Постанова № 75284177, 11.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : А.Б. Головко

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/80/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 15.03.2018 (13:05 год., повний текст складено 26.03.18) по справі № 816/80/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-Синтез"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

09 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремойл-синтез" (далі по тексту - ТОВ «Кремойл-Синтез», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту – ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-синтез" (проїзд Галузевий, 36, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 37895857) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.10.2016 № НОМЕР_1.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-синтез" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4702,45 грн. (чотири тисячі сімсот дві гривні сорок п'ять копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано до перевірки актів приймання-передачі на товар та документів, що підтверджують оприбуткування придбаного товару на склад ТОВ «Кремойл-Синтез» та сертифікати якості заводу-виробника. Вказує на невідповідність пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних, та юридичної адреси постачальника ТОВ «АРС-Південь», що, з урахуванням відсутності даних про основні засоби, у т.ч. складські приміщення постачальника, свідчить про неможливість поставки зазначеної продукції (мазуту). Пояснив, що згідно з даними ІАІС «Податковий блок» наявна розбіжність на суму 231107,00 грн. між податковими зобов’язаннями постачальника та податковим кредитом позивача, яка виникла у зв’язку з невизнанням податкової декларації з ПДВ «ТОВ «АРС-Південь» за серпень 2015 року як податкової звітності. Крім того, вказаним контрагентом позивача не подано фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, додаток АМ, форму № 1 «Баланс», отже, відомості про наявність у нього основних засобів немає. З посиланням на дані Єдиного реєстру податкових накладних стверджує, що ТОВ «АРС-Південь» за період своєї діяльності (з березня по травень 2015 року) не придбавало мазут паливний (придбавались лише сигарети і газовий конденсат), послуги з переробки газового конденсату та автотранспортні послуги. Таким чином, встановлено невідповідність між придбаною та реалізованою продукцією на ТОВ «Кремойл-Синтез». У зв’язку з викладеним, вважає, що з огляду на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаним вище постачальником, ТОВ «Кремойл-Синтез» завищено податковий кредит за серпень 2015 року на 231107,00 грн.

Крім того, пояснив, що у позивача наявна кредиторська заборгованість в сумі 118138,08 грн. перед ТОВ «МІС», дата виникнення заборгованості – 15.08.2012 року. Так, позивачем було придбано у вказаного постачальника товар на суму 152440,00 грн., у т.ч. ПДВ – 25406,67 грн., сплачено лише 34301,92 грн. Протягом 2014-2015 року оплати за товар або його повернення не відбувалося, в серпні 2015 року позивачем списано суму простроченої кредиторської заборгованості на доходи та віднесено до податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік. тверджує, що товари, отримані позивачем, але не оплачені, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, а тому право на формування податкового кредиту за рахунок вартості таких товарів у позивача відсутнє. Беручи до уваги наведене, вважає обґрунтованим висновок акту перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2015 року на 19690,00 грн. Підсумовуючи викладене, стверджує про правомірність донарахування позивачеві грошового зобов’язання з ПДВ та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Стверджують, що господарські операції між позивачем та ТОВ "АРС-Південь" та ТОВ "МіС" мали реальний характер, що повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами даних господарських операцій. Таким чином, підстави для висновку про заниження позивачем належних до сплати грошових зобов’язань по податку на додану вартість є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період із 15.08.2016 по 29.08.2016 ГУ ДФС у Полтавській області проведено перевірку ТОВ "Кремойл-синтез" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування за період з 20.03.2012 по 21.12.2015, за результатами якої складено акт від 05.09.2016 № 377/16-31-01-09/37895857 (т. 1, а.с. 20-107).

Зазначеним актом зафіксовано, зокрема, порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 250797 грн., у т.ч. за серпень 2015 року в сумі 245177 грн., за вересень 2015 року - 5158 грн., за жовтень 2015 року в сумі 439 грн., за грудень 2015 року в сумі 23 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 313497 грн., з них за податковим зобов'язанням - 250797 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62700 грн. (т. 1, а.с. 109).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 30.12.2016 № 28670/6/99-99-11-01-01-25 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 17.10.2016 № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 110-118).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ТОВ «Кремойл-Синтез» звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ "АРС-Південь" та ТОВ «МіС», та, як наслідок, відсутності підстав для донарахування ТОВ Кремойл-Синтез» грошових зобов’язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак, вважає рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 таким, що підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Кремойл-Синтез" до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 24613,25 грн., з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Кремойл-синтез" (Замовник) та ТОВ "АРС-Південь" (Постачальник) укладено договір поставки № 14/08 від 14.08.2015 (т. 1, а.с. 128-129).

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Замовника, мазут паливний М-100, за ціною 8000 грн. за тонну в т.ч. ПДВ, в кількості 180 тонн, а Замовник зобов'язується прийняти товар за адресою: м. Кременчук, Полтавська область, проїзд Галузевий, 36 та оплатити товар відповідно до умов Договору.

Додатковою угодою від 20.08.2015 до договору поставки № 14/08 від 14.08.2015 внесено зміни до договору, зокрема пунктом 1.1 Постачальник зобов'язується передати у власність замовника нафтопродукти: мазут паливний М-100, за ціною 8000 грн. за тонну в т.ч. ПДВ, а Замовник зобов'язується прийняти товар за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 36, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору; 4.3 Відвантаження товару здійснюється транспортом Постачальника або транспортом на замовлення Постачальника (т.1, а.с. 250).

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних та видаткових накладних, специфікацій, рахунків-фактур, довіреностей, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою 1-ТТН, витягу з книги обліку палива і мастильних матеріалів (т. 1, а.с. 130-196, 166-169).

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2015 року.

З досліджених копій товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою 1-ТТН за вказаною поставкою колегією встановлено, що на виконання умов договору поставки № 14/08 від 14.08.2015 товар транспортувався ТОВ "АРС-Південь" безпосередньо на адресу позивача : Полтавська обл., м.Кременчук, проїзд Галузевий, 36, автопідприємством ПП ОСОБА_4

Посилання відповідача на невідповідність пункту навантаження, вказаного у товарно-транспортних накладних, та юридичної адреси постачальника ТОВ «АРС-Південь» не спростовує факту поставки та отримання позивачем товару з огляду на надані первинні документи у справі щодо подальшого продажу цього товару та невстановлення відповідачем будь-якого іншого можливого постачальника такого товару.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в подальшому придбаний у ТОВ "АРС-Південь" мазут реалізовано іншому підприємству - ТОВ "Днепр-Блек-Ойл", про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договору поставки нафтопродуктів № 22/06П від 22.06.2015, специфікацій, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 11-ТТН, банківських виписок (т.2, а.с. 1-22).

Крім того, контрагента позивача не було обмежено ані чинним законодавством ані умовами угоди про постачання нафтопродуктів в частині навантаження мазуту паливного виключно за юридичною адресою контрагента.

Відсутність даних у відповідача про основні засоби, у т.ч. складські приміщення ТОВ "АРС-Південь" не свідчить про відсутність реального характеру договору, оскільки не виключає можливість постачальника користуватися відповідними приміщеннями та ємкостями, на умовах договору оренди.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ «Кремойл-Синтез» та ТОВ «АРС-Південь» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні – згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій №1.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операці й між позивачем та вказаним контрагентом повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Наявною в матеріалах справи довідкою щодо фінансово-господарських розрахунків та сплаті ПДВ при купівлі-продажу мазуту М-100 у серпні 2015 року підтверджено факт отримання прибутку від операцій з продажу позивачем мазуту, придбаного у ТОВ «АРС-Південь», покупцю ТОВ «Днепр-Блек-Ойл» (т.2, а.с.56).

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору поставки нафтопродуктів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Щодо доводів відповідача про відсутність сертифікатів якості щодо придбаної продукції, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 61 Податкового кодексу України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із різновидів податкового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зауважує, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань, тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 ПКУ.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 ПКУ.

Окрім того, необхідно зауважити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність розбіжність на суму 231107,00 грн. між податковими зобов’язаннями постачальника та податковим кредитом позивача, оскільки, як зазначає сам відповідач, така розбіжність виникла у зв’язку з невизнанням податкової декларації з ПДВ «ТОВ «АРС-Південь» за серпень 2015 року як податкової звітності.

Між тим, вказаний контрагент не позбавлений можливості оскаржити дії податкового органу щодо невизнання, зокрема податкової декларації з ПДВ за серпень 2015 року як податкової звітності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, станом на час здійснення господарських операцій з позивачем по справі ТОВ «АРС-Південь» було зареєстроване платником ПДВ (свідоцтво анульоване 20.09.2016 року, тобто, після спливу більше ніж одного року після вчинення господарських операцій з позивачем по справі).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що наявність розбіжності між податковими зобов’язаннями постачальника та податковим кредитом позивача, яка виникла у зв’язку з невизнанням податкової декларації з ПДВ «ТОВ «АРС-Південь» за серпень 2015 року як податкової звітності, сама по собі не є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Кремойл-Синтез», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за рахунок відносин із контрагентом-постачальником ТОВ «АРС-Південь», а тому висновок акту перевірки про завищення ТОВ «Кремойл-Синтез» податкового кредиту та відповідно заниження належного до сплату податку на додану вартість за серпень 2015 року на 231107 грн. є таким, що не відповідає встановленим фактичним обставинам у справі.

Щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "МІС", судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Кремойл-синтез" (Замовник) та ТОВ "МіС" (Постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів № 1907/1 від 19.07.2012 (т.2, а.с. 23-24).

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору. Відповідно до п.3.2 Договору Покупець зобов’язується сплатити, з дотриманням умов Додатку, повну вартість товару (у т.ч. ПДВ), визначену у відповідному Додатку до цього Договору та рахунку протягом 2-х робочих днів від дати отримання рахунку на сплату вартості, якщо інше не передбачено умовами Додатків. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п.3.3 Договору).

Згідно з видатковою накладною та рахунком-фактурою, прибутковою накладною, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачеві передано товару на загальну суму 152440 грн., у т.ч. ПДВ 2540,67 грн. (т.2, а.с.25-27).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар оплачено лише на суму 34302,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки (т.2, а.с.28, 29).

Відповідно до журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2012 рік, у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «МіС» (т.2, а.с.30). Вказана заборгованість обліковувалась позивачем і у 2015 році (т.2, а.с.32-33).

Як встановлено перевіркою та не спростовується позивачем по справі, протягом 2014-2015 років оплати за товар не відбувалося, повернення товару не здійснювалось.

У серпні 2015 року ТОВ «Кремойл-Синтез» відповідно до журналу-ордеру по рахунку 631 списано суму простроченої заборгованості на доходи та віднесено до податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік (т.2, а.с.34, 42).

Разом з тим, позивачем не відкориговано суми податкового кредиту у зв’язку з віднесенням до складу доходу вартості товару, отриманого безоплатно.

Згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є :

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

У відповідності до п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення відносин із ТОВ «МіС») податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Наведеними нормами п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що право на формування податкового кредиту виникає виключно у разі фактичного нарахування (сплати) платником податків сум ПДВ у складі вартості придбаного товару.

Між тим, як зазначалось вище, вартість наданого позивачеві товару в розмірі 118138,08 грн. фактично не сплачена, сума в розмірі 118138,08 грн. віднесена позивачем до складу доходу за серпень 2015 року, однак, сума податкового кредиту позивачем не відкоригована.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок відповідача про завищення податкового кредиту за серпень 2015 року на суму 19690,00 грн., та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачеві грошового зобов’язання з ПДВ у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 288883,75 грн., у т.ч. за основним платежем – 231107 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 57776,75 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1 в частині збільшення позивачеві грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 24613,25 грн., у т.ч. за основним платежем – 19690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4923,25 грн., діяв обґрунтовано, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині відсутні.

Відповідно до ст.317 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Кремойл-Синтез" до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 24613,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 19690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4923,25 грн., з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні частини позовних вимог ТОВ «Кремойл-Синтез», колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 підлягає скасуванню також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області на користь ТОВ "Кремойл-синтез" судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 369 грн. 20 коп.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-Синтез" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 24613,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 19690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4923,25 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-Синтез" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2016 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 24613,25 грн. відмовити.

Скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремойл-синтез" судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 369 (триста шістдесят дев’ять) грн. 20 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі № 816/80/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2018.