Постанова № 75283803, 12.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/326/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді – Шеметенко Л.П.

судді – Димерлія О.О.

судді – Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала на обліку в Сакському управлінні соціального захисту населення в АР Крим та отримувала пенсію за віком. З липня 2005 року Управлінням припинено виплату вказаної пенсії у зв’язку із виїздом позивача на постійне місце проживання в Ізраїль. В 2017 році представник позивача звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії, проте Управління йому відмовило, посилаючись на відсутність правових підстав для її поновлення. Відмову Управління позивач вважає протиправною, такою, що суперечить вимогам законодавства та порушує її конституційне право на належне пенсійне забезпечення, у зв’язку із чим звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року та провести її перерахунок відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації та компенсації втрати її частини. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

З 1997 року позивач перебував на обліку в Сакському управлінні соціального захисту населення в АР Крим та одержував пенсію за віком.

З 2005 року Управлінням припинено позивачу виплату пенсії у зв’язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Оскільки АР Крим є тимчасово окупованою територією і на підставі Постанови Правління ПФУ «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» від 07.07.2014 року №13-4 Генічеське об’єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області (Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області) визначено одним з органів, що здійснюють виплату пенсії пенсіонерам з АРК, 28.07.2017 року представником позивача подано заяву до вказаного Управління про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

До заяви представник додав, зокрема, оригінал апостильованої заяви про поновлення і виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, особисто підписаної позивачем, копію довіреності представника, копію паспорта ОСОБА_1, її ідентифікаційного коду та пенсійного посвідчення.

Генічеське об’єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області (Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області) відмовило у задоволенні вказаної заяви, про що повідомило представника позивача листом від 10.08.2017 року №1631/02.

Як на підставу для відмови у поновленні пенсії орган пенсійного фонду послався на те, що заява про поновлення виплати пенсії, а також про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто або його законним представником.

Враховуючи, що позивач особисто не звернувся до органу пенсійного фонду із відповідною заявою, а його представник не є уповноваженим у розумінні закону на ініціювання вказаного питання, відповідач не вбачав правових підстав для поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Не погоджуючись із відмовою у поновленні виплати пенсії, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, позивач звернувся до суду з позовом, в якому ставиться питання про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії в судовому порядку.

Вирішуючи справу та часткового задовольняючи позов у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що припинення позивачу раніше призначеної пенсії у зв’язку із переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю відбулось з порушенням вимог чинного законодавства та гарантованого права на пенсійне забезпечення, у зв’язку із чим суд дійшов до висновку про те, що дії відповідача, які виразилися у відмові у поновленні виплати пенсії є незаконними, та вбачав всі підстави для зобов’язання органу пенсійного фонду здійснити відповідні соціальні виплати з проведенням індексації та компенсації втрати її частини.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання соціальних виплат є правильними, проте вони не у повній мірі відповідають нормам процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 51 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

В своєму Рішенні №25-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Висновки Конституційний Суд України кореспондуються із висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року.

Таким чином, оскільки положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №25-рп/2009, колегія суддів вважає, що з цього часу Управління має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

При цьому, на думку колегії суддів, визнання неконституційними вказаних норм Закону є самостійною підставою для приведення відповідних правовідносин у попередній стан, тобто є безальтернативною підставою для виконання органом пенсійного фонду свого обов’язку щодо забезпечення позивачу нарахування соціальних виплат у розмірах та порядку, визначених Законом.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Постановою «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» від 07.07.2014 року №13-4, затвердженою Правлінням Пенсійного фонду України, визначено, що органами, що здійснюють пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя є Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України та Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Разом з цим, відповідно до Постанови КМУ від 08.11.2017 року №821 Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Враховуючи, що наведеними правовими нормами визначено можливість звернення за поновленням виплати пенсії як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, всі необхідні документи щодо обчислення пенсійних виплат містяться в матеріалах пенсійної справи позивача, тобто є у розпорядженні органу пенсійного фонду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач відмовив позивачу у задоволенні відповідної заяви фактично з формальних підстав, необґрунтовано і в порушення чинного законодавства.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, за правилами наведеної норми процесуального законодавства захисту в суді підлягають, зокрема, порушені органом державної влади та його посадовими особами, права, свободи та інтереси фізичних осіб.

Водночас, оскільки пенсія позивачу вже призначена, а перерахунок соціальних виплат у зв’язку із її поновленням ще не проведений, відповідач не вчиняв будь-яких дій під час її розрахунку, в тому числі з порушенням чинного законодавства, колегія суддів вважає, що підстави для зобов’язання суб’єкта владних повноважень повторно призначити пенсію із виплатою індексації та компенсації втрати частини доходу відсутні.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, відповідно до ст. 2 КАС України мав встановити наявність порушеного права позивача з урахуванням строків звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України, та перевіркою на предмет наявності підстав для поновлення цих строків, у разі їх пропуску, відповідно до ст. 123 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у цій справі є протиправність відмови Управління у поновленні позивачу виплати пенсії, право на яку позивач набув з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України у справі №25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року.

Проте із цим позовом позивач звернувся лише 14.02.2018 року (згідно штемпелю на конверті), тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, для задоволення його вимог за період до 13.08.2017 року.

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску строку поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною або встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.

Колегія суддів враховує, що позивачем не заперечується той факт, що вона була обізнана щодо виду пенсії та її розміру, в тому числі про припинення її виплати тощо.

Таким чином, оскільки позивачем не наводиться та зі змісту позовної заяви не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами, суд позбавлений можливості застосувати приписи ст. 123 КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що адміністративний позов в частині зобов’язання відповідача відновити виплату пенсії за період з 07.10.2009 року до 13.08.2017 року має бути залишено без розгляду.

Водночас, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів вважає, що допущені помилки у встановленні порушеного права та інтересу позивача та відсутність у рішенні суду першої інстанції висновку про залишення частини позовних вимог без розгляду не є порушенням правил адміністративного процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи та свідчить про наявність обставин для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні шляхом зміни її резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області – задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року – змінити, виклавши резолютивну частину рішення наступного змісту:

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) виплату пенсії за віком, починаючи з 14.08.2017 року та провести її перерахунок відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії за період з 07.10.2009 року по 13.08.2017 року – залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 12.07.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко