Постанова № 75283259, 10.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3516/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/900/17 (суддя Мартинюк В.Я., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням заяви від 04 травня 2017 року просив визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 97 о/с від 30 січня 2017 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції. Також просив суд поновити його на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) Головного управління Національної поліції у Львівській області і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням від 27 березня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що наказ про призначення службового розслідування № 3084 від 09.12.2016, висновок службового розслідування від 13.01.2017 року та наказ № 110 від 13.01.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції мають послідовний зв’язок у прийнятті наказу № 97о/с від 30.01.2017 року, і повинні були бути предметом дослідження під час судового розгляду в адміністративній справі № 813/900/17.

Не перевіривши законності прийняття таких наказів та правильності проведеного службового розслідування, суд не міг повно та всебічно з’ясувати та перевірити обставини справи, та встановити наявність достатніх підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції.

На думку позивача, суд, розуміючи очевидну протиправність наказу № 97о/с від 30.01.2017 року про звільнення його з посади, зобов’язаний був здійснити захист прав позивача, порушених суб’єктом владних повноважень, і, якщо на думку суду, для ефективного захисту необхідно було скасувати не оскаржений позивачем наказ, суд першої інстанції міг, та навіть зобов’язаний був вийти за межі позовних вимог та скасувати інші накази.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.01.2017 року за № 97 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, наказ № 110 від 13.01.2017 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, наказ № 3084 про призначення службового розслідування від 09.12.2016 року та висновку службового розслідування від 13.01.2017 року; поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) Головного управління Національної поліції у Львівській області та стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача середній заробіток (середньоденне грошове забезпечення становить 437,54 грн.) за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.01.2017 року до моменту винесення судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Cуд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що капітан поліції ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) ГУНП у Львівській області.

07.12.2016 року в ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що 06.12.2016 року прокуратурою Львівської області розпочато кримінальне провадження № 42016140000000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень працівниками кримінальної поліції (карний розшук) ГУНП у Львівській області, які 28.11.2016 року, перебуваючи на території АЗС ,,WOG”, що в с. Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області, застосувавши спецзасоби ,,кайданки” та погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, незаконно заволоділи майном громадянина ОСОБА_2, а саме: грошовими коштами в сумі 4100 доларів США та 1 кг необробленого каменю ,,бурштину”.

08.12.2016 року старшому оперуповноваженому кримінальної поліції (карний розшук) ГУНП у Львівській області капітану поліції ОСОБА_1 прокуратурою Львівської області в межах кримінального провадження № 42016140000000244 повідомлено пре підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України та обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Оскільки отримана інформація в сукупності відносилась до події, яка сталася за участю особи рядового і начальницького складу, могла викликати суспільний резонанс, то за даним фактом відповідно до вимог п.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, наказом Головного управління Національної поліції України у Львівській області №3084 від 09.12.2016 року було призначене службове розслідування.

Згідно висновку службового розслідування ОСОБА_1 допустив грубі порушення службової дисципліни, вимог ст. ст. 6, 18 Закону України ,,Про Національну поліцію”, які виразились у тому, що будучи працівником поліції, обов’язком якого являється неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійне виконання своїх службових обов’язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також поважати і не порушував права і свободи людини, 28.11.2016 вчинив дії по відношенню до громадянина ОСОБА_2, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, як супроводжувалися погрозою застосуванням насильства та застосуванням зброї, спеціальних засобів, що призвело до надзвичайної події - розпочатого кримінального провадження і повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також підриву авторитету і формування негативної думки про поліцію.

Наказом Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 110 від 13.01.2017 ,,Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників кримінальної поліції (карний розшук) ГУНП у Львівській області” за наслідками проведеного службового розслідування, за грубі порушення службової дисципліни, вимог ст. ст. 6, 18 Закону України ,,Про Національну поліцію” щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов’язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також поваги і не порушення прав і свобод людини, що призвело до надзвичайної події розпочатого кримінального провадження, а також підриву авторитету і формування негативної думки про поліцію на старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Крім того, наказом Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 97 о/с від 30.01.21017 ,,По особовому складу” ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України ,,Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року № 580-VIIІ (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржений наказ за №97 о/с від 30.01.2017 року прийнятий на виконання наказу ГУНП від 13.01.2017 року за №110. Врахувавши, що наказ від 13.01.2017 року за №110 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є чинний, а докази про його оскарження в матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII ,,Про Національну поліцію” встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч.1).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2).

Проаналізувавши приписи п. 4 розділу XI ,,Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII, якими визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, колегія суддів зазначає, що до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року за № 3460-IV (далі – Статут).

За змістом статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до положень статті 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Стаття 12 Статуту визначає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, звільнення з органів поліції є найсуворішим заходом дисциплінарного стягнення і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції передбачено. що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка(і) проводила(и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв’язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім’я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України ,,Про захист персональних даних”), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи висвітлюються подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростовувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що пов’язане з порушенням прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42016140000000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень працівниками кримінальної поліції (карний розшук) ГУНП у Львівській області ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які 28.11.2016 року, перебуваючи на території АЗС ,,WOG”, що в с. Гамаліївка, Пустомитівського району Львівської області, застосувавши спецзасоби ,,кайданки” та погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї, незаконно заволоділи майном громадянина ОСОБА_2, а саме: грошовими коштами в сумі 4100 доларів США та 1 кг необробленого каменю ,,бурштину”.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про наявність обвинувального вироку відносно позивача у справі за фактом порушення прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42016140000000244.

Також встановлено, що порушення службової дисципліни, яке відображене у висновку службового розслідування від 13.01.2017 року, пов’язане виключно з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України. Відомостей про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який би міг бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та відповідних доказів не зазначено.

При цьому, у висновку відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем відображено лише загальну інформацію щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що факт затримання та повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 42016140000000244 не свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та не може бути об’єктивною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 по справі ,,Лавентс проти Латвії” зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 по справі ,,Аллене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Тобто, сам по собі факт затримання та повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 42016140000000244 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України ,,Про Національну поліцію” поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: 6) у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Таким чином, у випадку доведеності вини ОСОБА_1 в порядку кримінального провадження та винесення судом обвинувального вироку він в обов’язковому порядку буде звільнений зі служби на підставі п.10 ч.1 ст. 77 Закону України ,,Про Національну поліцію”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність п.2 Наказу ГУНП у Львівській області за № 110 від 13 січня 2017 року „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників кримінальної поліції (карний розшук) ГУ НП у Львівській області” та Наказу ГУ НП у Львівській області за № 97 о/с від 30 січня 2017 „По особовому складу” про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України „Про Національну поліцію” капітана поліції ОСОБА_1.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками колегій суддів Львівського апеляційного суду в ухвалах від 07 грудня 2017 року у справі № 876/10352/17 та від 30 листопада 2017 року у справі № 876/10005/17.

Зазначеними ухвалами залишені без змін постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі № 813/929/17 та від 11 серпня 2017 року у справі № 813/887/17, якими визнанні протиправними та скасовані накази ГУ НП у Львівській області за № 110 від 13 січня 2017 року та за № 97 о/с від 30 січня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Щодо доводів суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не оскаржувався наказ ГУ НП від 13.01.2017 року № 110 про притягнення його до відповідальності, на виконання якого був прийнятий оскаржуваний наказ ГУ НП від 30.01.2017 року №97 о/с про звільнення позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) згідно якої, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі ,,Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 8 Загальної декларації прав людини проголосила ,,право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом”. Це положення відтворено в Конституції України (стаття 55) і має застосовуватися системно, оскільки гарантується судовий захист як національними, так і міжнародними судовими установами.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числу у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України ,,Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу за № 97 о/с від 30 січня 2017 року про звільнення його зі служби в поліції та поновлення на посаді. Зазначений наказ вказаний у трудовій книжці ОСОБА_1 як підстава для звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, позивач оскаржив правомірність його звільнення з роботи, а тому суд першої інстанції для повного та ефективного захисту прав позивача зобов’язаний був у відповідності до приписів ч.2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та дослідити правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Тобто, суд зобов’язаний був перевірити правомірність наказу ГУ НП у Львівській області за № 110 від 13 січня 2017 року, який став підставою для винесення оскарженого позивачем наказу за № 97 о/с від 30 січня 2017 року, які пов’язані між собою та були підставою для звільнення позивача.

Зважаючи на природу та підстави даного спору, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовної заяви та задовольнити позовні вимоги з огляду на викладені вище мотиви.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 826/16716/14 (адміністративне провадження № К/9901/1246/18).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Колегія суддів вважає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, а саме в частині скасування наказів ГУ НП у Львівській області за № 110 від 13 січня 2017 року, № 97 о/с від 30 січня 2017 року, поновлення позивача на роботі та зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/900/17 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області за № 110 від 13 січня 2017 року „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників кримінальної поліції (карний розшук) ГУ НП у Львівській області” в частині накладення на старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області за № 97 о/с від 30 січня 2017 „По особовому складу” про звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 Закону України „ Про Національну поліцію” капітана поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) ГУ НП, з 30 січня 2017 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції (карний розшук) ГУ НП у Львівській області з 30 січня 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 січня 2017 року по день фактичного поновлення на посаді.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_6

Постанова в повному обсязі складена 12 липня 2018 року.