Постанова № 75283331, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5040/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги представників громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року (прийняте в місті Ужгороді суддею Шепетко І.О.) у справі № 308/5834/18 за позовом військової частини 1493 Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 (з ним у супроводі – неповнолітні сестра Нгуен ОСОБА_8 Гуонг та брат Нгуєн Мінг Тіен) про затримання іноземця,

В С Т А Н О В И В :

29.05.2018 військова частина 1493 Державної прикордонної служби України звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 (далі – СРВ) ОСОБА_9 ОСОБА_5 (з ним у супроводі – неповнолітні сестра Нгуен ОСОБА_8 Гуонг, брат Нгуєн Мінг Тіен) про затримання іноземця з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 24 травня 2018 року незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в ОСОБА_3 в районі прикордонних знаків № 13-15 (РП), на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» ВІПС «Стужиця», а після незаконного перетину кордону був затриманий представниками прикордонної поліції ОСОБА_3 та 25 травня 2018 року в пункті пропуску «Смільниця» Мостиського прикордонного загону. На підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб він був прийнятий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі. Документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні. Надалі, відповідно до ст. 263 КУпАП відповідача було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з’ясування обставин правопорушення; про його затримання повідомлено акредитовану в Україні консульську установу країни походження іноземця або особи без громадянства. Разом з тим, первинні заходи щодо встановлення особи затриманого, які були здійснені протягом терміну адміністративного затримання, результатів не дали. Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом СРВ про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 відповідач підлягає реадмісії. Проведення заходів реадмісії з будь-якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, і сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу. Ці заходи неможливо провести без застосування свободи пересування особи, відносно якої застосовується реадмісія.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року позов задоволено.

Затримано громадянина СРВ ОСОБА_9 ОСОБА_5 (з ним у супроводі – неповнолітні сестра Нгуен ОСОБА_8 Гуонг, брат Нгуєн Мінг Тіен) з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив адвокат ОСОБА_6, який діє в інтересах громадянина СРВ ОСОБА_9 ОСОБА_5, і вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перед рішенням про видворення повинне передувати рішення про повернення, якого в матеріалах справи не має і позивачем не приймалося.

Крім того, зазначає, що Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом СРВ про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом СРВ про реадмісію громадян обох держав. Таким чином вважає, щодо неї має застосовуватися реадмісія і для застосування такої процедури будь-якого спеціального судового рішення не вимагається.

Крім того, це рішенням також оскаржив адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах громадянина СРВ ОСОБА_9 ОСОБА_5, і вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини відомостей про затримання неповнолітніх Нгуен ОСОБА_8 Гуонг, Нгуєн Мінг Тіен.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні безпідставно вказані неповнолітні у супроводі відповідача. Відповідач та зазначені неповнолітні були затримані в одній групі, проте не є родичами між собою та у будь-яких інших зв’язках не перебувають.

Вказане призводить до того, що відповідач не може добровільно залишити територію України без згоди супроводжуваних ним осіб, зазначених у рішенні суду. Це порушує права відповідача, у тому числі на безперешкодне повернення у країну походження.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги є безпідставними і не належать до задоволення з таких міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 24 травня 2018 року відповідач незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон в складі групи осіб з України в ОСОБА_3 в районі прикордонних знаків № 13-15 (РП), на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Великий Березний» ВІПС «Стужиця», після чого був затриманий представниками прикордонної поліції ОСОБА_3 та 25 травня 2018 року в пункті пропуску «Смільниця» Мостиського прикордонного загону, на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був прийнятий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустрічі. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні. Крім того, у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України. Разом з ним у супроводі також незаконно перетнули кордон неповнолітні його сестра Нгуен ОСОБА_8 Гуонг та брат Нгуєн Мінг Тіен, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, перебувають на території України незаконно, українською мовою не володіють, інших родичів на території України, які б могли надати їм допомогу у поверненні до країни походження та достатніх коштів для повернення до країни походження або внесення застави не мають.

Наведене підтверджуються поясненнями сторін та наявними у справі письмовими доказами: копіями протоколів про адміністративне затримання від 25.05.2018; протоколів особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 25.05.2018; актів приймання-передавання особи від 25.05.2018 (а.с. 9 – 19).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, існує ризик перешкоджання проведенню процедури його реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, оскільки у останнього відсутні документи, що дають право на виїзд з України.

Крім цього, незаконний перетин ним державного кордону України в напрямку до країн Європейського Союзу свідчить про те, що останній порушив вимоги ст.ст. 4, 9, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і відповідно до вимог ст. 30 цього ж Закону підлягає затриманню з метою забезпечення його передачі з України відповідно до міжнародного договору про реадмісію

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Частиною другою статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Згідно із частиною 1 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Частиною третьою статті 29 цього Закону визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом СРВ про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку.

Процедура реадмісії громадян ОСОБА_4 визначена статтею 4 цієї Угоди.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно із частиною першою статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Частиною одинадцятою статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

З метою визначення порядку реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень міжнародних договорів України, укладених між Україною та іншими державами про реадмісію (приймання-передавання) осіб (далі – міжнародні угоди про реадмісію), а також порядку їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур була розроблена Інструкція про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 158 від 16.02.2015 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 260/26705 (далі – Інструкція-1) .

Пунктами першим та другим розділу ІV Інструкції-1 визначено, що у разі затримання уповноваженими органами на території України іноземців або осіб без громадянства, які порушують законодавство України щодо порядку прибуття на територію України чи перебування або проживання на її території, зазначені особи до вирішення питання щодо їх реадмісії підлягають тимчасовому розміщенню в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі – ПТПІ), у встановленому законодавством порядку.

Крім осіб, зазначених у пункті 1 цього розділу, у ПТПІ також розміщуються іноземці та особи без громадянства, які прийняті від договірної держави в порядку реадмісії та не мають документів на право перебування на території України, до моменту їх реадмісії до іншої договірної держави або примусового видворення в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту дванадцятого розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 за № 141 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Інструкція-2), іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду, зокрема, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.

Враховуючи вищенаведене та те, що у відповідача відсутні документи, що підтверджують його особу та дають йому право на виїзд з України, порушення ним законодавства України з прикордонних питань, а також наявності запиту Прикордонного загону від 26.05.2018 № 81/559 до надзвичайного та повноважного посла ОСОБА_4 в Україні про повідомлення затримання 8-ми іноземців, які назвались громадянами ОСОБА_4, серед яких відповідач, і у супроводі з ним неповнолітні брат та сестра, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність затримання такої особи, яка після її ідентифікації як громадянина ОСОБА_4, підлягає передачі до цієї країни у відповідності до міжнародних договорів України про реадмісію.

При цьому, апеляційний суд не бере до уваги покликання адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах громадянина СРВ ОСОБА_9 ОСОБА_5 на те, що позовній заяві мало би передувати прийняття рішення про примусове повернення, оскільки в цьому випадку прикордонний загін звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив не видворити відповідача, а з підстав відсутності у останнього документа, що дає право на виїзд з України та незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон, затримати такого із поміщенням до ПТПІ з метою ідентифікації та забезпечення його передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у позивача були достатні підстави для подання до суду позовної заяви про затримання іноземця з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Щодо доводів адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах громадянина СРВ ОСОБА_9 ОСОБА_5 про виключення з резолютивної частини відомостей про затримання неповнолітніх Нгуен ОСОБА_8 Гуонг, Нгуєн Мінг Тіен, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно із пунктом другим розділу ІІІ Інструкція-2 за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першої статті 289 КАС України.

У разі якщо особа, стосовно якої подається позов, є батьком, матір’ю, супроводжуючою особою або опікуном для неповнолітніх осіб, які слідували спільно з нею, відомості про таких дітей зазначаються у позовній заяві.

Прослухавши технічний звукозапис судового засідання суду першої інстанції, записаний на диск, який є в матеріалах справи (а.с. 32), колегія суддів встановила, що у судовому засіданні відповідач пояснив, що дійсно був затриманий на території ОСОБА_3 разом з неповнолітніми братом та сестрою за незаконний перетин державного кордону та переданий разом з ними на територію України.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у цьому випадку зазначення відомостей про неповнолітніх брата і сестру в позовній заяві про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію є підставним.

За результатами аналізу наведених вище норм та встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 271, 289, 308, 310, 315, 316, .321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представників громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2018 року у справі № 308/5834/18 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_10 судді ОСОБА_11 ОСОБА_12