Постанова № 75282887, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/482/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління міграційної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Управління міграційної служби у Черкаській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Черкаській області №8 від 09.01.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну №08-06/56 від 15.02.2016 р.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної міграційної служби у Черкаській області від 09.01.2018 №8 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №08-06/56 від 15.02.2016.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, оскільки безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Крім того, відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду,

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2015 року громадянин Киргизької Республіки ОСОБА_3 звернувся до Жашківського районного сектору УДМС України в Черкаській області із заявою на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

До заяви позивачем були надані усі необхідні документи - копія сторінок паспортного документу позивача НОМЕР_2, довідка виконкому Жашківської міської ради про його місце проживання в Україні, копія свідоцтва про шлюб від 17.06.2014, копія свідоцтва про народження дочки позивача НОМЕР_1, копія довідки від 06.10.2014 №93/15 про реєстрацію дочки позивача громадянином України, квитанція про сплату державного мита.

Того ж дня позивач був ознайомлений з Пам'яткою для іноземців та особи без громадянства, які перебувають у процедурі оформлення дозволу на імміграцію в Україну. У вказаній пам'ятці органом державної міграційної служби було роз'яснено, що термін законного перебування позивача на території України закінчується 16 січня 2016 року.

Справа № 474/2015 сформована територіальним підрозділом відповідача - Жашківським районним сектором УДМС України в Черкаській області за місцем фактичного місця проживання позивача в Україні та супровідним листом від 05.11.2015 №691 надіслана відповідачу для перевірки правильності оформлення та з'ясування у межах компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 12 Закону; надсилання відповідних запитів, передбачених абзацом першим пункту 14 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

15.02.2016 року відповідачем затверджено Висновок про надання дозволу на імміграцію в Україну як такому, що є батьком громадянки України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та оформлено дозвіл на імміграцію в Україну терміном дії до 14.02.2017 року, копію якого надіслано останньому листом від 16.02.2016 № 08-06/2287.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до Жашківського РС УДМС України в Черкаській області у встановлений пунктом 19 Порядку строк із заявою від 09.03.2016 № 133 для оформлення посвідки на постійне проживання, на якій міститься інформація про прийняте останнім рішення про видачу посвідки на постійне проживання НОМЕР_3 від 14.03.2016.

В подальшому УДМС України в Черкаській області перевірялось Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України на предмет дотримання відповідачем законодавства при прийнятті рішень щодо надання дозволів на імміграцію, оформлення посвідок на постійне та тимчасове проживання, продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства, про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країни походження, а також при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Результати перевірки оформлені відповідним актом від 30.10.2017 (вихідний №8.1/5742-17 від 03.11.2017), в якому було встановлено, зокрема, відсутність законності перебування позивача в Україні на дату подання останнім документів на оформлення дозволу на імміграцію в Україну, що призвело до грубого порушення вимог абз.1 ч.1 ст. 9 Закону та пункту 10 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, де зазначено, що заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Зазначеним актом перевірки було встановлено, що позивач на дату подачі заяви до Жашківського РС для оформлення дозволу на імміграцію в Україну перебував на території України 146 днів, що перевищує дозволених законодавством 90 протягом 180, відтак наданий йому дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню (абзац 5, сторінка 23 акту перевірки).

Висновками акту (абзац 7, сторінка 45 акту перевірки) відповідача зобов'язано, серед іншого, за усіма зазначеними у акті фактами провести ретельну перевірку (пункт 2.2. висновків) та вжити заходів щодо скасування незаконно прийнятих рішень (пункт 2.3. висновків).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 року Начальником УДМС в Черкаській області затверджено Висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_3.

В даному висновку зазначалось, що в ході додаткової перевірки законності підстав надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну було підтверджено порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на дату подання ним заяви про оформлення дозволу на імміграцію в Україну.

В резолютивній частині Висновку зазначено: «вважала б за доцільне скасувати рішення УДМС в Черкаській області від 15.02.2016 про надання громадянину Киргизької Республіки ОСОБА_3 дозволу на імміграцію в Україну. Скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню, видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 14.03.2016. Анулювати відмітку про видачу посвідки на постійне проживання в Україні в паспортному документі громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3».

Того ж дня начальником УДМСУ в Черкаській області винесено Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №8, яким було позивачу було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 15.02.2016 року.

Спірні правовідносини регламентуються Конституцією України, Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», Порядком формування квоти імміграції, Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251.

Так, ч. 7 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Законність перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні обчислюється з урахуванням вимог Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, та Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 884 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 № 944/27389 (далі - Порядок).

У відповідності до пункту 4 Порядку, під час перебування на території України обчислення дозволеного іноземцю строку перебування здійснюють посадові особи ДМС шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю (дня, на який необхідно визначити законність перебування іноземця на території України). При цьому іноземець вважається таким, що на законних підставах перебуває в Україні, якщо в межах 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

В ході перевірки діяльності відповідача Державною міграційною службою України, підтвердженої відповідним актом, було встановлено, що позивач на дату подачі документів на оформлення дозволу на імміграцію, у сукупності перебував на території України 146 днів замість дозволених 90 днів протягом 180 (180-денний термін перебування позивача обчислюється з дато-штампу перетину кордону 10.05.2015 року).

Вказана обставина позивачем по справі не заперечується.

Згідно з вимогами пункту п'ятого частини першої статті 12 Закону, дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо з'ясується, що іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

У відповідності до пунктів 21, 22 Порядку, питання щодо скасування дозволу на імміграцію мають порушувати територіальні органи ДМС, якщо стало відомо про існування підстав для такого скасування. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором є територіальний орган ДМС, ним складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію».

Згідно пункту 18 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону.

Водночас, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 26 Конституції України зазначає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (придбана 08.06.2017, тобто після отримання дозволу на імміграцію), перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_7, є батьком громадянки України ОСОБА_5 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1). Позивач працює на підставі цивільно-правового договору (копія якого наявна у матеріалах справи).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ст.8 Конвенції по суті має захищати особу від свавільного втручання суб'єкта владних повноважень у здійснення ним своїх прав.

Згідно ч.2 ст.8 Конвенції таке втручання має бути «передбачено законом» і виправдане необхідністю досягнення законної мети чи цілі (рішення Європейського суду від 23.03.2006 р. у справі «Вітело проти Італії» (Vitiello c. Italie) скарга №77962/01).

В даному випадку оскаржуване Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну переслідувало законну мету забезпечення порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Щодо того чи є таке втручання «необхідним у демократичному суспільстві» колегія суддів зазначає, що орган міграційної служби 05.11.2015 року прийнявши заяву позивача разом з необхідними документами направив їх до вищестоящого органу для оформлення дозволу на імміграцію.

При цьому позивача не було повідомлено про юридичні дефекти його правового статусу (перебування понад встановлений законом термін на території України), крім того позивача було повідомлено, термін його законного перебування на території України закінчується лише 16.01.2016 року.

Сутність даної проблеми полягає в тому, що позивачу по спливу тривалого часу (майже 23 місці) скасували дозвіл на імміграцію.

Та обставина, що перевіркою ДМС України було встановлено, що дозвіл надано помилково, не знімає провину з державного органу який проводив необхідну перевірку поданих документів та з'ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив.

Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд, що знайшло своє відображення у п.п.30-36 рішення по справі «Бігаєва проти Греції» від 28 травня 2009 року, скарга №26713/05.

Вказане рішення Європейського суду судом застосоване як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи зокрема прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Тобто, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було дотримано принципу пропорційності, що в свою чергу є підставою для визнання рішення протиправним і його скасування.

Крім того, на момент первинного звернення позивача із заявою йому не повідомлялось про те, що він перебуває в Україні на незаконних підставах, крім того його повідомили, що термін його законного перебування в Україні завершується пізніше.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Управління Державної міграційної служби в Черкаській області №8 від 09.01.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну №08-06/56 від 15.02.2016 р. є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління міграційної служби у Черкаській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління міграційної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 13.07.2018 року.