Постанова № 75282309, 11.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1258/17

Провадження № 22-ц/779/876/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

за участю секретаря Петріва Д.Б.,

учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду в складі судді Максиміва І.В., постановлену 24 травня 2018 року в смт. Рожнятові Івано-Франківської області по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3

Скаргу мотивовано тим, що 27 березня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на нього штрафу на користь держави у розмірі 3400,00 грн. При цьому державний виконавець керувався ст.ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження», якими регламентовано порядок виконання рішень, за якими божник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, та відповідальність за невиконання такого рішення. Проте, постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року, на підставі якої видано виконавчий лист № 350/1258/17, його не зобов'язано до вчинення жодних дій. Відтак, підстави для накладення на нього штрафу відсутні. Окрім того, державним виконавцем йому не надіслано, а відповідно ним не отримано, постанови про відкриття виконавчого провадження, що позбавило його можливості оскарження цієї постанови. Не відомий йому і зміст акта державного виконавця від 3 березня 2018 року.

Також зазначав, що ним подано касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 22 лютого 2018 року по спору між ОСОБА_4 та ним про відібрання дитини.

Посилаючись на вказані обставини просив визнати неправомірними дії державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 27 березня 2018 про накладення штрафу та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 24 травня 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що накладення штрафу державним виконавцем здійснено на підставі Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 судового рішення. Така постанова винесена державним виконавцем в межах його повноважень відповідно до цього Закону, а тому підстав для її скасування немає.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нову про задоволення його скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконання рішення про відібрання дитини регламентовано ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, ні державний виконавець при винесені постанови, ні суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вимог цієї статті не врахували і нею не керувались. Натомість помилково застосовано положення ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поза увагою суду залишена і та обставина, що у виконавчому листі його місцем проживання зазначено вул. 22 Січня,15 смт. Брошнів-Осада Рожнятівського району. Разом з тим, за вказаною адресою вони з сином ніколи не проживали.

Окрім того, станом на день звернення зі скаргою на рішення державного виконавця йому не був відомий зміст акта державного виконавця від 3 березня 2018 року. Як і не направлено йому постанову про відкриття виконавчого провадження, чим позбавлено права оскаржити таку у встановленому законом порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу Рожнятівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області покликається на обґрунтованість висновків суду, просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу Рожнятівського районного суду від 24 травня 2018 року залишити без змін. При цьому зазначає, що виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчиняти певні дії або утримуватися від їх вчинення є рішеннями немайнового характеру. До таких належить, в тому числі, і виконання судового рішення про відібрання дитини. Виконання вказаного рішення регламентується ст.ст. 63,64,75 Закону України «Про виконавче провадження» та розділом 9 Інструкції з примусового виконання рішень.

У виконавчому листі дійсно вказана адреса місця проживання боржника вул. 22 Січня,15 смт. Брошнів-Осада. Проте всі виконавчі дії проводились за адресою вул.22 Січня,15 с. Креховичі, яка була відома держаному виконавцю. Крім того, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2018 року виправлено описку у резолютивній частині постанови апеляційного суду від 22 лютого 2018 року та зазначено місце проживання ОСОБА_1 - вул. 22 Січня,15 с. Креховичі.

На цю адресу рекомендованим листом із повідомлення про вручення було направлено також і постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Однак, поштове відправлення повернулось із зазначенням причини «тимчасово виїхав». Разом з тим, виходячи із положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. На виконання ухвали Рожнятівського районного суду про примусовий привід боржника працівниками Рожнятівського ВП 5 червня 2018 року було доставлено ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби, де йому було запропоновано отримати постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак, він відмовився від її отримання, про що складено відповідний акт.

Згідно із п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Державний виконавець Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явився. Будучи належним чином повідомленим про день та час судового засідання надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Відповідно до ст. 372 ЦПК України перешкод розглядові справи за неявки в судове засідання державного виконавця не встановлено.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що вона підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.

ОСОБА_3 першої інстанції встановлено, що постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року скасовано рішення Рожнятівського районного суду від 22 грудня 2017 року. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено відібрати у ОСОБА_1 дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернути його матері ОСОБА_4.

На підставі вказаної постанови апеляційним судом 22 лютого 2018 року видано виконавчий лист № 350/1258/17 (а.с.15).

Постановою державного виконавця Рожнятівського відділу ДВС ГУ НП ОСОБА_3 від 23 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження №55873080 з виконання цього виконавчого листа (а.с. 18-20).

З матеріалів справи вбачається, що за невиконання рішення суду постановою державного виконавця від 26 лютого 2018 року на боржника накладено штраф у розмірі 1700 грн (а.с. 24-25). В зв’язку із повторним невиконанням боржником цього рішення постановою державного виконавця від 27 березня 2018 року на нього накладено штраф на користь держави у розмірі 3400 грн (а.с. 27-28).

За змістом скарги ОСОБА_1 він вважає неправомірними дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу у розмірі 3400 грн за невиконання судового рішення і тому просить скасувати зазначену постанову від 27 березня 2018 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено п.16 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Такі висновки містяться у постанові ОСОБА_6 Верховного ОСОБА_3 від 6 червня 2018 року №127/9870/16-ц.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув скаргу, розгляд якої належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257цьогоКодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу є обов’язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Пункт 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі слід закрити, роз’яснивши ОСОБА_1 право звернутися з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255, 374, 377, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рожнятівського районного суду від 24 травня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного ОСОБА_3 протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13 липня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_7