Постанова № 75284551, 11.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2125/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р., головуючий І інстанції Слободянюк Н.І., повне рішення складено 12.03.2018 р., по справі № 816/2125/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту- позивач, ФОП ОСОБА_4Д.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту- відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому, з урахуванням заяви про відмову від позову у частині позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року № НОМЕР_1 та від 25 липня 2017 року № НОМЕР_2.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 липня 2017 року № НОМЕР_1 та від 25 липня 2017 року № НОМЕР_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 липня 2017 року № НОМЕР_1 у частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобов‘язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 2370373,50 грн, у тому числі за податковим зобов‘язанням у сумі 1580249,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 790124,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 липня 2017 року № НОМЕР_2 у частині зменшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1754052,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у сумі 7923,05 грн (сім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні п'ять копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, ст.15-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та процесуального права, а саме: 72,90,242 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач придбавши у грудні 2015 року соняшник у відповідності до абз.б) п. 198.5 ст. 198 ПК України /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, оскільки придбаний соняшник було частково реалізовано ТОВ «Кернел Трейд» та ТОВ «Укролія», а отже соняшник придбавався для його використання в операціях звільнених від оподаткування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 має статус фізичної особи-підприємця з 07 жовтня 2003 року та може здійснювати такі види діяльності як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; післяурожайна діяльність; оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 18,19 т. І/.

У період з 30.05.2017 по 20.06.2017 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 /а.с. 221 – 237 т. І/.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами цієї перевірки складено акт № 875/16-31-13-11-16/НОМЕР_3 від 27 червня 2017 року, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок :

-заниження податку на додану вартість на загальну суму 1589468,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року на 8181,00 грн, за квітень 2016 року на 1052205,00 грн, за травень 2016 року на 420939,00 грн, за червень 2016 року на 38154,00 грн, за липень 2016 року на 32069,00 грн, за вересень 2016 року на 28884,00 грн та за жовтень 2016 року на 9036,00 грн;

- завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на загальну суму 1780283,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року на 22499,00 грн, за вересень 2015 року на 1387,00 грн та за грудень 2015 року на 1756397,00 грн /а.с. 182-220 т. І/.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року:

-№ НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2384202,00 грн / у тому числі за податковими зобов‘язаннями – 1589468,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями – на 794734,00 грн //а. с. 239- 240 т. І/;

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення з податку на додану вартість на 1780283,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року на 22499,00 грн, за вересень 2015 року на 1387,00 грн та за грудень 2015 року на 1756397,00 грн /а.с. 241- 243 т. І/.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 липня 2017 року № НОМЕР_1 у частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 грошового зобов‘язання за платежем з податку на додану вартість у загальній сумі 2370373,50 грн, у тому числі за податковим зобов‘язанням у сумі 1580249,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 790124,50 грн та протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 липня 2017 року № НОМЕР_2 у частині зменшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1754052,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податкових зобов’яань з податку на додану вартість та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту ґрунтуються на тому, що позивачем, на думку контролюючого органу, порушенні приписів п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме: невизначено податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з вартості соняшника, придбаного позивачем у ПП “Новатор Агро” за договором купівлі-продажу № 30/12/2015 від 30 грудня 2015 року, оскільки придбаний соняшник позивачем було використано в операціях звільнених від оподаткування.

Проте, колегія суддів з такими висновками контролюючого органу не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз.б) п. 198.5 ст. 198 ПК України /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 197.21. статті 197 ПК України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Дію пункту 197.21 статті 197 зупинено до 31.12.2017 р. включно згідно з пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Водночас пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу/діючим до 01 січня 2016 року / передбачено, що тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

З приписів наведених норм слідує, що якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу), то платник податку на такі товари зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, тобто в даному випадку виходячи з вартості придбаного товару (соняшника).

При цьому, обов’язок нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ виникає або тоді, коли при придбанні зернових та технічних культур платнику податку вже відомо, що вони будуть використані ним у звільнених операціях з постачання на митній території України, або тоді, коли вказані зернові культури починають використовуватися платником податку у звільнених операціях, тобто постачатися на митній території України.

Разом з тим, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного факту та не надано суду жодних доказів того, що позивач придбаваючи соняшник 31 грудня 2015 року мав на меті його використання в операціях звільнених від оподаткування, тобто в операціях з постачання товару.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач має в користуванні земельні частки (паї), надані йому на підставі договорів оренди земельних ділянок від 11.01.2016 року, 16.02.2015 року Гадяцькою районною державною адміністрацією (а.с.109-117 т.2).

З письмових пояснень представника позивача від 11.07.2018 року та наданих на їх підтвердження доказів слідує, що позивачем здійснюється вирощування сільськогосподарської продукції.

Отже, придбання соняшника могло бути зумовлено для його посівів позивачем на орендованих земельних ділянках.

Відповідачем доказів в підтвердження висновків щодо придбання соняшника саме з метою його подальшого використання в неоподатковуваних операціях, тобто його постачаня на митній території України покупцям, не надано, а тому такі висновки відповідача є необгрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що для виникнення у позивача обов'язку нарахувати та сплатити податкові зобов'язання з ПДВ будь-яких операцій необхідна наявність самого об'єкту оподаткування податком на додану вартість та дати виникнення податкових зобов'язань.

Визначення об'єкту оподаткування врегульовано статтею 185 ПК України.

Приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товару, а не його придбання.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, за правилами Податкового кодексу України датою виникнення обов'язку з нарахування податкових зобов'язань є дата зарахування коштів від покупця як оплата товару або відвантаження товару, постачання послуг.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем придбано соняшник у кількості 1053,84 т загальною вартістю 10538380,00 грн /у тому числі ПДВ- 1756396,67 грн/ за договором купівлі-продажу № 30/12/2015 від 30 грудня 2015 року, укладеним з приватним підприємством “Новатор Агро” , що підтверджується видатковою накладною № 735 від 31 грудня 2015 року, податковою накладною № 6/2 від 31 грудня 2015 року та розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1/2 від 19 лютого 2016 року, рахунком на оплату № 56 від 19 лютого 2016 року, платіжними дорученнями № 501 від 23 лютого 2016 року, № 504 від 24 лютого 2016 року, № 516 від 25 лютого 2016 року, № 522 від 26 лютого 2016 року, № 530 від 29 лютого 2016 року, № 534 від 02 березня 2016 року, № 542 від 03 березня 2016 року, № 544 від 04 березня 2016 року /а.с. 49-63, 124 -125 т. І/.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року податок у сумі 1756396,67 грн включений позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2015 року.

Придбаний позивачем соняшник передано на зберігання ПП “Новатор-Агро” згідно з договором складського зберігання № 3 від 31 грудня 2015 року, що підтверджується наданими на перевірку та суду первинними документами /а.с. 64 – 77, 121, 126-127 т. І/.

Отже, у грудні 2015 року позивач постачання соняшнику на митній території України не здійснював, оскільки 31.12.2015 року передав його на зберігання.

Колегія суддів зазначає, що оскільки фактичної передачі товару (соняшника) та права власності на нього у грудні 2015 року не відбулося, то у спірних правовідносинах відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та дата виникнення податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про наявність у позивача обов'язку сплачувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість зроблені без урахування приписів п. 185.1 ст.185, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187 ПК України.

Крім того, згідно абз. 7 п. 198.5 ст. 198 ПК України, з метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Між тим, відповідач визначаючи позивачу податкові зобов'язання з придбання соняшника не довів, що позивач придбаваючи соняшник мав на меті його використання в неоподатковуваних операціях та почав його використовувати в неоподатковуваних операціях.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач реалізував соняшник у кількості 966,76 т на користь ТОВ “Кернел Трейд” за договором купівлі-продажу від 19 лютого 2016 року № П-1761/8/16 - у лютому 2016 року, у кількості 18,06 т на користь ТОВ “Укролія” за договором купівлі-продажу від 16 вересня 2016 року № 10378- у вересні 2016 року, а частина соняшника у кількості 69,018 т обліковувалася станом на 31 грудня 2016 року у залишках позивача /а.с. 78-120, 12, 128 – 138 т. І/.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності з 01.01.2016 року пункт 15-2 виключено з підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Отже, операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД з 01.01.2016 року не відносилися до операцій звільнених від оподаткування.

Позивачем за результатами операцій у 2016 році з продажу соняшника, придбаного у ПП «Новатор Агро», нараховано податкові зобов'язання відповідно до загальних правил оподаткування, передбачених ПК України за ставкою 20%.

Враховуючи, що 31 грудня 2015 року позивач не почав використовувати соняшник у звільненій операції з постачання на митній території України, а реалізував соняшник після 01 січня 2016 року, нарахував податкові зобов'язання по вказаним операціям, то доводи контролюючого органу про наявність у позивача обов’язку з нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до абз.б) п. 198.5 ст. 198 ПК України за операціями з постачання соняшнику є протиправними.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов’яань з податку на додану вартість та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у зв’язку з ненарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ виходячи з вартості соняшника, придбаного позивачем у ПП “Новатор Агро” за договором купівлі-продажу № 30/12/2015 від 30 грудня 2015 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 816/2125/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 12.07.2018.