Постанова № 75284279, 03.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3098/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018, суддя Мар'єнко Л.М., (повний текст рішення складено 07.05.18) по справі № 820/3098/17

за позовом Нгуєн Тхі Тху Хієн

до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вимогами до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_1 Нгуєн Тхі Тху Хієн, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 адміністративний позов було задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.01.2018 "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_1 Нгуєн Тхі Тху Хієн, ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідач, не погоджуючись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про те, що під час прийняття оспорюваного рішення він діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Зокрема, стверджує, що народжена позивачем у м. Харкові дитина, ОСОБА_2 ОСОБА_3, на момент подачі документів не була громадянином України, а інших документів, які б підтверджували право позивача на постійне проживання в Україні, не було. Оскільки Нгуєн Тхі Тху Хієн, з метою отримання дозволу на імміграцію, повідомила про себе свідомо неправдиві відомості, такі обставини були достатніми для прийняття оскарженого рішення.

Позивач через свого представника надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, з посиланням на практику Верховного Суду, наполягає на законності та обгрунтованості прийнятого судового рішення. Зокрема, на підтвердження своїх доводів вказує на дію п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», яким передбачено надання дозволу на імміграцію поза квотою імміграції особам, які мають право на набуття громадянства за територіальним походженням, та ч. 6 ст. 7 цього закону щодо набуття громадянства дитиною, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що громадянці ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_1 Нгуєн Тхі Тху Хієн, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, на підставі Закону України "Про імміграцію" позивачу був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, та видано посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД № 77/2006 від 31.05.2006, з реєстрацією в м. Одеса.

02.09.2011 Київським РВ ГУ МВС України в Харківський області зареєстровано нове місце проживання позивача: м. Харків, вул. Пушкінська 79/1, гурт.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців т осіб без громадянства", що діяв на час прийняття висновку ВГІРФО УМВС України в Одеській області про надання дозволу на імміграцію в Україні громадянці СРВ Нгуєн Тхі Тху Хієн, іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні

документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

Згідно положень ст. 12 Закону України "Про імміграцію", в редакції, що діяла на час прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію позивача, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до положень п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (у редакції з 12.04.2017 року), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п. 22 Порядку).

Також, пунктом 23 цього Порядку передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Таким чином, діючим законодавством чітко визначено послідовність та відповідність дій органів ДМС у процедурі скасування дозволу на імміграцію, в тому числі щодо її започаткування та дотримання прав особи на прийняття участі у процесі розгляду такого питання.

В даному випадку відповідач вказує як на підставу складення висновку від 03.01.2018 про доцільність скасування раніше виданого позивачу дозволу на імміграцію в Україну отриманий адвокатський запит адвоката ОСОБА_5 від 24.02.2017 №А3-37/17 стосовно законності документування громадянки ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_1 Нгуєн Тхі Тху Хієн.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи адвокатського запиту (а.с. 125 – 129), жодних посилань з боку адвоката, який діяв в інтересах позивача, щодо вчинення перевірки законності документування посвідкою на постійне проживання не було.

На підставі вказаного висновку ГУ ДМС України в Одеській області від 03.01.2018 ним же було прийнято рішення від 03.01.2018 №276618 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянці ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_1 Нгуєн Тхі Тху Хієн, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.95).

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україні відповідачем обґрунтовано тим, що на момент подачі позивачем документів для отримання дозволу на імміграцію в Україні, дитина позивача у громадянстві України не перебувала, інших документів, які підтверджували її право на постійне проживання в Україні не мала, через що позивач, з метою отримання дозволу на імміграцію, повідомила про себе свідомо неправдиві відомості (а.с.92-94).

Надаючи оцінку таким ствердженням органу міграційної служби, колегія суддів зауважує, що перевірка таких відомостей вже здійснювалася ВГІРФО УМВС України в Одеській області при надані висновку 2005 року про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні на підставі Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який діяв на час прийняття такого висновку, проте їх неправдивість не була підтверджена (а.с.82).

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги пояснення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо її суб’єктивного переконання у набутті її донькою громадянства України, зважаючи на її територіальне походження за народженням та перебування самої позивачки в Україні на законній підставі, відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 4, ч. 6 ст. 7 Закону України «Про імміграцію».

На підтвердження факту народження доньки позивача на території України в матеріалах особової справи позивача мітиться копія свідоцтва від 30.08.2003 серії 1-ВЛ №253787 про народження ОСОБА_2 ОСОБА_3.

Водночас, в ході судового розгляду відповідачем не надано жодного доказу, що свідчив про те, що позивачем при отриманні дозволу на імміграцію повідомила про себе свідомо неправдиві відомості, зокрема, через підробку наданих раніше документів, що встановлено відповідними правоохоронними органами.

Крім того, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України (п.1, п.2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію").

В матеріалах особової справи позивача знаходиться рішення Виконкому Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області від 30.11.2005 №136, яким встановлено піклування на громадянином ОСОБА_6 Семеновимем, ІНФОРМАЦІЯ_3, а піклувальником призначено громадянку СРВ Нгуєн Тхі Тху Хієн (а.с.55).

Таким чином, у позивача були додаткові підстави для отримання дозволу на імміграцію в Україні, окрім зазначення нею про наявність у її дитини громадянства України, що свідчить про відсутність законної підстави для скасування дозволу на імміграцію позивача та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні з метою її знищення, в розумінні положень статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Також, як було встановлено в ході судового розгляду та не заперечувалося відповідачем, позивач не був запрошений для надання пояснень в ході розгляду питання про скасування виданого йому дозволу на імміграцію, у зв'язку з чим відповідачем порушено право позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, колегія суддів враховує, що ефективність засобу юридичного захисту у значенні статті 13 ЄКПЛ не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Крім того, «орган», що згадується в цій статті, не обов'язково має бути судовим. Однак при визначенні того, чи є звернення до нього ефективним засобом юридичного захисту мають ураховуватися його повноваження і процесуальні гарантії, які він забезпечує (див. рішення у справі Klass та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, п. 67).

Під визначенням терміну «процесуальні гарантії» колегія суддів вважає, зокрема, право бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.

Так, у суду немає сумніву, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, в разі набрання законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому Законом.

ОСОБА_7 Європи з прав людини видав рекомендацію стосовно прав іноземців, які бажають в'їхати на територію держав-членів ОСОБА_7 Європи, та виконання рішень про видворення (CommDH(2001)19). Зазначена рекомендація, датована 19 вересня 2001 року, містить такий пункт: « 11. У випадках, коли особа стверджує, що компетентні органи порушили право, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ), або що існує можливість порушення ними цього права, необхідно забезпечити, щоб право на засіб юридичного захисту у значенні статті 13 ЄКПЛ гарантувалося не лише законом, але також на практиці.»

Право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме п.23 Порядку №1983.

На думку суду, громадянин країни, якого стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинен мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

За таких умов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення органу міграційної служби в особі Управління ДМС України в Одеській області, оскільки ним не було виконано вимоги п. 23 Порядку №1983 щодо дотримання процесуальних гарантій, встановлених статтею 8 ЄКПЛ щодо безпосередньої участі сторони у процедурі прийняття рішення компетентним органом. Така позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловлених у постанові від 18.04.2018 у справі №820/2262/17.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у суду апеляційної інстанції, згідно вимог ст. 316 КАС України, відсутні підстави для зміни чи скасування прийнятого судового рішення.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 820/3098/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 12.07.2018.