Постанова № 75283556, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3870/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року суддя Крутько О.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Львів у справі № 456/485/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівський обласний військовий комісаріат, Стрийський об"єднаний міський військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, повний текст виготовлено 13.04.2018р. -

В С Т А Н О В И Л А:

08.02.2018р. позивач звернувся до суду з позовом, просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням III групи інвалідності внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської АЕС, при виконанні службових обов’язків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” та Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов’язання відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням III групи інвалідності внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської АЕС при виконанні службових обов’язків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” та Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 20-місячного грошового забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження та у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 позов задоволено.

Міністерство оборони України оскаржило рішення суду з підстав відповідності висновків обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі покликається на те, що на момент отримання інвалідності 07.10.2008 р. позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон N2011-XII) та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, а саме - Законом № 796-ХІІ.

Згідно довідки управління праці і соціального захисту населення Стрийської міської ради від 04.07.2017 р. №56 ОСОБА_2 в грудні 2008 р. була виплачена одноразова компенсація при настанні інвалідності III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 189 грн. 60 коп.

Таким чином, будучи інвалідом III групи позивач обрав отримання одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленої Законом № 796-ХІІ і отримав відповідну виплату, з огляду на що втратив право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом N2011-XII.

Щодо зобов’язання Міністерства оборони України виплатити позивачу вищезазначену одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням III групи інвалідності внаслідок захворювання отриманого під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської АЕС при виконанні службових обов’язків, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, то згідно з п.3.1 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071) уповноваженими органами в розумінні Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 - є обласні військові комісаріати, відповідно, в спірних правовідносинах таким є Львівський обласний військовий комісаріат, який оформляв і подавав до Міноборони документи на призначення позивачу одноразової грошової допомоги і який здійснює виплату відповідної допомоги особам, які мають на це право у випадку прийняття Міноборони позитивного рішення щодо її призначення.

Таким чином, згідно з діючим законодавством єдиним суб’єктом владних повноважень, який уповноважений здійснювати виплату відповідної допомоги в спірних правовідносинах є Львівський обласний військовий комісаріат, який є окремою юридичною особою та розпорядником бюджетних коштів та при виконанні покладених на нього завдань діє самостійно. В свою чергу, Міністерство оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів уповноважений лише на прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надіслання його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату.

Просить рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та зазначає, що у абзаці 2 пункту 2 Порядку № 499 визначено що, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, інвалідам III групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Вважає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження та у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Також, апелянтом не надано доказів про виплату позивачу одноразової компенсації, оскільки згідно останнього абзацу копії довідки Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради, яка додано до апеляційної скарги зазначено, що одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю в зв’язку з встановленням інвалідності ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась (вказані виплати в сумі 399 грн. були на продукти харчування та 90 грн. на оздоровлення (путівку)).

Посилання апелянта на те, що згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради від 04.07.2017 року № 56 зазначено, що в грудні 2008 року була виплачена одноразова грошова компенсація в розмірі 189 грн., яка не була надана суду, однак була у пакеті документів, які направлялись Львівським ОВК в Міноборони для призначення позивачу спірної виплати і є в матеріалах справи, то воно спростовується довідкою ПАТ НАСК «Оранта» від 23.05.2017 року, де зазначено, що ОСОБА_1 відповідну страхову суму не отримував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.1993 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби.

Згідно довідки МСЕК серії ЛВА – 1 №389108 від 09.10.2008 року позивачу встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач неодноразово звертався до Міністерства оборони України, Львівського обласного військового комісаріату із заявами про призначення та виплату йому одноразової грошової компенсації (допомоги), однак, отримував відмову у призначенні допомоги (протокол комісії від 15.09.2017 року №96).

Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України від 03.11.2006 року №328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що 09 жовтня 2008 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” та Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а тому дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Згідно витягу з протоколу від 15 вересня 2017 року № 96 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також, отримання ним грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності за статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) в редакції, яка діяла станом на 07.10.2008 р. було закріплене право учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімей, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою на отримання одноразової компенсації у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), установлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16-3 Закону № 2011-XII передбачає, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

На момент отримання інвалідності 07.10.2008 р. позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16 Закону N2011-XII та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, а саме - Законом № 796-ХІІ.

Згідно довідки управління праці і соціального захисту населення Стрийської міської ради від 04.07.2017 р. №56 ОСОБА_2 в грудні 2008 р. була виплачена одноразова компенсація при настанні інвалідності III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 189 грн. 60 коп.

Позивач не спростував доказів виплати йому коштів, відповідно до статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Таким чином, вже будучи інвалідом III групи позивач обрав отримання одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленої Законом № 796-ХІІ і отримав відповідну виплату, з огляду на що втратив право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом N2011-XII, додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є неможливим, а, відтак, відмова позивачу у призначенні такої допомоги є правомірною.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Вимога позивача отримувати більший розмір соціальної виплати (пенсії) може стосуватися "власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у вигляді "виправданих (законних) очікувань", якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати.

Концепція "законних очікувань" ґрунтовно описана Європейським судом з прав людини у рішеннях винесених щодо України, як ухвалених рішеннях по суті, в яких Суд виявив порушення конкретних положень Конвенції, так і тих, де таких порушень виявлено не було (ухвали про неприйнятність), які становлять значну частину практики Суду і також підлягають безумовному врахуванню для повноти розуміння правової позиції Суду.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), де загалом розглядалося 4 періоди в залежності від діючих законів у відповідний час, була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Аналогічні висновки суду викладені і в ухвалі про неприйнятність від 03.06.2014 за заявою "Колесник та інші проти України" (№ 57116/10) та інші.

Тож, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство. Таким чином, у позивача, зважаючи на чіткі приписи п.7 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ та існуючу практику Верховного Суду, не може бути законних очікувань щодо отримання одноразової грошової допомоги у бажаному для нього розмірі.

При цьому, слід зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Також означена стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з»ясування обставин справи, через що рішення суду підлягає до скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.2 КАС України.

керуючись ст. 243 ч.3, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.1, 4 ст.317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – задоволити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у справі № 456/485/18 – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними ст. 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 13.07.18