Постанова № 75284382, 13.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4050/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Спірідонов М.О.) від 05.10.2017 р. (повний текст рішення складений 06.10.2018 р.) по справі № 820/4050/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foc Tuba Ltd»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Foc Tuba Ltd», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 09.08.2017 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Foc Tuba Ltd» за платежем з податку на прибуток на суму 24803,28 грн., з них 24803,28 грн. - за податковими зобов'язаннями та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 09.08.2017 р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 674987,50 грн., з них 539990,00 - за податковими зобов'язаннями; 134997,50 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0001901401 від 09.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Foc Tuba Ltd» за платежем з податку на прибуток на суму 24803,28 грн., з них 24803,28 грн. - за податковими зобов'язаннями та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0001911401 від 09.08.2017 р. в частині збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Foc Tuba Ltd» за платежем з податку на додану вартість на суму 674987,50 грн., з них 539990,00 - за податковими зобов'язаннями; 134997,50 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017р., та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості в розмірі 137796 грн. Також під час перевірки контролюючим органом встановлено заниження ТОВ «Foc Tuba Ltd» бази оподаткування податком на додану вартість на різницю між собівартістю товарно-матеріальних цінностей та вартістю реалізації (договірною вартістю) в загальній сумі 539990 грн. Вказані доводи на думку відповідача судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не враховано.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 03.05.2017р. №1817, з урахуванням наказу від 19.06.2017р. № 2649, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, направлення від 19.05.2017 №3191, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4, направлення від 19.05.2017 №3190, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_5, направлення від 19.05.2017 №3192, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6, направлення від 19.05.2017 №3193, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7, направлення від 19.05.2017 №3194, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_8, направлення від 19.05.2017 №3195, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_9, згідно із п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена виїзна планова документальні перевірка ТОВ «Foc Tuba Ltd» податковий номер 31440356, з питань дотримання вимог,податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р.

За результатами перевірки складено акт №7205/20-40-14-01-08/31440356 від 11.07.2017 року, яким встановлено порушення: п.п. 14.1.11. п. 14.1.ст.14, пп. 134.1.1. п. 134.1., ст. 134, п.п. 139.2.2. п. 139.2. ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 80 107.00 грн., та п. 198.3 ст. 198, п. 188.1 ст. 188. п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1. п. 186.2 ст. 186, п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 547 711.00 грн.

На підставі акту перевірки, 09.08.2017 р. ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 80107,00 грн. та за штрафними санкціями на 10632,00 грн. та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 547 711,00 грн. та за штрафними санкціями на 136 927,75 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 09.08.2017 року та № НОМЕР_2 від 09.08.2017 р. в оскаржуваній частині.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою перевіркою встановлено, що ТОВ «Foc Tuba Ltd» в порушення п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України не збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості в розмірі 137796 грн., яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, понад суму резерву сумнівних боргів.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки податкової перевірки не відповідають приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237.

Відповідно до п.5 Положення, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

За змістом п.6 Положення, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/ або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Згідно п.п.7,8 Положення, поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Згідно з визначенням у п. 4 Положення безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Це визначення кореспондується з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та перекриває всі встановлені ним чіткі критерії визнання заборгованості безнадійної.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У свою чергу, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, витрати визначаються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, заборгованість, визнана безнадійною, перестає відповідати критерію визнання активів.

Отже, перехід дебіторської заборгованості до категорії безнадійної означає вибуття активу, яке призводить до зменшення власного капіталу, що, спричиняє визнання витрат у бухгалтерському обліку.

Також з аналізу викладених норм слідує, що резерв сумнівних боргів обчислюється, визначається та нараховується підприємством цілеспрямовано та підтверджуються шляхом відображення суми створеного резерву сумнівних боргів у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Колегією суддів встановлено та відображено в акті перевірки, що позивачем було списано дебіторську заборгованість яка має ознаки безнадійної в сумі 137796 грн. по рахунку 94 «Інші витрати».

Як було зазначено в акті перевірки у підприємства - позивача резерв сумнівних боргів, за даними бухгалтерського обліку взагалі, не створювався.

З огляду на викладене слідує, що без створення резерву сумнівних боргів, у ТОВ «Foc Tuba Ltd», відсутні правові підстави для застосування положень пп. 139.2.1 Податкового кодексу України і відповідно відсутні правові підстави для збільшення фінансового результату до оподаткування.

Крім того, колегією суддів встановлено, що підставою для визнання дебіторської заборгованості у розмірі 81 011,86 грн. був абз. « а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту, що дійсно минув трирічний строк позовної давності, позивачем надавались контролюючому органу відомості по бухгалтерському рахунку 36 «Розрахунки з покупцями», з якого вбачається, що на 31.12.2014р. відносно кожного контрагента був відсутній рух коштів вже більше трьох років (т. 1 а.с. 83-96).

Підставою для визнання дебіторської заборгованості у розмірі 56 784,14 грн. був абз. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме, прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Зазначена дебіторська заборгованість обліковувалась за ТОВ «МФ «Рейнфорд». Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Foc Tuba Ltd» було вжито всіх передбачених законодавством заходів для стягнення зазначеної заборгованості у судовому порядку (рішення Дніпропетровського господарського суду від 01.06.2011р.) та шляхом примусового виконання рішення у виконавчому провадженні (Постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.03.2012р.). (т. 1 а.с. 99-106)

Між тим, у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.02.2012р. (т. 1 а.с. 97-98)

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість встановити, що заборгованість у сумі 137796 грн відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючий орган не врахував зазначених обставин та дійшов неправомірного висновку про відсутність підстав вважати дебіторську заборгованість ТОВ «Foc Tuba Ltd» в загальному розмірі 137796 грн – безнадійною та необхідність збільшення позивачем фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості в розмірі 137796 грн., яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, понад суму резерву сумнівних боргів.

Також з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки контролюючим органом встановлено заниження ТОВ «Foc Tuba Ltd» бази оподаткування податком на додану вартість на різницю між собівартістю товарно-матеріальних цінностей та вартістю реалізації (договірною вартістю) в загальній сумі 539990 грн. протягом 2015 - 1 квартал 2017 років.

В обґрунтування встановленого порушення відповідач посилається на недотримання позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Між тим, колегія суддів вважає, що вказані висновки податкової перевірки не відповідають приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок собівартості реалізованої продукції власного виробництва у розрізі номенклатури – туби ламінованої, складено відповідачем на підставі наданих платником податків помісячних зведених відомостей списання матеріалів на виробничу собівартість туби ламінованої, згідно якої у розрізі номенклатури визначалась кількість виробленої продукції та вартість основних матеріалів, а також помісячних зведених відомостей на виробництво туби ламінованої, згідно якої здійснювався розподіл витрат: амортизація обладнання, заробітна плата робітників виробництва та ЄСВ, інші матеріали, інші витрати. В ході перевірки контролюючим органом встановлені непоодинокі випадки реалізації продукції власного виробництва нижче собівартості реалізованої продукції.

Проте, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, здійснюючи розподіл загальновиробничих витрат не було враховано вимоги п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та не враховано показник нормальної потужності підприємства – позивача за відповідний період.

Так, відповідно до п. 16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і правління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт

витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Крім того, відповідно до змісту п. 398 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09 липня 2007 р. №373, якщо випуск продукції у звітному періоді нижче нормальної потужності підприємства, то загальновиробничі витрати розподіляються відповідно до нормальної потужності (витрати у межах нормальної потужності списуються на виробничу собівартість продукції, а понаднормативні витрати - на собівартість реалізованої продукції).

З аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що загальновиробничі витрати поділяються на змінні, які розподіляються, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, та постійні, які розподіляються або не розподіляються, виходячи із нормальної потужності підприємства у звітному періоді.

Отже, для можливості правильного розподілу постійних загальновиробничих витрат визначальне значення має саме показник нормальної потужності підприємства за звітний період.

Між тим, колегією суддів встановлено, що в ході перевірки відповідачем не запитувалась інформація та її документальне підтвердження про встановлений показник нормальної потужності ТОВ «Foc Tuba Ltd» за період, що перевірявся.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до встановленого на підприємстві показника нормальної потужності, випуск продукції ТОВ «Foc Tuba Ltd» за період, що перевірявся, був нижче нормальної потужності підприємства (т. 1 а.с. 112-120)

Таким чином, відповідно до вимог п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та урахуванням Методичних рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової політики України від 09 липня 2007 р. N373, ТОВ «Foc Tuba Ltd», відповідно до визначеної нормальної потужності підприємства, частину постійних загальновиробничих витрат розподілено і включено до виробничої собівартості продукції, а іншу частину не розподілено та списано собівартість реалізованої продукції.

Отже, контролюючим органом було безпідставно розподілено абсолютно всі постійні загальновиробничі витрати ТОВ «Foc Tuba Ltd», взявши за основу той факт, що за обліковий період ТОВ «Foc Tuba Ltd» здійснювало випуск продукції у межах нормальної потужності або вище нормальної потужності.

Враховуючи викладені обставини, а саме неправильне визначення собівартості реалізованої продукції ТОВ «Foc Tuba Ltd» за період, то перевірявся, відповідачем безпідставно та протиправно було зроблено висновок про те, що ТОВ «Foc Tuba Ltd» здійснювало реалізацію виготовленої продукції нижче собівартості реалізованої продукції, чим порушило п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України та занизило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 539 990, 00 грн.

Вказане вище підтверджено висновком експертного економічного дослідження №14849, зробленого Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_10, згідно якого заниження позивачем показника по рядку 03Р1 «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» у сумі 137796грн. і донарахування до сплати податку на прибуток у сумі 24803,28 грн. документально не підтверджується.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001901401 від 09.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на суму 24803,28 грн. та податкового повідомлення-рішення №0001911401 від 09.08.2017 р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 674987,50 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 р. по справі № 820/4050/17 – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 р. по справі № 820/4050/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foc Tuba Ltd» до Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_11 ОСОБА_12

Повний текст постанови складений 13.07.2018 року.