Постанова № 75283845, 11.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Сліденко А.В.

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1029/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 05.04.2018 (10:27 год., повний текст складено 05.04.18) по справі № 820/1029/18

за позовом Приватного підприємства "Карго Тренд"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство “Карго Тренд” (далі по тексту – ПП «Карго Тренд», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту – ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області №1008 від 14.02.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 по справі № 820/1029/18 позов Приватного підприємства “Карго Тренд” - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1008 від 14.02.2018.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р. по справі № 820/1029/18, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що оскаржуваний наказ № 1008 від 14.02.2018 про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «КАРГО ТРЕНД» було видано відповідачем у зв’язку з ненадання позивачем, протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту, пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області. Вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність у ГУ ДФС у Харківській області права на призначення перевірки у зв’язку із запровадженням мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, встановленого Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Стверджує, що в силу ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія Закону про мораторій не поширюється на відносини, що виникають при проведенні заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, у тому числі й ДФС та її територіальні органи. Зазначив, що 18.12.2017 прийнято постанову Кабінету Міністрів України про затвердження переліку органів, на які не поширюється дія мораторію, і до цього переліку віднесено ДФС України та її територіальні органи. З посиланням на п.5.2 ст. 5 Податкового кодексу України вказав, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу, а тому, з огляду на пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, у відповідача наявні законодавчі підстави для проведення позапланової перевірки позивача та винесення оскаржуваного наказу.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 р. по справі № 820/1029/18, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Пояснив, що з 01.01.2017 року на правовідносини з приводу проведення перевірок контролюючими органами почали поширюватись норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому, з 01.01.2018 і до 23.02.2018 (дата офіційного опублікування постанови КМУ від 18.12.2017 №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності") на ці правовідносини поширювались також і норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким встановлено особливі умови та обмеження для проведення позапланових перевірок податковими органами. Зазначив, що оскаржуваний наказ був прийнятий відповідачем 14.02.2018, тобто до моменту набрання чинності постановою КМУ від 18.12.2017 №1104, а тому, при вирішенні питання про призначення позапланової перевірки відповідач у силу приписів ч.2 ст. 19 Конституції України повинен був урахувати приписи ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», проте цього зроблено не було. Доводи відповідача стосовно пріоритету норм Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки за предметом правового регулювання (правовідносини з приводу реалізації державного контролю (нагляду)) ці норми підлягають застосуванню виключно з урахуванням положень Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які регулюють ці ж самі правовідносини, але були прийняті пізніше у часі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області видано наказ №1008 від 14.02.2018 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ПП “Карго Тренд” (ідентифікаційний код – 38136797) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ “Ятанар” (податковий номер – 40792922), що обліковані у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2016 р., січень-лютий 2017 р. та подальшому ланцюгу постачання.

Виходячи зі змісту зазначеного наказу, юридичною підставою для його видання є положення пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1 ст. 61, пп. 62.1.3 п.62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 ст. 78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження відповідача про невиконання позивачем вимог письмового запиту контролюючого органу від 21.09.2017 №17796/10/20-40-14-11-18.

Не погодившись із зазначеним наказом, ПП «Карго Тренд» звернулось до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем в період дії мораторію на проведення позапланових перевірок, а отже, є протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пп. 62.1.3 п.62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній до 01.01.2017 року) було встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби.

Таким чином, до 01.01.2017 року виключно Податковим кодексом України були урегульовані правовідносини з приводу здійснення державою в особі органів ДФС та її територіальних органів контролю за додержанням податкової дисципліни, зокрема, питання проведення перевірок за додержанням податкового законодавства.

Разом з тим, з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 03.11.2016 № 1726-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі по тексту – Закон № 1726-VIII), яким внесено зміни до ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, частину 2 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» викладено в наступній редакції : "Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення".

Доповнено статтю 2 частинами четвертою та п'ятою такого змісту:

"Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону".

Отже, наведеними нормами поширено дію Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на правовідносини з приводу проведення позапланових перевірок органами Державної фіскальної служби.

Враховуючи положення ч. 3 ст.19 Господарського кодексу України, якою передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання в т.ч. у сфері фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни та ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877, якою визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контрольні заходи, які проводяться відповідачем, підпадають під дію Закону № 1728.

Додатково, а саме з 01.01.2018 по 23.02.2018 (дата набрання чинності Постановою КМУ № 1104 від 18.12.2017) на ці правовідносини поширювались також і норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", який набрав чинності 01.01.2018 року, внесено зміни до Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 року № 1728-VIII (далі по тексту – Закон № 1728-VIII) та подовжено на 2018 рік дію обмежень на проведення позапланових перевірок суб’єктів господарювання.

Статтею 3 Закону № 1728-VIII (в редакції, чинній на час винесення спірного наказу) встановлено, що до 31 грудня 2018 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):

1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба);

2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

3) за рішенням суду;

4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання;

5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

6) для перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Наведених вище підстав ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції у спірних відносинах не встановлено.

У відповідності до ст.6 Закону № 1728-VIII (в редакції, чинній до 01.01.2018) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальними органами, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України.

Проте ч.2 цієї статті визначає, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Статтею 6 Закону № 1728-VIII (в редакції, чинній з 01.01.2018 року) встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, саме на уряд з 01.01.2018 року покладено обов’язок визначити перелік державних органів, на які не поширюються положення Закону № 1728-VIII, тоді як до 01.01.2018 року ці органи були прямо визначені у ст. 6 зазначеного Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 затверджено Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 № 1728-VIII. До цього переліку віднесено і ДФС України та її територіальні органи.

Разом з тим, вищевказана постанова КМУ набрала чинності лише 23.02.2018, тобто, не була чинною на дату прийняття відповідачем оскаржуваного наказу – 14.02.2018.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що постанова КМУ № 1104, яка включає ДФС та її територіальні органи зі сфери дії мораторію на проведення перевірок, встановленого Законом № 1728-VIII, прийнята 18.12.2017, тобто, до прийняття спірного наказу.

Так, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Даючи оцінку спірним відносинам у цій частині, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено абзацом першим даного Рішення в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті "Урядовий кур'єр", акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Згідно з даними сайту zakon.rada.gov.ua постанова КМУ № 1104 від 18.12.2017 вперше опублікована в газеті «Урядовий кур’єр» (№ 38) 23.02.2018, отже, набрала чинності з 23.02.2018.

Таким чином, в період, коли постанова КМУ № 1104 була прийнята, однак, не набрала чинності (з 18.12.2017 по 23.02.2018), до спірних відносин підлягали застосуванню норми Закону № 1728-VIII, Державна Фіскальна Служба та її територіальні підрозділи підпадали під дію закону Закону № 1728-VIII.

З огляду на викладене, оскільки з 01.01.2017 на правовідносини з приводу проведення податкових перевірок почали поширюватись норми Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а з 01.01.2018 і до 23.02.2018 (як до дати офіційного опублікування постанови КМУ від 18.12.2017 №1104) - також і норми Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, колегія суддів зазначає, що відповідач при вирішенні питання про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Карго Тренд» повинен був урахувати приписи ст. 3 Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, однак, цього не зробив, а тому оскаржуваний наказ не може вважатися законним.

Доводи відповідача стосовно пріоритету норм Податкового кодексу України, в обґрунтування яких відповідач посилається на п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає помилковими, з наступних підстав.

Так, згідно з п.5.2 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Разом з тим, Законом України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 03.11.2016 № 1728-VІІІ (з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VІІІ від 07.12.2017) по іншому-врегульовано спірні відносини, ніж це було унормовано Податковим кодексом України.

Колегія суддів вказує, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Правовідносини з приводу здійснення державою в особі компетентних органів управління контролю за додержанням особами податкової дисципліни з 01.01.2011 унормовані виключно приписами Податкового кодексу України, положення якого є спеціальними нормами матеріального права, але за предметом правового регулювання (правовідносини з приводу реалізації державного контролю (нагляду) норми ПК України підлягають застосуванню з огляду на положення Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, які регулюють ці ж самі правовідносини, але були прийняті пізніше у часі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги, що оскаржуваний наказ був прийнятий ГУ ДФС у Харківській області 14.02.2018, тобто, до моменту набрання чинності постановою КМУ від 18.12.2017 №1104, колегія суддів вважає, що другий відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу № 1008 від 14.02.2018 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «КАРГО ТРЕНД» (податковий номер 38136797)» діяв всупереч вимогам Закону України від 03.11.2016 1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування даного наказу.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 по справі № 820/1029/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2018.