Постанова № 75284578, 05.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/917/18

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату (Хмельницький ОВК) в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у внесення змін у видану позивачу довідку №7/2764 від 30.09.2015 про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_4, одержану за період роботи в зоні відчуження з 01.08.1986 року по 03.10.1986 року;

- зобов’язати відповідача внести зміни у видану позивачу довідку №7/2764 від 30.09.2015 про заробітну плату її чоловіка ОСОБА_4, одержану за період роботи в зоні відчуження з 01.08.1986 року по 03.10.1986 року, а саме: відобразити у довідці про заробітну плату збережений заробіток з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання у подвійному розмірі, одноразову винагороду в розмірі трьохмісячного окладу грошового забезпечення по посаді та званні за значне перевищення дози радіації, збільшити кратність з двох до трьох та вказати у довідці денну (годинну) ставку в сумі 15,82 крб.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка отримує пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_4, інваліда І групи довічно, смерть якого пов'язана з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

08 листопада 2017 року позивачка зверталась до відповідача із заявою щодо надання повторної довідки про грошове забезпечення її чоловіка ОСОБА_4

Так, 05 грудня 2017 року відбулося засідання комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка діє при Хмельницькому обласному військовому комісаріаті.

Листом від 07 грудня 2017 року відповідач повідомив позивачці про те, що надання повторної довідки про грошове забезпечення її чоловіка ОСОБА_4 розглянуто і на виконання рішення комісії від 28.09.2015 року військовим комісаріатом на підставі представлених нею документів видана довідка про грошове забезпечення в зоні відчуження (вих. №7/2764 від 30.09.2015). Також, зазначено про те, що грошове забезпечення визначене відповідно до вимог нормативно-правових актів, оскільки додаткових документів, згідно з якими можливе визначення більшого розміру грошового забезпечення не представлено, комісія вирішила попереднє рішення комісії залишити без змін.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Так, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (Закон №796) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

При цьому, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Порядок), яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пп. 3 п. 3 Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

У матеріалах справи міститься довідка командира військової частини 44318 №99 від 03.11.1992 року про те, що підполковник ОСОБА_4 з 01.08.1986 року по 03.10.1986 року виконував службові обв'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, м. Чорнобиль. За цей період йому виплачено грошове забезпечення по займаній посаді та військовому званню в трьохкратному розмірі. Також, згідно довідки ОСОБА_5 архіву Міністерства оборони України від 09 серпня 1993 року №51/7782 дні виїзду у зону №1 : серпень 3-31; вересень 1-30; жовтень - 1.

Відповідно до ст. 15 Закону №796 видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Так, пунктом 1 постанови ОСОБА_5 Комітету КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР, ОСОБА_5 Міністрів СРСР та Всесоюзної ОСОБА_5 Професійних Спілок від 07 травня 1986 року №524-156 “Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції” передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс “Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати” дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.

ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року №0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 “Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Тобто, після прийняття розпорядження ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови ОСОБА_5 Комітету КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР, ОСОБА_5 Міністрів СРСР та Всесоюзної ОСОБА_5 Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження ОСОБА_5 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.

При цьому, нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 23.05.1986 року №1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 року №136 с “Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних”.

Отже, оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Також, розпорядженням ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. №964 передбачена виплата одноразової винагороди за отримання максимально допустимої дози радіації за двох умов, які мають існувати одночасно:

1) отримання максимально допустимої дози радіації;

2) не допущення для подальшої роботи.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 оплата праці здійснювалась у відповідній кратності до зони перебування, а саме з 03 серпня 1986 року по 01 жовтня 1986 року включно враховано 2-кратний розмір тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату з урахуванням зони безпечності 1, що підтверджується довідкою №7/2764 від 30 вересня 2015 року. Також, первинні документи не містять відомостей про виплату ОСОБА_4 одноразової винагороди за отримання максимально допустимої дози радіації.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 липня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8