Постанова № 75283001, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5356/17 Головуючий у І інстанції - Мазур А.С. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку статті 229 КАС України, апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила:

визнати протиправним рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради від 24.02.2017 року № 2;

визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) щодо відмови позивачу у визнанні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа потерпілих категорії 1, щодо якої встановлено причинно-наслідковий зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою;

зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) встановити статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А з числа потерпілих, щодо яких встановлено причинно-наслідковий зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та видати посвідчення та вкладку посвідчення категорії 1 серії А;

зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати їй посвідчення та вкладку посвідчення категорії 1 серії А.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй протиправно відмовлено у видачі посвідчення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 24 лютого 2017 року № 2 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1 серії А та вкладки до нього.

Зобов'язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначити ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення категорії 1 серії А та вкладку до нього.

У решті в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01 січня 2015 року до категорії 1 не належать інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які раніше належали до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки забруднену територію/територію, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка належала до «зони посиленого радіоекологічного контролю» - ліквідовано.

10 липня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначається, що з 01 січня 2015 року було виключено з правового регулювання зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в законі не відбулося.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, захворювання та інвалідність якої пов'язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявним в матеріалах справи Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №8245 від 11.05.2016 та довідкою МОЗ України серії НОМЕР_1.

07.02.2016 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києва державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак листом від 27.02.2017 року №3268/35-02/15 їй було відмовлено з мотивів відсутності підстав для визначення відповідного статусу.

Для отримання посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії позивач звернулася 08.06.2016 року до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням видати посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, однак на своє прохання позивач отримала відмову.

09.06.2016 року позивач звернулася із відповідною заявою до Департаменту соціальної політики м. Києва із проханням видати посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, однак листом від 30.06.2016 №051/ОП/А-2402-005/3 заявнику було відмовлено.

04.01.2017 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва з проханням здійснити подання до Департаменту праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, однак листом від 18.01.2017 року №868/35-01/15 було відмовлено останній з підстав того, що заявник втратила право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернулася із даним адміністративним позовом до суду.

Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що позивач з 11.06.1979 року по 25.12.1995 року постійно проживала в с. Горенки Києво-Святошинського району, що відносилася до зони посиленого радіоекологічного контролю.

25.10.2000 року позивачу був наданий статус громадянки, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоактивного контролю та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - видано посвідчення категорії 4.

11.05.2016 року Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №8245 встановлено, що позивач отримала захворювання - злоякісне новоутворення тіла матки, ст. І-С, Т1N0M0, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що виключення законодавцем з 01.01.2015 року з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язано, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років. Окрім того, суд зазначає, що посвідчення категорії 4 підтверджує даний статус і є постійно діючим, якщо не буде змінений на іншу категорію.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено статті 31, 37, 39 та 45, які регулювали правовий режим території радіоактивного забруднення, проте при цьому із Закону не виключалося положення, яке врегульовувало правовий статус осіб, які проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Крім того, в Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, визначено, що посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статус потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи позивач набула відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки станом на 01 січня 1993 року проживала у цій зоні не менше чотирьох років і на момент звернення до суду не змінював місце проживання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи (ст. 10, 11 і ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Зазначені особи належать до 1 категорії.

Отже, особа набуває статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії у разі, якщо вона вже має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи іншої категорії та їй встановлено інвалідність, щодо якої встановлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також те, що позивач дійсно зазнала впливу радіоактивного забруднення за час проживання на вказаній території і це призвело до встановлення інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на встановлення статусу потерпілого 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 802/1445/17-а.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 13.07.2018 року.