Окрема думка судді № 75284457, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

В порядку ч. 3 ст. 34 КАС України

"09" липня 2018 р. Справа № 818/196/18

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року задоволено апеляційну скаргу Державної міграційної служби України рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі № 818/196/18 за позовом ОСОБА_1 Нафіза до Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та скасування наказу. Прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Нафізу.

Відповідно до ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України, усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів; при прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім; суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Вважаю, що у даній справі Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували набуття позивачем громадянства України у порядку, визначеному законодавством, а тому оскаржуваний наказ в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Вважаю, що у даній справі Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.

Згідно із ст. 3 Закону України “Про громадянство України” громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України “Про громадянство України” документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401 (далі – Порядок №320).

Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі – Порядок №302).

У відповідності до п.39 Порядку № 302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України "Про громадянство України", зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п. 40 Порядку № 302).

Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п. 43 Порядку № 302).

Згідно із п. 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.

За приписами п. 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.03.2007 № 719-V, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Паспорт є власністю України.

Паспорт оформляється громадянам України, що досягали 18-річного віку і постійно проживають в Україні, - за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 №380 (380-2004-п)(далі - Правила), що діяли на 2012 рік, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дають право цій особі на виїзд з У країни і в’їзд в Україну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 в редакції від 12.12.2014, яка діяла на момент видання ДМС України наказу Державної міграційної служби України від 30.08.2016 № 218 “Про визнання недійсними бланків документів”, затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилущення, (далі по тексту - Порядок № 152).

Пунктом 55 Порядку № 152 встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу від 30.08.2016 № 218 “Про визнання недійсними бланків” судом встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України “Про громадянство України” або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ (а.с.70-71).

Вказівка у вступній частині наказу на ст.7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та постанову Кабінету Міністрів України від 17.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.

Вищезазначене унеможливлює встановити правову підставу винесення зазначеного наказу.

В ході судового розгляду справи представник відповідача вказував, що оскаржуваний наказ винесено на підставі п. 5.1 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженої наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2012 № 153 (далі – Інструкція № 153), відповідно до якого недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

А саме, на думку представника відповідача, бланк паспорту серії ЕР № 457914 був визнаний недійсним як такий, дія якого не відбулася (анульований).

Однак, вищевказана Інструкція № 153 не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а відтак, не є нормативно-правовим актом, а є виключно внутрішнім документом ДМС України.

Так, за визначенням пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 153), нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

За приписами п.1 Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03 жовтня 1992 року № 493/92 установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (п.2 Указу Президента України № 493/92).

У відповідності до п.3 Указу нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

На виконання Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03 жовтня 1992 року 493/92 постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі по тексту - Порядок № 731).

Пунктами 2-3 вказаного Порядку № 731 (в редакції, чинній на час прийняття Інструкції № 153) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Згідно з 5.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661 нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

За приписами п.5.6 цього Порядку суб'єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.

Беручи до уваги вищезазначене, вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Інструкція № 153 не є належною нормативною підставою для визнання недійсним бланку паспорту позивача, та відхиляє посилання відповідача на вказану Інструкцію № 153 як на доказ правомірності спірного наказу.

Судом встановлено, що фактично підставою для визнання недійсним паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивача слугувало твердження відповідача про те, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 Нафіз відбулося з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до п. 56 Порядку № 152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (пункт 57 Порядку № 152).

Списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках (пункт 58Порядку № 152)

Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (пункт 60 Порядку № 152).

Водночас в ході судового розгляду справи встановлено, що Державною міграційною службою України не проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства, висновок за результатами перевірки не складався.

Тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивача.

Враховуючи викладене, вважаю, що відповідачем у спірних відносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланку паспорту, передбачену Порядком № 302.

При цьому, доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.

Беручи до уваги вищевикладене, вважаю, що суд першої інстанції у спірних правовідносинах дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасував наказ Державної міграційної служби України від 30.08.2016 № 218 в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта Громадянина України для виїзду за кордон серії ЕР № 457914 з підстав порушення процедури його прийняття.

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду ОСОБА_2