими цілями. В дійсності ж кошти зі спец рахунку ПДВ були використані на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, оскільки ФОП ОСОБА_6 є постачальником цих виробничих факторів (послуги з перевезення зерна вантажним автотранспортом).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини встановлені перевіркою . Вважає, що відповідачем встановлено факти недотримання позивачем, як суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ вимог податкового законодавства, що полягає у порушенні правил використання коштів зі спеціального рахунку ПДВ, а також фактом отримання додаткового блага працівником підприємства та не нарахування підприємством – податковим агентом податків і зборів на таке благо.( а.с. 220-226 том 1)

15 березня 2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву Приватного підприємства "Агроекологія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 №0014271401 в частині збільшення Приватному підприємству "Агроекологія" грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 47 995 (сорок сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 31 коп., у тому числі: податкове зобов'язання - 36 797,40 грн, штрафна санкція - 9 199,35 грн, пеня - 1 998,56 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 №0014281401 в частині збільшення Приватному підприємству "Агроекологія" грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3 279 (три тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн 68 коп., у тому числі: податкове зобов'язання - 2 514,49 грн, штрафна санкція - 628,62 грн, пеня - 136,57 грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що суд дав неналежну оцінку доводам позивача про те, що кошти в розмірі 302 000 грн., які включають в себе витрати на лікування були видані позивачем ПП «Агроекологія» Лук»яненко Г.В. на підставі договору позики ( поворотної фінансової допомоги) № 15 від 03.03.2017 року. Керуючись імперативними положеннями пп.165.1.31 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України вищезазначені витрати на лікування не являються загальним оподаткованим доходом фізичної особи Лук»яненко ОСОБА_7, база для оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, в даному випадку – відсутня. Крім того вважає, що помилкове відображення в бухгалтерському обліку витрат на оплату медичних послуг у складі витрат по службовому відрядженню, не може бути підставою для визнання коштів, наданих на лікування, доходом фізичних осіб, оскільки фактично Лук»яненко Г.В. доходу, в розумінні податкового кодексу України не отримував. Також позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові про скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1, оскільки в розумінні п.209.2 ст. 209 ПК України ФОП ОСОБА_6 являється постачальником виробничих факторів, а послуги по перевезенню зерна та силосу під час збирання врожаю при виконанні польових робіт від поля до складу є супутними послугами по постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується або збирається безпосередньо платником. Крім того, фактично підставою нарахування даного грошового зобов’язання слугував висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) суми ПДВ за податковою накладною на придбання легкового автомобіля Ford Fiesta, який не використовується безпосередньо у виробництві сільськогосподарської продукції, так як легковий автомобіль не може бути основною або невід’ємною складовою процесу виробництва сільгосппродукції. Нормативно-правове обґрунтування даної позиції ґрунтується на твердженні податкового органу про те, що включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування суми ПДВ від вартості придбаного легкового автомобіля суперечить умовам визначеним п.п. 209.15.1. п. 209.15 ст. 209 ПК України, за змістом яких виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПП «Агроекологія» , також посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують зв’язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства. В розпорядженні по підприємству не визначено конкретну мету виїзду за кордон, завдання, очікуваний результат, організацію до якої відряджений.

У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області позивач ПП «Агроекологія» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Агроекологія» відповідач ОСОБА_8 управління ДФС у Полтавській області просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиви на апеляційні скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, що ПП «Агроекологія» (місцезнаходження: с. Михайлики, Шишацький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24089080) зареєстроване як юридична особа 03.08.1998. Відповідно до записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед зареєстрованих видів діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби, свиней, інших тварин, змішане сільське господарство тощо. ПП «Агроекологія» зареєстроване сільськогосподарським підприємством суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01.01.2009 до 01.01.2017 (а.с. 108 т. 2).

У період з 23.10.2017 по 17.11.2017 відповідачем ГУ ДФС у Полтавській області, на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області від 13.10.2017 №2437 та направлень на перевірку від 19.10.2017 №3048, №3049, №3050, №3051, №3076, у порядку пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) була здійснена документальна планова виїзна перевірка ПП «Агроекологія» з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017, результати якої оформлено актом від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080.

В результаті перевірки відповідачем виявлено порушення підприємством позивача норм чинного законодавства, а саме:1) п. 189.1 ст. 189, пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209, п. 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижена сума податкового зобов’язання декларації з ПДВ (загальної) на загальну суму 87072 грн; занижена сума податкового зобов’язання декларації з ПДВ (скороченої) на загальну суму 333 641,00 грн; порушені терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 8359,33 грн; неправомірно застосовано пільгу з ПДВ на загальну суму 22 471,70 грн;

2) пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України внаслідок здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального на загальну суму 1180,00 грн, відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПК України сума штрафної санкції складає 100% вартості реалізованого пального;

3) пп. 267.1.1 п. 267.1, пп. 267.2.1 п. 267.2, пп. 267.8.1 б) п. 267.8 ст. 267 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з транспортного податку на загальну суму 100000,00 грн;

4) п. 46.1 ст. 46, п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України внаслідок не подання декларації з транспортного податку за 2016 рік, за 2017 рік;

5) ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні імпортного контракту №10-10 від 27.04.2016, укладеного з компанією «IWK Metall-und Maschinenbau GmbH», Австрія, стосовно несвоєчасного надходження товару на територію України в сумі 13 767,00 євро на 2 дні (з 28.07.2016 по 29.07.2016); при виконанні імпортного контракту послуг №BioFach-17/11 від 31.08.2016, укладеного з компанією Research Institute of Organic Agriculture (FiBi), Швейцарія, стосовно несвоєчасно виконаних робіт в сумі 2 950,00 євро на 8 днів (з 08.02.2017 по 15.02.2017);

6) абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого порушено вимоги податкового законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 100 279,39 грн за березень 2017 року;

7) абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого порушено вимоги податкового законодавства в частині правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету у загальній сумі 6 852,43 грн за березень 2017 року;

8) пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору;

9) абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та встановленого Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою №1ДФ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, а саме: подання податкового розрахунку не у повному обсязі та з недостовірними відомостями про платника податку. Платнику необхідно після закінчення перевірки подати коригування податкового розрахунку за формою 1-ДФ за відповідні звітні періоди.

Позивач ПП «Агроекологія», частково не погодився з висновками перевірки, подав до ГУ ДФС у Полтавській області свої заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080.

В результаті розгляду заперечень позивача , ГУ ДФС у Полтавській області листом від 26.12.2017 №21885/10/16-31-14-01-10 «Про надання відповіді на заперечення №1080 від 15.12.2017 до акту перевірки від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080» повідомило ПП «Агроекологія» про часткове задоволення заперечень у частині визначення бази оподаткування по операції з експорту пшениці з собівартості в сумі 29 528,02 грн, ПДВ 5 906,00 грн. В решті заперечення залишено без задоволення (а.с 45-59 т. 1).

ГУ ДФС у Полтавській області на підставі акту перевірки від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080 з урахуванням результатів розгляду заперечень були винесені податкові повідомлення-рішення, зокрема: податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014251401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 492 973,75 грн, з яких за податковим зобов’язанням – 394 379,00 грн, за штрафними санкціями – 98 594,75 грн; податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014271401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 130 795,65 грн, з яких за податковим зобов’язанням – 100 279,39 грн, за штрафними санкціями – 25 069,85 грн і пеня – 5446,41 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014281401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) на загальну суму 8937,71 грн, з яких за податковим зобов’язанням – 6 852,43 грн, за штрафними санкціями – 1713,11 грн і пеня – 372,17 грн; податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014261401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ шляхом донарахування штрафних санкцій у розмірі 28 089,63 грн (а.с. 60-67 т. 1).

Позивач, не погоджуючись частково із податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2017 №0014251401, а з податковими повідомленнями-рішеннями №0014271401, №0014281401, №0014261401 - повністю, звернувся до суду з вимогою про їх скасування як протиправних.

Відмовляючи в позові ПП «Агроекологія» в частині нарахування суми 72 916,25 грн, яка складається із збільшеного податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 58 333,00 грн та штрафної санкції – 14 583,25 грн (58333,00 х 25%) по податковому повідомленню-рішенню від 27.12.2017 №0014251401, суд першої інстанції виходив з того, що придбаний позивачем автомобіль дійсно використовується у господарській діяльності підприємства, що доводиться сукупністю наданих позивачем доказів. Проте, таке використання автомобіля ніяким чином не свідчить про безпосередній зв’язок із сільськогосподарським виробництвом, про що зокрема свідчить предмет договору від 01.07.2016 (автомобіль легковий). Відтак сума ПДВ з вартості придбання такого автомобіля має бути включена до загальної, а не скороченої, декларації з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 01.07.2016 між ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» з однієї сторони (Продавець) та ПП «Агроекологія» з іншої сторони (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №001-16-С, за яким продавець зобов’язується передати у власність покупця автомобіль Ford Fiesta загальною вартістю 350 000,00 грн, у т.ч. ПДВ – 58 333,33 грн (а.с. 68-70 т. 1).Товар за вказаним договором був оплачений платіжним дорученням №2042 від 01.07.2016 та отриманий за видатковою накладною №0000000059 від 19.07.2016. Продавець 01.07.2016 виписав податкову накладну №13, на підставі якої ПП «Агроекологія» віднесло до податкової декларації з ПДВ (скороченої) за липень 2016 року податковий кредит по даній операції в сумі 58333,33 грн (а.с. 72-76 т. 1).

Згідно з п. 209.1 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Позивач з 01.01.2009 зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21, в редакції чинній до 01.01.2017, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Відповідно до пункту 4 розділу 5 цього ж Порядку у розділі II "Податковий кредит" декларації 0121 - 0123 відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу відображаються, крім іншого, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Згідно з абз. «а» п.п. 209.15.1. п. 209.15 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, для цілей цієї статті виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

В судовому засіданні позивач зазначив, що автомобіль був придбаний для заступника генерального директора з тваринництва ОСОБА_9 для виконання нею службових обов’язків, до яких, зокрема, відноситься: здійснення виробничого контролю на товарно-молочних комплексах ПП «Агроекологія», контроль технології процесу доїння, перевірка родильних приміщень, технологічний контроль зважування молодняка свиней. Ці функції є основною та невід’ємною складовою процесу виробництва сільгосппродукції (продукції тваринництва), зокрема за видами діяльності відповідно до КВЕД, що перелічені у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПП «Агроекологія». Позивач має п’ять молочнотоварних комплексів, свиноферму, які розташовані в різних населених пунктах (с. Ставкове, с. Дамаска, с. Куйбишево, с. Михайлики) на значній відстані одне від одного. Тому виконання службових обов’язків заступником генерального директора з тваринництва ОСОБА_9 без наявності легкового автомобіля неможливе.

Режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, який свого часу регулювала норма статті 209 ПК України, законодавець назвав спеціальним. І ця специфіка полягає у наявності безпосереднього і нерозривного зв’язку будь-якої діяльності в рамках даного режиму з виробництвом сільськогосподарської продукції. Інакше такі відносини нічим не будуть відрізнятися від загального режиму оподаткування ПДВ і таке хибне розуміння призведе до неоднозначного правового регулювання одних і тих же правовідносин та, як наслідок, нівелювання правової визначеності, що є неприпустимим.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач в ході судового розгляду не довів, що використання автомобіля в господарській діяльності свідчить про безпосередній зв’язок із сільськогосподарським виробництвом, про що зокрема свідчить предмет договору від 01.07.2016 (автомобіль легковий). Відтак сума ПДВ з вартості придбання такого автомобіля має бути включена до загальної, а не скороченої, декларації з ПДВ. Тому, включення позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування суми ПДВ з вартості придбаного легкового автомобіля суперечить правовому режиму, визначеному статтею 209 ПК України, а тому твердження позивача щодо протиправності висновку перевірки про завищення суми податкового кредиту на загальну суму 58333,00 грн та відповідно податкового повідомлення-рішення в частині, що є предметом оскарження, колегія суддів вважає безпідставними, а позов у відповідній частині вимог - необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги позивача ПП «Агроекологія» про те, що судом першої інстанції не взято до уваги , що автомобіль Ford Fiesta придбаний для заступника генерального директора з тваринництва ОСОБА_9 виключно з метою належного і своєчасного виконання останнім своїх службових обов’язків до яких, зокрема, відноситься здійснення виробничого контролю на товарно-молочних комплексах, контроль технології доїння, перевірка доїльних приміщень та інше , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач неправильно тлумачить вимоги ст. 209.15.2 п.209.15 ст. 209 ПК України.

Так, відповідно абз. «а» п.п. 209.15.1. п. 209.15 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, для цілей цієї статті виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

ОСОБА_7, особливість полягає в наявності безпосереднього і нерозривного зв’язку будь-якої діяльності в рамках даного режиму з виробництвом сільськогосподарської продукції.

Зміст поняття «діяльність у сфері сільського господарства» викладено у п.п. 209.15.2 п. 209.15. ст. 209 Податкового кодексу України, абзацем «в», де зазначено про можливість надання послуг з використанням лише сільськогосподарської техніки.

Придбаний позивачем автомобіль визначено як новий легковий, при цьому відсутнє посилання на спеціальне призначення транспортного засобу для використання у сільському господарстві.

Повідомленнями-рішеннями від 27.12.2017 №0014271401 та №0014281401 визначено суми грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки підприємство, як податковий агент, не виконало власного обов’язку з утримання податку з доходу працівника у вигляді додаткового блага і так само утримання військового збору.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що працівник підприємства - генеральний директор ОСОБА_5 у період з 10.02.2017 по 04.03.2017 перебував у закордонному відрядженні в Німеччині у м. Нюрнберг. Після повернення вказаному працівнику компенсовано згідно поданого звіту витрати на закордонне відрядження у повному обсязі на загальну суму 456 828,40 грн. Проте, за висновком перевірки, встановлено відсутність документів, які б підтверджували зв’язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства. Тож кошти, оплачені за організацію закордонного відрядження та компенсовані витрати працівнику згідно авансового звіту за рахунок ПП «Агроекологія», відповідно до п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, на переконання відповідача, є додатковим благом працівника, яке підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з відображенням у формі 1-ДФ, чого ПП «Агроекологія», як податковий агент, не вчинило.

Задовольняючи позов ПП «Агроекологія» в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відрядження було службовим та мало виробничу мету за винятком витрат, понесених ОСОБА_5 на оплату медичних послуг особистого характеру у розмірі 10 000 Євро (286900,57 грн).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді працівник підприємства – генеральний директор ОСОБА_5 у період з 10.02.2017 по 04.03.2017 перебував у закордонному відрядженні до Німеччини у м. Нюрнберг. Мета відрядження, згідно з розпорядженням засновників від 09.02.2017 №3, пов’язана з виробничою необхідністю. Вказаним розпорядженням передбачено використання автомобіля Porsche Cayenne S, державний номер НОМЕР_2 та виплата авансу на відрядження. Проте, розпорядженням по підприємству не визначено конкретну мету виїзду за кордон, завдання, очікуваний результат, організацію, до якої направляється відряджуваний. До перевірки надано поданий після повернення з відрядження працівником ОСОБА_5 звіт від 05.03.2017 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт в сумі витрачених коштів: 10.02.2017 – бензин Pulls А-95-Євро, фіскальний чек від 10.02.2017 за №3000247220, сума – 1430,45 грн.;13-14.02.2017 – проживання – інвойс від 13.02.2017 №0148/2017 (готель Kreuth), сума – 155,0 Євро, курс НБУ – 28,91814 грн/Євро, сума – 4482,31 грн.; 14-19.02.2017 – проживання - Інвойс від 19.02.2017 №2141 (готель Adina), сума – 1448,30 Євро, курс НБУ – 28,8738 грн/Євро, cума – 41817,92 грн.; 20.02.2017 – харчування, сума 145,70 Євро, курс НБУ – 28,78284 грн/Євро, cума – 4193,66 грн.; 20.02.2017 – харчування, сума 42,25 Євро, курс НБУ – 28,78284 грн/Євро, cума – 1216,07 грн.; 21.02.2017 – лікування, сума 10 000,0 Євро, курс НБУ – 28,69006 грн/Євро, cума – 286900,57 грн.; 24.02.2017 – харчування, сума 43,15 Євро, курс НБУ – 28,44802 грн/Євро, cума – 1227,53 грн.; 26.02.2017 – харчування Sea Life, сума 17,95 Євро, курс НБУ – 28,44802 грн/Євро, cума – 510,64 грн.; 26.02.2017 – харчування Sea Life, сума 50,00 Євро, курс НБУ – 28,44802 грн/Євро, cума – 1422,40 грн.; 26.02.2017 – харчування Sea Life, сума 32,05 Євро, курс НБУ – 28,44802 грн/Євро, cума – 911,76 грн.; 27.02.2017 – харчування, сума 10,82 Євро, курс НБУ – 28,6194 грн/Євро, cума – 310,52 грн.; 01.03.2017 – харчування, сума 8,70 Євро, курс НБУ – 28,7854 грн/Євро, cума – 2265,41грн.; 02.03.2017 – харчування, сума 55,00 Євро, курс НБУ – 28,62937 грн/Євро, cума – 1574,62грн.; 04.03.2017 – харчування, сума 25,47 Євро, курс НБУ – 28,48381 грн/Євро, cума – 725,48 грн.; 03.03-04.03.2017 – проживання - Інвойс від 04.03.2017 №120687 (готель Leonardo), сума – 1526,80 Євро, курс НБУ – 28,48381 грн/Євро, cума – 43489,08 грн.; 04.03.2017 – авіаквиток Lufthansa з Мюнхена до Києва, сума – 407,03 Євро, курс НБУ – 28,4838 грн/Євро, cума – 11593,76 грн.; 04.03.2017 – добові з 10.02.1017 по 04.03.2017 (23 доби), сума Євро – 407,03, курс НБУ – 28,4838, cума – 52756,21 грн. Всього – на загальну суму 456 828,40 грн.

До перевірки надано лист-нагадування клініки пластичної хірургії м. Мюнхен від 21.02.2017 №9186 (з перекладом) про сплату рахунку в сумі 10 000 Євро за отримані медичні послуги з виправлення носової перетинки та зменшення носових раковин. Іншої інформації, яка б свідчила про господарську направленість відрядження документами, наданими для перевірки, не визначено. Вказаному працівнику компенсовано згідно поданого звіту витрати на закордонне відрядження у повному обсязі, що знайшло своє відображення в бухгалтерському обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», який ведеться підприємством в розрізі кожної підзвітної особи та кожної виданої суми.

В ході податкової перевірки ПП «Агроекологія» відповідачам встановлено відсутність документів, які б підтверджували зв'язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України, не включаються до оподатковуваного доходу платника податку будь-які витрати на відрядження за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Позивач зазначає, що метою відрядження були виробничі питання пов’язані з участю у Світовому органічному форумі БіоФах 2017, розміщення експозиції підприємства у Національному павільйоні України на міжнародній торговельній виставці органічних продуктів БіоФах 2017 задля пошуку бізнес партнерів, укладання договорів, представлення своєї компанії на міжнародному рівні. Генеральний директор ОСОБА_5 забезпечив підготовчі роботи із встановлення і оформлення стенду підприємства, презентацію підприємства на форумі «Україна – ваш партнер із постачання органічної продукції», зустрівся з представниками фірми OilpressGmbH&C .KG, в якої підприємство придбало лінію виробництва олії (контракт №10-11 від 10.05.2016, а.с. 165-166 т. 1) з метою вивчення технології виробництва олії, отримання технічних консультацій, запасних частин, домовленостей про стажування працівників підприємства по роботі з обладнанням, здійснив візит на завод TrefflerMaschinenbau, зустріч на заводі Fendt AGCO GMBH на запрошення офіційного представника ТОВ ОСОБА_10 «Астра», візит на запрошення на фірму Хорш від офіційного дилера ТОВ ОСОБА_10 «Астра».

В період службового відрядження виникла необхідність термінового медичного оперативного втручання, про що був наданий рахунок на оплату медичних послуг на суму 10 000,00 EUR. У відрядженні підзвітна особа ОСОБА_5 витратив власні кошти на лікування. Після повернення надав рахунок за отримані медичні послуги до Звіту про використання коштів, наданих під звіт та звернувся з проханням до засновників підприємства надати йому матеріальну допомогу для відшкодування витрат. Оскільки рахунок на оплату медичних послуг був прикладений до Звіту про використання коштів, наданих під звіт, то розрахунки по цій позичці в бухгалтерському обліку відображені на рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами» у складі витрат на службове відрядження.

Вищезазначені обставини позивач підтвердив розпорядженням засновників ПП «Агроекологія» №3 від 09.02.2017 «Про направлення у службове відрядження генерального директора» до Німеччини в м. Нюрнберг з 10 лютого по 04 березня 2017 року (а.с. 116 т. 1), договором про надання послуг №BioFach-17/11, предметом якого є організація та впровадження 4 Національного павільйону України на міжнародній виставці органічних продуктів БіоФах 2017 в м. Нюрнберг, Німеччина з 15 по 18 лютого (а.с. 117-126 т. 1), Актом №01 виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2017 (а.с. 127 т. 1), вхідні квитки на виставку ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (а.с. 128-129 т. 1), роздруківкою з електронної пошти ділової переписки уповноваженої особи працівника підприємства ОСОБА_11 з представником фірми OilpressGmbH&уа.K (а.с. 159-164 т. 1, а.с. 5-36 т. 2), копією контракту №10-11 від 10.05.2016 з фірмою OilpressGmbH&у .K (а.с. 165 т. 1), копією контракту купівлі-продажу № 1 від 13.03.2017 з AgrandeGmbH, Germany (а.с. 173-175 т. 1), видатковим касовим ордером №153 від 10.02.2017 про видачу готівки у сумі 28 900,00 грн під звіт ОСОБА_5 (а.с. 121 т. 2), роздруківкою банківських виписок по особовому рахунку ПП «Агроекологія» від 16.02.2017, 27.02.2017, 28.02.2017 щодо перерахування ОСОБА_5 авансу на відрядження, копії платіжних доручень №561 від 16.02.2017, №657 від 27.02.2017, №661 від 28.02.2017 (а.с. 122-136 т. 2), копією закордонних паспортів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 з відміткою про перетин кордону (а.с. 76-78 т. 2), звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 05.03.2017 на загальну суму 456 828,40 грн (а.с. 137 т. 2), копією чека №1972 від 10.02.2017 ТзОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» за ТМ Pulls A-95-Євро5-Е5 54 л на суму 1430,45 грн та чек №1974 про сплату карткою Visa (а.с. 138 т. 2), копія авіаквитка від 04.03.2017 MUNICH – KIEV UA на суму 407,03 евро (11 593,76 грн) (а.с. 139 т. 2), копією посадкового талону на той же рейс (а.с. 8 т. 3), рахунками на оплату послуг за проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат: rechnung Nr. 0148/2017 готель Kreuth GmdH за проживання 13.02.2017 по 14.02.2017 155 євро (4482,31 грн), інвойсом готель Adina проживання з 14.02.2017 по 19.02.2017 1448,30 євро (41817,92 грн), інвойсом №120687 готель Leonardo проживання з 19.02.2017 по 4.03.2017 1526,80 євро (43489,08 грн) (а.с. 141-145 т. 2, а.с. 49-50 т. 3), докази щодо витрат на харчування: копія наказу №15 від 17.01.2017 про дозвіл здійснювати закупівлю високоякісних продуктів харчування та іншого для презентаційних та представницьких потреб при перебуванні у відрядженні з виробничих питань (а.с. 150 т. 2), чеки на купівлю продуктів: від 20.02.2017 на 42,25 євро, від 24.02.2017 на 43,15 євро, від 26.02.2017 на 17,95 євро, 50 євро, 32,05 євро, від 27.02.2017 на 10,85 євро, від 01.03.2017 на 8,70 євро, від 02.03.2017 на 55,00 євро, від 04.03.2017 на 25,47 євро (а.с. 146-149 т. 2).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відрядження було службовим та мало виробничу мету за винятком витрат, понесених ОСОБА_5 на оплату медичних послуг особистого характеру у розмірі 10 000 Євро (286900,57 грн).

Позивач фактично визнає непов’язаність цих витрат із господарською діяльністю, так як у наданих суду поясненнях зазначив, що виплата підприємством ОСОБА_5 коштів у сумі 302000,00 грн не являється відшкодуванням витрат на відрядження, оскільки здійснювалась на підставі Договору поворотної позики №15 від 05.03.2017, який є чинним і про що було повідомлено відповідача під час надання документів на запит контролюючого органу, а поворотна позика, в розумінні ПК України, не являється доходом (пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ), не є додатковим благом фізичної особи і не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

У роздруківці по розрахункам з підзвітною особою ОСОБА_5 по рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами», яка була надана в ході перевірки на запит №8, видно, що аванс на відрядження виданий в сумі 151 900,00 грн, тоді як після відображення в обліку витрат по звіту підзвітної особи 05.03.2017 виникла кредиторська заборгованість в сумі 317 872,51 грн. Засновниками ПП «Агроекологія» було прийнято рішення про надання позички для відшкодування витрат на лікування в сумі 302 000,00 грн, про що був складений Договір позики №15 від 05.03.2017 (а.с. 184 т. 1). Виплата позики розпочата з 26.03.2017 та видана у повному обсязі. Термін повернення позички згідно з Договором позики №15 від 05.03.2017 визначений до 2020 року.

Проте, вказане коригування у записах бухгалтерського обліку відносно наявної кредиторської заборгованості ОСОБА_5 за даним фактом було здійснено 11.12.2017, тобто вже після податкової перевірки, яка тривала з 23.10.2017 по 17.11.2017, що свідчить про правильність висновку перевірки у цій частині, проте не спростовує доводів позивача про пов’язаність із господарською діяльністю підприємства решти витрат, понесених ОСОБА_5 у відрядженні.

Згідно з абзацом “е” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України: «…до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.”

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України “…під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт 1,219512 (2017 рік)».

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує оподаткований дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок. Згідно з п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та перерахування збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПК України.

Крім того, враховуючи вимоги пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, за несвоєчасне погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня, починаючи з дня настання строку погашення податкового зобов’язання.

Згідно з розрахунком ГУ ДФС у Полтавській області від 14.03.2018 №104 (а.с. 61-62 т. 3) сума витрат за 21.02.2017 (не пов’язаних із господарською діяльністю) становить 10 000 євро за лікування (286 900,57 грн) та добові за 21.02.2017 – 2 295,21 грн, разом – 289 195,78 грн. Звідси: сума ПДФО – 63 481,99 грн (289 195,78х1,219512х18%), штрафна санкція 25% - 15 870,50, пеня – 3 447,85 грн; військовий збір – 4 337,94 грн (289 195,78х1,5%), штрафна санкція 25% - 1 084,49 грн та пеня – 235,60 грн.

На підставі наданих відповідачем розрахунків суми грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору (а.с. 61-62 т. 3) суд першої інстанції правомірно визначив частку неправомірно нарахованих податковим органом податкових зобов’язань, штрафних санкцій та пені, які підлягають виключенню із податкових повідомлень-рішень від 27.12.2017 №0014271401 та №0014281401 шляхом їх часткового скасування судом, як протиправних.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що помилкове відображення в бухгалтерському обліку витрат на оплату медичних послуг у складі витрат по службовому відрядженню, не може бути підставою для визнання коштів, наданих на лікування, доходом фізичних осіб, оскільки фактично ОСОБА_5 доходу, в розумінні податкового кодексу України не отримував, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки у роздруківці по розрахункам з підзвітною особою ОСОБА_5 по рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами», яка була надана в ході перевірки на запит №8, видно, що аванс на відрядження виданий в сумі 151 900,00 грн, тоді як після відображення в обліку витрат по звіту підзвітної особи 05.03.2017 виникла кредиторська заборгованість в сумі 317 872,51 грн. Засновниками ПП «Агроекологія» було прийнято рішення про надання позички для відшкодування витрат на лікування в сумі 302 000,00 грн, про що був складений Договір позики №15 від 05.03.2017 (а.с. 184 т. 1). Виплата позики розпочата з 26.03.2017 та видана у повному обсязі. Термін повернення позички згідно з Договором позики №15 від 05.03.2017 визначений до 2020 року.

Але, зазначене коригування у записах бухгалтерського обліку відносно наявної кредиторської заборгованості ОСОБА_5 за даним фактом було здійснено 11.12.2017, тобто вже після податкової перевірки, яка тривала з 23.10.2017 по 17.11.2017, що свідчить про правильність висновку перевірки у цій частині, проте не спростовує доводів позивача про пов’язаність із господарською діяльністю підприємства решти витрат, понесених ОСОБА_5 у відрядженні.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що надані позивачем документи не підтверджують зв’язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства. В розпорядженні по підприємству не визначено конкретну мету виїзду за кордон, завдання, очікуваний результат, організацію до якої відряджений, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не встановлені такі вимоги до даного виду внутрішнього документообігу підприємства.

Але, зазначене коригування у записах бухгалтерського обліку відносно наявної кредиторської заборгованості ОСОБА_5 за даним фактом було здійснено 11.12.2017, тобто вже після податкової перевірки, яка тривала з 23.10.2017 по 17.11.2017, що свідчить про правильність висновку перевірки у цій частині, проте не спростовує доводів позивача про пов’язаність із господарською діяльністю підприємства решти витрат, понесених ОСОБА_5 у відрядженні.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Агроекологія» щодо протиправності висновку відповідача щодо завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства та нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права на використання коштів на оплату інших виробничих цілей, які в даному випадку пов’язані з оплатою послуг, наданих ФОП ОСОБА_6 не платником податку на додану вартість.

Колегія суддів також погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, перевіркою правильності застосування пільг з податку на додану вартість ПП «Агроекологія» відповідачем встановлено неправомірне використання останнім пільги з податку на додану вартість, передбаченої пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України всього у сумі 22471,70 грн., в тому числі, у липні 2015 року на суму 10000,00 грн., у серпні 2015 року на суму 10000.00 грн.. у вересні 2015 року на суму 2471.70 грн., шляхом використання коштів зі спеціального рахунку податку на додану вартість на інші виробничі цілі по господарських операціях з перевезення зерна вантажним автомобілем ФОН ОСОБА_6

За даними бухгалтерського обліку ПП «Агроекологія» заборгованість перед постачальниками (К трах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») становить: станом на 01.07.2015 р. – 5684884,62 грн., станом на 01.08.2015 р. – 1823038,56 грн., станом на 01.09.2015 р. – 920604,70 грн.

Відповідно п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 200.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 01.01.2018 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Таким чином, визначальним фактором, що дає можливість використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку є необхідність дотримання цільового призначення.

Відповідно до пункту 209.2 ст. 209 ПК України в редакції згідно із Законом від 16.07.2015 №643-УІІ1, яка була чинною на момент виконання власних зобов’язань учасниками договору від 06.07.2015, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, та за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей.

Таким чином, сума податку, яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, призначена:1) для цілей відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, тобто у відносинах між платниками податку на додану вартість; 2) і лише за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

З огляду на вищезазначене, позивач не мав права на використання коштів на оплату інших виробничих цілей, які в даному випадку пов’язані з оплатою послуг, наданих ФОП ОСОБА_6 не платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач надав до суду першої інстанції копії первинних документів, якими фіксувалися факти наявності договірних відносин та фактичного виконання взятих учасниками договору взятих на себе зобов’язань: договір про надання послуг по автоперевезенню №8 від 06.07.2015, укладений між ПП «Агроекологія» (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Підрядник, виконавець), акт приймання виконаних робіт №6.1 від 31.07.2015 до договору №8 від 06.07.2015 на суму 21803,58 гри., рахунок-фактура №16 від 31.07.2015 згідно договору №8 від 06.07.2015 та акту виконаних робіт №6.1 від 31.07.201 5 на суму 21 803.58 грн без ПДВ. платіжне доручення №2140 від 27.07.2015 на суму 10 000 грн згідно рахунку №6 від 30.07.2014 за договором перевезення №5 від 25.07.2014 за перевезення зерна вантажним автомобілем, платіжне доручення №2438 від 27.08.2015 на суму 10 000.00 грн згідно рахунку №16 від 31.07.2014 за договором перевезення №5 від 25.07.2014 за перевезення зерна вантажним автомобілем, платіжне доручення №2758 від 28.09.2015 на суму 2 471.70 грн згідно рахунку №16 від 31.07.2014 за договором перевезення №5 від 25.07.2014 за перевезення зерна вантажним автомобілем, реєстри прийому зерна за липень 2017 року.

Суд вірно вказав на очевидні невідповідності відображених у них даних в частині дат і періодів, номерів договорів і актів виконаних робіт, призначення платежів у платіжних дорученнях і обсягах поставок за реєстрами прийому зерна з поля лише за 2017 рік. коли мова йде за поставки 2015 року.

З огляду на зазначене, висновок відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства та нецільового використання суми податку на додану вартість зі спецрахунку відповідає нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові про скасування податкового повідомлення – рішення № НОМЕР_1, оскільки в розумінні п.209.2 ст. 209 ПК України ФОП ОСОБА_6 являється постачальником виробничих факторів, а послуги по перевезенню зерна та силосу під час збирання врожаю при виконанні польових робіт від поля до складу є супутними послугами по постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується або збирається безпосередньо платником колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сума податку, яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, призначена:1) для цілей відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, тобто у відносинах між платниками податку на додану вартість; 2) і лише за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, а за даними бухгалтерського обліку ПП «Агроекологія» заборгованість перед постачальниками (К трах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») становить: станом на 01.07.2015 р. – 5684884,62 грн., станом на 01.08.2015 р. – 1823038,56 грн., станом на 01.09.2015 р. – 920604,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 242, 308, 310, п.1 п. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства "Агроекологія", Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/125/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_12Судді ОСОБА_13 ОСОБА_14 Повний текст постанови складений та підписаний: 13.07.2018.