Ухвала суду № 75282810, 13.07.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

13.07.2018

ЄУН № 331/2341/18

Провадження № 1-кс/331/3502/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Клименко Л.В., за участю секретаря судового засідання Петрової А.П., прокурора Нестеренка С.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_2, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22017080000000060 від 09 серпня 2017 року, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно працевлаштований теслярем у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», сімейний стан - одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ :

Слідчий в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням,погодженим з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, в якому просить продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.04.2014, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення Антитерористичної операції (далі АТО).

Через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов’язки Президента України Указом 14.04.2014 року за № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію (далі – АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України за № 337-УІІІ від 21.04.2015 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» Верховна Рада України, крім іншого, констатує, що контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) (далі за текстом «ДНР»).

Так, починаючи з квітня 2014 року по теперішній час учасниками терористичних груп, підконтрольних терористичній організації «ДНР», реалізуючи злочинний умисел представників влади Російської Федерації і Збройних сил Російської Федерації щодо досягнення зазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об’єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.

Наразі Президентом, Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України підписано Указ № 116/2018 від 30.04.2018 року «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», яким розпочато операцію Об’єднаних сил (далі ООС) із з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей.

Так, ОСОБА_3 на початку 2015 року, (точна дата, місце та час органом досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, маючи єдиний злочинний намір, направлений на підтримку військового конфлікту на сході України, постійно перебуваючи на території м. Запоріжжя та Запорізької області, усвідомлюючи та розуміючи протиправність своїх дій, добровільно дав згоду на сприяння діяльності терористичній групі «Батальйон «Восток», яка підконтрольна терористичній, згідно ст. 1 п. 16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», організації «Донецька народна республіка» (створена 7 квітня 2014 року) одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України (а саме – шляхом відокремлення від України території Донецької області в порушення порядку, встановленого Конституцією України, згідно ст. ст. 2, 73 якої, територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом), тобто стійкого об’єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, вчинення терористичних актів, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухів, підпалів та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров’я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов’язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької області.

Завідомо для ОСОБА_3, учасники вказаної терористичної групи з моменту її створення, систематично вчиняли на території України терористичні акти, здійснювали залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вчиняли інші тяжкі й особливо тяжкі злочини, що призводило до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.

ОСОБА_3 усвідомлював, що основною метою діяльності терористичної групи «Батальйон «Восток», підконтрольній терористичній організації «ДНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР» на території Донецької області, в порушення порядку, встановленому ст. ст. 2, 73 Конституції України.

Терористична організація «ДНР», до складу якої входить окрема терористична група «Батальйон «Восток», завідомо для ОСОБА_3, є стійкою, має чітку ієрархію та структуру (складається з так званих «політичного» та «силового» блоків), а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов’язки згідно з планом спільних злочинних дій.

Донецька народна республіка, завідомо для ОСОБА_3, має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників «політичного» та «силового» блоків лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

На учасників так званого «силового» блоку (не передбачених законом збройних формувань) терористичної організації «ДНР», відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов’язки:

- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов’язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької області;

- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

- створення не передбачених законом збройних формувань у складі так званого «силового блоку» «ДНР» та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу так званого «силового» блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об’єктів на території Донецької області;

- вчинення терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво фортифікаційних споруд з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення Антитерористичної операції на території Донецької областей та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;

- силова підтримка учасників так званого «політичного» блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконних державних утворень «ДНР», а також укріплення та охорона будівель та споруд, захоплених учасниками зазначених терористичних організацій;

- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації «ДНР»;

- організація виробництва, налагоджування ремонту деяких видів зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу терористичної організації «ДНР».

Так, достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, ОСОБА_3, на початку 2015 року (точна дата, місце та час органом досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, маючи єдиний злочинний намір та не приховуючи свій намір, направлений на підтримку військового конфлікту на сході України, постійно перебуваючи на території м. Запоріжжя та Запорізької області, та маючи змогу вільного пересування по зазначеній території, добровільно вступив у злочинну змову із членом (терористом) терористичної групи «Батальйон «Восток», підконтрольній терористичній організації «ДНР», ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, позивний «ОСОБА_4 кочевник» (кримінальне провадження № 22015080000000011 від 20.01.2015 року, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України відносно якого наразі розглядається в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя в порядку ст. 297-1 КПК України) з метою надання сприяння діяльності терористичній групі «батальйон «Восток» у наданні інформації про переміщення військової техніки, перевірки наявності та функціонування блокпостів, вчинення ряду протиправних дій, направлених на вчинення терористичних актів, диверсій (вибухів, підпалів та інші дії), які створюють небезпеку для життя та здоров’я людей, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків.

Так, 04.11.2015 року, ОСОБА_3, з метою сприяння діяльності терористичної групи «батальйон «Восток», підконтрольній терористичній організації «ДНР», через одного із членів (терористів) зазначеної терористичної групи ОСОБА_5, позивний «ОСОБА_4 кочевник», перебуваючи за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, використовуючи персональний комп’ютер та профіль у соціальній мережі «Одноклассники» http://ok.ru/profile/533131266369 передав через мережу Інтернет інформацію про рух 02.11.2015 року колони бензовозів із 20 машин, яка рухалась із смт. Куйбишево у напрямок м. Запоріжжя за паливом.

Окрім цього, 20.05.2016 року, ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на сприяння діяльності терористичної групи «батальйон «Восток», підконтрольній терористичній організації «ДНР», через одного із членів (терористів) зазначеної терористичної групи ОСОБА_5, позивний «ОСОБА_4 кочевник», перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, використовуючи персональний комп’ютер та профіль соціальної мережі «Одноклассники» http://ok.ru/profile/533131266369 передав через мережу Інтернет інформацію про переміщення військової техніки через Запорізькій регіон в Донецькому напрямку, а саме: двох тягачів з БТР- 60, які о 22 годині 00 хвилин 19.05.2016 року направлялись у бік м. Оріхова, та залізничного состава з нафтопродуктами у кількості 35 цистерн, які о 14 годині 15 хвилин 20.05.2016 року знаходились на залізничній станції «Запоріжжя-2» в районі Діагонального кільця, та о 17 годині 00 хвилин того ж дня направились у бік м. Донецька.

Також, 23.05.2016 року, ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на сприяння діяльності терористичної групи «батальйон «Восток», підконтрольній терористичній організації «ДНР», через одного із членів (терористів) зазначеної терористичної групи ОСОБА_5, позивний «ОСОБА_4 кочевник», перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, використовуючи персональний комп’ютер та профіль соціальної мережі «Одноклассники» http://ok.ru/profile/533131266369 передав через мережу Інтернет останньому інформацію про наявність та функціонування блокпостів на території Запорізького регіону.

Не зупиняючись на цьому, 01.07.2016 року, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою сприяння діяльності терористичної групи «батальйон «Восток», підконтрольній терористичній організації «ДНР», через одного із членів (терористів) зазначеної терористичної групи ОСОБА_5, позивний «ОСОБА_4 кочевник», у невстановлений слідством спосіб передав інформацію про переміщення військової техніки через Запорізькій регіон у Донецькому напрямку, а саме: «01.07.2016 на залізничному вокзалі «Запоріжжя-1» о 18 год. 10 хв. пройшов залізничний состав із 45 платформ з військовою технікою по 2 одиниці на платформі, та 5 вагонів військових».

Відповідно до інформації Комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції, водної ділянки та порту Запоріжжя та Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, володіння інформацією про кількість військової техніки, її рух дає можливість зацікавленій стороні зробити висновок про передислокацію військових частин з району/в район проведення АТО, як наслідок посилення чи послаблення військової присутності у секторах АТО, та можливість здійснення диверсії на залізничному транспорті, що спричинить за собою тяжкі наслідки.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 258-3 КК України, як сприяння діяльності терористичної групи.

Враховуючи викладене, слідство приходить до висновку, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_3 з метою уникнення ризиків передбачених ст. 177 КПК України, необхідно продовжити йому строк запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні внесене клопотання підтримав, просив його задовольнити, вважає, що жоден більш м’який запобіжний захід не може запобігти існуючим ризикам, оскільки кримінальне правопорушення, що інкримінується підозрюваному, є особливо тяжким, віднесено до злочинів проти основ національної безпеки. Крім того, відповідно до положень ч. 5 ст. 176 КПК України, не можна застосовувати більш м’який запобіжний захід до осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КПК України.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що жоден із ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, не є доведеним, та не свідчить про неможливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу. За змістом клопотання, слідчим формально зазначені положення КПК України, без підтвердження доказами існуючих або нових ризиків.Повідомлену ОСОБА_6 підозру вважає незаконною та необґрунтованою, на підставі викладеного, просить суд у задоволенні клопотання відмовити та застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров’я підозрюваного, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зі змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до положень ст. ст. 132, 183 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р. Суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою(також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

У Рішенні «Тимошенко проти України»(2013 рік) Європейський суд з прав людини зазначив: «щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає визначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (справи «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007 р., «Хайредінова проти України» від 14.10.2010 р.)

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.), ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.), вчинення ним подальшого правопорушення («Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.) або спричинення ним порушень громадського порядку («Летельєр проти Франції» 1991 р.)

Слідчий суддя при розгляді даного клопотання враховує, що поняття «обґрунтованої підозри» не міститься в національному законодавстві, тому слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла - таки вчинити злочин» (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об’єднаного Королівства»).

Статтею 3 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що до основних принципів діяльності державних структур відноситься принцип пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності.

У доданих до клопотання слідчого матеріалах, міститься ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 року, якою вже аналізувалась обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_3 та зроблені висновки про можливість вчинення ним того злочину, у якому він підозрюється у даному кримінальному провадженні, тому доводи захисту про відсутність обґрунтованої підозри не є слушними.

17.05.2018 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_3 затримано як особу, підозрювану у вчиненні злочину.

18.05.2018 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

18.05.2018 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 13 години 45 хвилин 16 липня 2018 року.

11.07.2018 року першим заступником прокурора Запорізької області строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 4-х місяців.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність обґрунтованої підозри а також відомості про особу підозрюваного, з яких слідує, що хоча ОСОБА_3 раніше не судимий, однак соціальні та родинні зв’язки підозрюваного не є настільки міцними та впливовими на його поведінку, щоб утримати його від продовження злочинної діяльності та гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов’язків, належну процесуальну поведінку, запобігти ризику втечі як особи, якій загрожує кримінальне покарання за особливо тяжкий злочин.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що заявлені ризики втечі підозрюваного, продовження ним злочинної діяльності не зменшились та продовжують існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи, в тому числі з обранням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, як про це заявив захисник та підозрюваний.

З урахуванням встановлених обставин, тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_3, свідчить про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, є високим ризик втечі підозрюваного від правосуддя з метою уникнення можливого покарання, продовження злочинної діяльності, приймаючи до уваги вимоги ч. 5 ст. 176 КПК України, обрати менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, вочевидь неможливо.

Слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, з урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3

Враховуючи, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відповідно до норм КПК України, розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.

Керуючись ст. ст. 177, 179 – 184, 193, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України строком на 60 днів, а саме, до 13 години 45 хвилин 11 вересня 2018 року.

Ухвалу для виконання направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Л.В. Клименко