Постанова № 75284149, 11.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/563/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018, (суддя Мар'єнко Л.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 25.05.18) по справі № 820/563/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 28.09.2017 по 30.11.2017 в розмірі 7952,12 грн. (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 12 копійок) та за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 28.09.2017 по 20.10.2017 в розмірі 2710,95 грн. (дві тисячі сімсот десять гривень 95 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, поштовий індекс 63463, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Лиманська, буд. 52) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, Управління охорони вищих посадових осіб України, Служби безпеки, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції. Вказує, що оскільки за загальним правилом трудовий договір із зазначеними категоріями осіб не укладається, то трудове законодавство на них не може поширюватися. У зв'язку з чим військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, не мають статусу працівника, а проходять службу. Сфера дії трудового законодавства обмежена лише відносинами найманої праці, які виникають на підставі трудового договору та пов'язаними з ними відносинами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.09.1994 по 27.09.2017 безперервно проходив службу в підрозділах МВС України, МНС України та ДСНС України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжки (зворотна сторона а.с.10).

Відповідно до витягу з наказу ГУ ДНС України у Харківській області від 27.09.2017 №484 о/с (а.с.13) звільнено зі служби в ДСНС України у запас Збройних Сил України за станом здоров’я капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1, провідного фахівця відділу організації пожежегасіння та роботи з об’єктовими підрозділами управління реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України у Харківській області 27.09.2016. З 27.09.2017 виключено із кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення.

При звільненні позивача, останньому було виплачено грошове забезпечення за вересень 2017 року - 20.10.2017.

30.11.2017 на картковий рахунок позивача у банку зараховані грошові кошти - одноразової грошової допомоги при звільненні у зв’язку з хворобою.

Не погодившись з несвоєчасною виплатою вихідної допомоги при звільненні, а також з затримкою виплати заробітної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 28.09.2017 по 30.11.2017 в розмірі 7952,12 грн. (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 12 копійок) та за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 28.09.2017 по 20.10.2017 в розмірі 2710,95 грн. (дві тисячі сімсот десять гривень 95 копійок).

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України від 11.07.2013 №593.

Так, відповідно до положень ст. 125 Кодексу цивільного захисту України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов’язків (ч. 1 ст. 125 Кодексу цивільного захисту України).

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 125 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно ч. 1 ст. 127 Кодексу цивільного захисту України, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно положенням ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п’яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

З огляду на вказані норми законодавства вбачається, що спеціальним законодавством не встановлено порядок відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, в той же час такий порядок визначений КЗпП України.

Таким чином у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 07.02.2018 по справі №806/535/16, а також Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, Управління охорони вищих посадових осіб України, Служби безпеки, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції є безпідставними та ґрунтуються на помилковому суб'єктивному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та виплат при звільненні регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: "Про оплату праці", Постановою Кабінету Міністрів України, від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 01 квітня 2015 року (справа № 6-41а15).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2017 наказом ГУ ДНС України у Харківській області від №484 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в ДСНС України у запас Збройних Сил України за станом здоров’я.

При звільненні позивача, останньому було виплачено грошове забезпечення за вересень 2017 року - 20.10.2017.

30.11.2016 на картковий рахунок позивача у банку зараховані грошові кошти - одноразової грошової допомоги при звільненні у зв’язку з хворобою.

Отже, днем фактичного розрахунку з позивачем є 20.10.2017р. та 30.11.2018року.

Таким чином, виплата грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні відбулась із затримкою.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що період затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги обчислюється з 28.09.2017 до 30.11.2017 (включно) у розмірі 7952,12 грн. (180,73 грн.*44 дні за час затримки виплати), а період затримки виплати заробітної плати – за вересень 2017 року - обчислюється з 28.09.2017 до 20.10.2017 (включно) у розмірі 2710,95 грн. (180,73 грн.*15 дні за час затримки виплати).

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що сума грошових кошти за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 28.09.2017 по 30.11.2017 в розмірі 7952,12 грн. (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 12 копійок) та за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 28.09.2017 по 20.10.2017 в розмірі 2710,95 грн. (дві тисячі сімсот десять гривень 95 копійок) підлягає стягненню з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1.

Зазначена позиція узгоджується з висновками зазначеними Вищим адміністративним судом України в постанові від 02.11.2016 по справі №825/3610/15-а, а також в ухвалі від 28.05.2015 по справі №821/4536/13-а.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/563/18 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/563/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2018 р.