Постанова № 75282953, 11.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3484/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» про визнання протиправним і скасування рішення, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт,-

судді в 1-й інстанції – Костецький Н.В.,, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

час ухвалення рішення – 21.03.2018 року, 15:41 год.,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 29.03.2018 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова (далі – відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі – відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (далі – третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 29.07.2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники» та скасування виданих містобудівних умов та обмежень від 29.07.2014 року № НО-13-07-2014; скасування реєстрації відповідачем 2 декларації про початок виконання будівельних робіт № ЛВ 083142430172 по будівництву багатоквартирного блокованого житлового будинку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки надані з порушенням вимог природоохоронного законодавства, а саме не враховано нормативи розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України та меж водоохоронних зон. Крім того, позивач має право на оскарження містобудівних умов та обмежень, виданих третій особі, для захисту свого охоронюваного законом інтересу, що гарантується чинним законодавством. Також судове рішення не містить оригінальних суддівських підписів, натомість такі відтворені за допомогою розмножувальної техніки.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Представник третьої особи ТзОВ «Бальтазар» в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхню відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У квітні 2006 року між третьою особою та Винниківською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3172 га на вул. Ломоносова (кадастровий номер 4610160300:07:002:0167) для будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Рішенням відповідача 1 від 29.07.2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники» надано третій особі містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки (а.с. 73-75).

29.08.2014 року відповідачем 2 зареєстровано декларацію (№ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова у м. Винники (замовник – третя особа) (а.с. 76-79).

Рішенням Винниківської міської ради від 12.05.2016 року № 349 з третьою особою продовжено строком на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 0,3172 га за адресою: вул. Ломонсова, м. Винники (а.с. 80).

Рішенням від 29.06.2017 року № 961 Винниківською міською радою внесено зміни в рішення від 12.05.2016 року № 349, зокрема, зобов’язано третю особу привести містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки у відповідність до графічного додатку, поданого разом з заявою на продовження договору оренди земельної ділянки та врахувати охоронні зони річки Марунька та штучної декоративної водойми на земельній ділянці позивача.

Проте, вказане рішення Винниківської міської ради скасоване рішенням господарського суду Львівської області від 16.11.2017 року у справі № 914/1993/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 року.

В матеріалах справи наявний акт № 1296/17, складений за результатами позапланової перевірки щодо дотримання третьою особою законодавства у сфері містобудівної діяльності, протокол № 1296 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припис відповідача 2 № 1296/1 від 01.12.2017 про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, згідно яких встановлено, що третя особа розпочала будівельні роботи згідно проектної документації ПП «Імпровіз» будівництва зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова у м. Винники з порушенням будівельних норм, а саме будинки розміщені в водоохоронній зоні річки Марунька та водойми - ставка по вул. Забава, 106 (а.с. 179-199).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі – Закон № 3038), містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Цією ж статтею передбачено, що містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ч. 3 ст. 8 Закону № 3038).

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів (ч. 2 ст. 26 Закону № 3038).

Згідно ч. 5 ст. 29 Закону № 3038 розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3, 2.1 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерство регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 р. за № 912/19650 цей Порядок визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В свою чергу, пунктом 2.2 Порядку передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 88-90 ВК України.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Згідно ст.88 ВК України, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Таким чином, особливий режим правової охорони прибережної захисної смуги виникає з моменту затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг.

Згідно матеріалів справи, водогосподарський паспорт та правила експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці позивача по вул. Забава, 106 м. Винники виданий 25.11.2014 року, а оскаржуване рішення прийнято 29.07.2014 року.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою, а не автоматично (ч. 2 ст. 60 ЗК України), з врахуванням містобудівної документації (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах), а тому при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем 1 не могли враховуватися інтереси позивача як власника ставка - водойми, оскільки згаданий паспорт було видано після видачі оскарженого рішення, і як наслідок покликання позивача на наявність прибережної захисної смуги, визначеної Законом, не знайшла свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивач не має права на звернення до суду з даним позовом, оскільки оскаржуваними містобудівними умовами не порушуються його права та охоронювані законом інтереси, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 6 Конвенціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожній особі гарантується право на справедливий суд.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, є превентивні способи захисту права власності. Суб’єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

В той же час, третя особа є землекористувачем земельної ділянки, набула таке право у встановленому законодавством порядку та має право проводити на своїй земельній ділянці, зокрема, і будівельні роботи згідно оформленої документації.

Суд підкреслює важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері прав, що шкодить принципу «належного урядування».

У цій справі, безсумнівно, порушено інтереси позивача, проте, скасування містобудівних умов та обмежень, які були затверджені ще у 2014 році, також порушить принцип визначеності та права третьої особи, яка отримала право забудови орендованої земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про скасування реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29.08.2014 на будівництво зблокованих житлових будинків по вул. Ломоносова б/н у м. Винники, суд зазначає наступне.

Правові основи реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт регламентовані ст. 34, 36 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядком виконання будівельних робіт затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 № 466 (далі – Порядок № 466).

Відповідно до ст.ст. 34, 36 Закону № 3038 - замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельної о контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності. Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до І-ІІІ категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт .

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робі: проводить, орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання га реєстрації, форма повідомлення., про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обгрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Відповідно до Порядку № 466 Інспекція протягом 5 робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних зазначених у декларації та вносить її до єдиного реєстру.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог. Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

У разі коли Інспекція не зареєструвала декларацію або не повернула її в установлений строк, заявник набуває право на виконання будівельних робіт на одинадцятий робочий день з дня. коли декларація повинна бути зареєстрована, чи повернута. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

У разі коли право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів звертається до Інспекції, яка зареєструвала декларацію, зповідомленням про зміну даних у зареєстрованій декларації за формою згідно з додатком.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач 2 під час здійснення реєстрації оскаржуваної реєстрації порушував наведені норми права. На підставі наведенного, вірними є покликання суду першої інстанції, що посадові особи Департаменту ДАБІ у Львівській області діяли у відповідності до вимог законодавства України.

Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що судове рішення суду першої інстанції є не підписаним, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи знаходиться оригінал оскарженого рішення, яке підписане членами колегії, вказані підписи виконані чітко, зауважень та застережень щодо них у колегії суддів не виникає.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року в справі №813/4060/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 13 липня 2018 року.