Постанова № 75284124, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.

10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3258/18

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/3258/18, ухвалене в м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, 61004, о 11:20, повний текст рішення складено 29.05.2018р.

за позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018р., позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі -позивач), звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_2В.), в якому просив суд:

- стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1, 61032, ЄДРПОУ НОМЕР_1, МФО 380805, р\р 26000454892, в АТ “ОСОБА_3 ОСОБА_4”) на користь ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов. к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 41444,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2017р., що наданий відповідачем до ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017р. становила 25 осіб, у відповідача у 2017р. норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб, тому, відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце по працевлаштуванню інвалідів.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.05.2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

04.07.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно звіту форми 10-ПІ у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників в 2017р. на становить 25 осіб, а згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2017 році визначена для відповідача – 1 місце.

Відповідно до звіту форми 10-ПІ у відповідача в 2017 році середньооблікова чисельність штатних працівників – інвалідів складала 0 осіб.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно–господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2017р. у сумі 41444,00 грн. документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

Згідно з ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону, обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

З аналізу положень Закону, на підприємства покладено лише обов’язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005р. та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Як свідчать матеріали справи, в період з січня по червень 2017р. відповідач здійснював господарську діяльність, що підтверджується повідомленнями про об’єкти оподаткування за Формою-20 ОПП від 17.05.2016р. та від 20.06.2017р.

З 11.06.2017р. відповідач призупинив свою діяльність та звільнив всіх найманих працівників, що підтверджується звітом до Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області - «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів» Таблиця 5 «Відомості про трудові відносини за червень 2017 року» від 20.07.2017р.

Відповідач направив лист вих. № 02-06/2017 від 12.06.2017р. на адресу ОСОБА_1 державного центру зайнятості, в якому у зв’язку з призупиненням господарської діяльності та відсутністю найманих робітників, просив зняти заявку по вакансії прибиральниця службових приміщень з 12.06.2017р.

Протягом здійснення господарської діяльності відповідач інформував ОСОБА_1 міський центр зайнятості про наявність у нього вакансії створеного робочого місця для інваліда, про що свідчать звіти за формою №3-ПН за період з березня по червень 2017р.

ОСОБА_1 міського центру зайнятості № ХМЦЗ-03-3671 від 12.04.2018р. підтверджується, що на протязі 2017 року ФО-П ОСОБА_2 інформувало ОСОБА_1 міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів шляхом подання звітів за формою 3-ПН за 2017р., центром зайнятості жодного інваліда на підприємство не направлено, відмов з боку відповідача в працевлаштуванні людей з інвалідністю не було.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 23.05.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 820/3258/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 13.07.2018.