Постанова № 75283568, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4840/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 до особи, яка може отримати статус учасника справи – Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про забезпечення позову,-

суддя в 1-й інстанції - Панікар І.В.,

час ухвалення рішення – 22.05.2018 року,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 (далі – заявник) подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.05.2018 року «Про розгляд питань органу опіки та піклування, а саме надання Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області висновку про доцільність відібрання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернення його за місцем проживання матері, до остаточного вирішення публічно-правового спору по-суті.

Подане клопотання заявник мотивує тим, що очевидними є ознаки протиправності рішення суб’єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, зазначивши, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким вжити заходи забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Інститут забезпечення позову при цьому дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Відповідно до ч.1,2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Заявник оскаржує рішення, яким затверджено рекомендаційний висновок для суду про доцільність відібрання дитини та повернення його за місцем проживання матері.

Таке рішення не породжує будь-яких правових наслідків для сторін, оскільки ним направлено до суду висновок органу опіки і піклування. При цьому рішення, яке є предметом оскарження, прийнято на виконання ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області щодо доцільності відібрання дитини, тому саме цей суд буде оцінювати таке рішення як один із доказів і тільки суд може постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Аналіз вищенаведеного та огляд матеріалів справи дає можливість колегії суддів зробити висновок про те, що правовий акт індивідуальної дії своїми приписами має породжувати права і обов’язки конкретної особи, на яких спрямована його дія. Оскаржуване рішення прав та обов’язків позивача не породжує, а застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не забезпечить захист прав позивача у майбутньому, а тому підстав для вжиття заходів забезпечення позову немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,310,312,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 809/867/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.