Постанова № 75283454, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3954/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року суддя Лунь З.І., час ухвалення 11:35 год., місце ухвалення м.Львів у справі № 813/5006/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, повний текст виготовлено 13.04.2018р. -

в с т а н о в и л а :

26.12.2017р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 07.12.2017 №0022884006, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 17000,00 грн. за результатами фактичної перевірки від 24.11.2017р.

Позовні вимоги мотивує тим, що вважає безпідставними доводи відповідача про зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки попередня аналогічна ліцензія закінчилась 19.11.2017, а 25.11.2017 отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі по 24.11.2018. Здійснював зберігання алкогольних напоїв, що не пов’язано із здійсненням торгівельної діяльності, відтак позивачем не порушено вимоги ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Також, як вважає позивач, факт зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного збору встановленого зразка не доведений та не підтверджений відповідними доказами. На переконання позивача вказані обставини спростовують доводи відповідача вказані в акті перевірки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив дане рішення з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач підписав акт перевірки без зауважень, а тому вважає, що податковий орган діяв в межах своїх повноважень, а доводи позивача про протиправність рішення не відповідають дійсності.

Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що законодавцем виключається можливість реєстрації місця зберігання для тих суб»єктів підприємницької діяльності, що не отримати відповідної ліцензії.

Термін дії старої ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої позивачу закінчився 19.11.2017, а нову ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями отримав 25.11.2017 р.

Перевіркою не встановлено, що позивач здійснював торгівлю алкогольними виробами за відсутності ліцензії. Однак, перевіркою виявлено зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника податкового органу, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 29.10.2012 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Дрогобицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

24.11.2017 відповідач провів фактичну перевірку магазину, що знаходиться за адресою: Львівська область, с.Лішня, вул.Дрогобицька, 78А, що належить суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_1, про що складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 24.11.2017 №13/4000/НОМЕР_1. Перевіркою встановлення порушення позивачем вимоги ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” - зберігання алкогольних напоїв згідно з додатком №1 до акта перевірки на загальну суму 1760,40грн. без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Довідку про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР не представлено.

На підставі вказаного акта перевірки Головне управління ДФС у Львівській області прийняло оскаржене рішення від 07.12.2017 №0022884006.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного:

Сторонами не заперечується і встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що перевіркою не встановлено здійснення позивачем торгівлі алкогольними виробами за відсутності ліцензії, термін дії попередньої ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої позивачу закінчився 19.11.2017, а нову ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_1 отримав з 25.11.2017. Однак, перевіркою виявлено зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 1760,40грн. у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру. Даний факт доводиться відповідачем виключно на підставі того, що у позивача була відсутня ліцензія у цей період.

Частиною 36, 37 статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Розмір штрафних санкцій за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, визначено у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень.

За змістом пунктів 1.1, 2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затвердженого Наказом ДПА України від 28.05.02р. № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності, пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання неможливо внести відомості до згаданого реєстру. До заяви про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру додається нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Поняття “місце зберігання” та “місце торгівлі” визначено Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” і вони не є тотожними, об'єкти роздрібної торгівлі не можуть відноситись до місць зберігання, щодо яких цим Законом встановлена вимога про обов'язкову реєстрацію у відповідному державному реєстрі.

Алкогольні напої були виявленні податковим органом в магазині, тобто в місці роздрібної торгівлі, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не порушив вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, який не передбачає внесення місця здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не було підстав для включення вказаного місця до Єдиного реєстру, оскільки позивач зберігав алкогольні напої за місцем здійснення торгівлі, та на час проведення перевірки торгівлю цими алкогольними напоями не здійснював, а нову ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями отримав з 25.11.2017, тобто після проведення перевірки.

Таким чином, отримавши 23.11.2017 на руки примірник ліцензії, термін дії котрої розпочинався 25.11.2017, ФОП ОСОБА_2 фізично не міг до дня проведення перевірки, тобто до 24.11.2017 звернутися до уповноваженого суб’єкта із відповідною заявою та доданою до неї нотаріально засвідченою копією ліцензії для внесення місця здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган не дотримав вимоги п. 8 ч.2 ст. 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що відсутність діючих ліцензій сама по собі не доводить факту протиправного зберігання товару у магазині у зазначений період часу і такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №820/4144/17, від 12.06.2018 у справі 813/3034/17.

Таким чином, недоведеність складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виключає правомірність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій на їх підставі.

Посилання апелянта, як на підставу визнання позивачем порушення на те, що позивач підписав акт перевірки без заперечень, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач скористався наданим йому правом звернення до суду з цим позовом, що доводить про його незгоду зі встановленими відповідачем порушеннями.

Щодо покликання апелянта на порушення судом норм процесуального права – ст.44 КАС України, а точніше ч.1 ст.47 КАС України, якою передбачено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п’ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, то ухвалою від Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження (а.с.1)

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області – залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 813/5006/17– без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 13.07.18